1Мужі-брати і батьки! Вислухайте тепер моє виправдання перед вами. (Дії 7:2; Дії 24:10; Дії 25:8; Дії 26:1; Дії 26:24; 1Кор 9:3)2Почувши, що заговорив до них єврейською мовою, ще більше притихли. А він сказав: (Дії 21:40; Дії 26:14)3Я — чоловік-юдей, який народився в Тарсі в Килікії, вихований у цьому ж місті, біля ніг Гамалиїла, докладно навчений батьківського закону: я — ревнитель Бога, як усі ви сьогодні. (Дії 5:34; Дії 9:1; Дії 21:39; Дії 26:9; Рим 10:2; Гал 1:14)4Я цей напрям учення переслідував аж до смерті, в’яжучи і передаючи до в’язниці чоловіків і жінок, — (Дії 8:3; Дії 9:2)5як засвідчать про мене всі старші й первосвященик. Від них я одержав листи до братів у Дамаску й пішов, аби зв’язаними привести в Єрусалим для покарання тих, які там були. (Лк 22:66)6Але сталося, коли я йшов і наближався до Дамаска, десь опівдні раптом з неба засяяло довкола мене велике світло. (Дії 8:26)7Я впав на землю і почув голос, який говорив мені: Савле, Савле, чому Мене переслідуєш?8Я відповів: Хто Ти, Господи? Сказав мені: Я — Ісус Назарянин, Якого ти переслідуєш. (Дії 2:22)9А ті, хто був зі мною, побачили світло [і перелякалися], але голосу, який говорив до мене, не чули.10Я запитав: Господи, що мені робити? А Господь промовив до мене: Встань, іди в Дамаск, а там скажуть тобі про все, що потрібно тобі робити! (Дії 2:37)11І оскільки від того яскравого світла я не бачив, то ті, хто був зі мною, вели мене в Дамаск за руку. (Дії 13:11)12А один Ананій, побожний, згідно із Законом, муж, про якого добре свідчать усі юдеї — мешканці [Дамаска], — (Дії 2:5; Дії 6:3)13прийшов до мене, став і сказав мені: Савле, брате, прозрій! І в тій хвилині я побачив його.14Він же сказав: Бог наших батьків призначив тебе, щоб ти пізнав Його волю і побачив Праведного та почув голос з Його уст, (Лк 12:47; Дії 3:14; Гал 1:15)15бо ти будеш Йому свідком перед усіма людьми про те, що побачив і почув. (Дії 4:20)16А тепер чого очікуєш? Устань, охрестися та обмий свої гріхи, прикликавши Його Ім’я! (1Кор 1:2; 1Кор 6:11)17І сталося, коли я повернувся до Єрусалима і молився в храмі, — в пориві захоплення (Дії 9:26; Дії 10:10; Дії 11:30; Гал 1:18)18я побачив Його… Він говорив до мене: Поспіши, швидше виходь з Єрусалима, бо не приймуть твого свідчення про Мене! (Дії 9:10)19А я сказав: Господи, вони самі знають, що я кидав до в’язниць та бив по синагогах тих, які вірять у Тебе, (Дії 8:3)20а коли лилася кров Твого свідка Степана, то я сам стояв і, схвалюючи [його вбивство], стеріг одяг тих, які його вбивали! (Дії 7:58; Дії 8:1)21Та Він сказав мені: Іди, тому що Я пошлю тебе далеко — до народів. (Дії 9:15; Дії 13:2)22Слухали його аж до цього слова, а тоді піднесли свої голоси, вигукуючи: Геть такого із землі, бо не годиться йому жити! (Ів 19:15; Дії 25:24)23Вони кричали, кидали одяг і жбурляли порох у повітря.
Павла ув’язнюють у римській казармі
24Тож тисяцький звелів відвести його до казарми, наказавши бичуванням допитати його, щоби зрозуміти, з якої причини так кричали проти нього. (Дії 21:34; Дії 23:10)25А коли розтягли його ременями, то Павло сказав сотникові, який стояв: Хіба вам дозволено бичувати чоловіка — римлянина і не засудженого? (Дії 16:37; Дії 21:37; Дії 22:29; Дії 23:27)26Почувши, сотник підійшов до тисяцького й сповістив, кажучи: [Вважай], що хочеш робити, бо цей чоловік — римлянин!27Наблизившись, тисяцький запитав його: Скажи мені, ти римлянин? Він відказав: Так.28А тисяцький відповів: Я набув це громадянство за великі гроші. Павло ж сказав: А я в ньому й народився.29Тоді від нього негайно відступили ті, які мали його допитувати, а тисяцький налякався, довідавшись, що він римлянин і що він його зв’язав. (Дії 16:38; Дії 22:25)30А наступного дня, бажаючи краще дізнатися, у чому його звинувачують юдеї, звільнив його [з кайданів] і наказав, аби прийшли первосвященики й увесь синедріон[1]. І, привівши Павла, поставив його перед ними. (Дії 4:23; Дії 21:34; Дії 23:28)
Дії 22
Новий Переклад Українською
1«Брати та батьки! Послухайте тепер моє виправдання перед вами».2Почувши, що він говорить єврейською, вони ще більше притихли. Павло сказав:3«Я юдей! Народився в Тарсі в Килікії, але виховувався в цьому місті, біля ніг Гамалиїла, навчений докладно Закону батьків наших, ревнитель Бога, як і всі ви сьогодні.4Я переслідував до смерті послідовників цього Шляху, зв’язував та кидав у в’язницю чоловіків та жінок.5Свідки цього – первосвященник та всі старійшини, від яких я отримував листи до братів із Дамаска, щоб піти та привести до Єрусалима зв’язаними тих, хто там був, для покарання.6І сталося, коли я вже наближався до Дамаска, приблизно опівдні, навколо мене раптом засяяло велике світло з неба.7Я впав на землю й почув голос, який казав мені: „Савле! Савле! Чому ти переслідуєш Мене?“8Я спитав: „Хто Ти, Господи?“ Він відповів: „Я Ісус із Назарета, Якого ти переслідуєш“.9Ті, що були зі мною, бачили світло, але не розуміли голосу Того, Хто промовляв.10Я запитав: „Господи, що мені робити?“ Господь сказав: „Підведися та йди в Дамаск. Там тобі буде сказано все, що тобі призначено робити“.11Ті, що були зі мною, за руки привели мене в Дамаск, тому що я осліп від того яскравого світла.12Чоловік, на ім’я Ананія, благочестивий за Законом, про якого добре свідчили всі юдеї, що мешкали там,13прийшов до мене й, ставши поруч, сказав: „Брате Савле, прозрій!“ І тієї ж миті я побачив його.14Він сказав: „Бог наших батьків обрав тебе, щоб ти пізнав Його волю, побачив Праведного та почув голос із Його вуст.15Ти будеш перед усіма людьми Йому свідком того, що бачив та чув.16І тепер чому ти зволікаєш? Встань, прийми хрещення та обмий свої гріхи, прикликавши Його ім’я!“17Коли я повернувся в Єрусалим і молився в Храмі, мені було видіння.18Я побачив Господа, Який казав мені: „Поспіши та скоріше вийди з Єрусалима, тому що не приймуть твого свідчення про Мене“.19Я відповів: „Господи, вони знають, що я кидав їх у в’язницю та бив у синагогах тих, хто вірив у Тебе.20Коли проливалася кров Твого свідка Стефана, я стояв там, і схвалював це, і охороняв одяг тих, хто вбивав його“.21Тоді Господь промовив до мене: „Іди, бо Я пошлю тебе далеко до язичників“».
Ув’язнення Павла
22Натовп слухав Павла до цих слів, але тут вони почали кричати: «Геть такого із землі! Йому не слід жити!»23Вони кричали, скидали одяг та кидали пил у повітря.24Тоді Трибун звелів відвести Павла до фортеці; він наказав бичувати та допитати його, щоб дізнатися, з якої підстави вони так на нього кричали.25Але коли прив’язали його ременями, Павло сказав сотникові, що стояв поруч: «Чи дозволено вам бичувати римського громадянина, та ще й без суду?»26Почувши це, сотник пішов до Трибуна й сказав йому: «Що ти хочеш зробити? Цей чоловік – римський громадянин».27Трибун прийшов до Павла та спитав: ―Скажи мені, ти римський громадянин? Він відповів: ―Так.28Трибун сказав: ―Я придбав це громадянство за чималу суму грошей. Павло ж відповів: ―А я народився римлянином.29Ті, що мали його допитати, негайно відійшли від нього. Трибун дуже злякався, збагнувши, що він зв’язав римського громадянина.
Павло перед Синедріоном
30Наступного дня, бажаючи дізнатися достеменно, чому юдеї звинувачують його, Трибун розв’язав його та наказав, щоб зібралися первосвященники й весь Синедріон. Потім він увів Павла та поставив перед ними.