Дії 23 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

Павло перед синедріоном

1 Поглянувши на синедріон, Павло сказав: Мужі-брати, я до цього дня служив Богові з усієї доброї совісті! (Дії 24:16; 2Кор 1:12; 1Тим 3:9; 1Пет 3:16; 1Пет 3:21)

Дії 24:162Кор 1:121Тим 3:91Пет 3:161Пет 3:21

2 Та первосвященик Ананій наказав своїм прислужникам бити його в уста. (Ів 18:22; Дії 24:1) 3 Тоді Павло сказав йому: Бог тебе битиме, стіно побілена! Ти ж сидиш, щоб судити мене за Законом, а наказуєш, переступаючи Закон, бити мене! (Мт 23:27; Ів 7:51) 4 А прислужники сказали: Ти докоряєш первосвященикові Божому? 5 Павло ж промовив: Не знав я, брати, що це первосвященик, адже написано, що начальника свого народу не лихословитимеш! 6 Зрозумівши, що одна частина тут — садукеї^[1], а друга — фарисеї, Павло вигукнув у синедріоні: Мужі-брати, я ж фарисей, син фарисеїв! За надію на воскресіння мертвих мене судять! (Дії 4:2; Дії 5:17; Дії 5:34; Дії 24:21; Дії 26:5; Дії 28:20; флп 3:5)

Дії 4:2Дії 5:17Дії 5:34Дії 24:21Дії 26:5Дії 28:20флп 3:5

7 Як тільки він це промовив, виникла незгода між фарисеями та садукеями, і збори поділилися. (Дії 15:2) 8 Адже садукеї твердять, що немає ні воскресіння, ні ангела, ні Духа, а фарисеї це визнають. (Мт 22:23) 9 І зчинився великий галас, і деякі книжники, які були з групи фарисеїв, підійнявшись, чинили опір, кажучи: Ми не знаходимо нічого лихого в цій людині. Що ж, як Дух заговорив до нього чи ангел? [Не будемо воювати з Богом!] (Дії 5:34; Дії 5:39) 10 А як здійнялася велика колотнеча, тисяцький, боячись, щоб вони Павла не роздерли, наказав воїнам увійти, забрати його з-посеред них і відвести до казарми. (Дії 15:2; Дії 21:34; Дії 22:24)

Дії 15:2Дії 21:34Дії 22:24

Павла відводять у Кесарію

11 А наступної ночі Господь, ставши перед ним, промовив: Кріпися, [Павле]! Бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так тобі треба свідчити й у Римі! (Дії 9:10; Дії 19:21; Дії 27:24; Дії 28:23)

Дії 9:10Дії 19:21Дії 27:24Дії 28:23

12 А коли настав день, [деякі] юдеї, вчинивши змову, дали клятву, запевняючи, що не їстимуть і не питимуть, доки не вб’ють Павла. (Ів 16:2; Дії 9:23; Дії 9:29)

Ів 16:2Дії 9:23Дії 9:29

13 Було понад сорок тих, які склали цю спільну клятву. 14 Вони, підійшовши до первосвящеників і старших, сказали: Ми дали клятву нічого не їсти, доки не вб’ємо Павла. (Дії 4:23) 15 Тож ви тепер із синедріоном скажіть тисяцькому, щоби [завтра] привів його до вас, ніби бажаєте докладніше довідатися про нього. Ми ж, перш ніж він прибуде, готові його вбити. (Дії 9:23; Дії 9:29; Дії 23:20; Дії 23:21; Дії 23:27; Дії 25:2; Дії 25:3)

Дії 9:23Дії 9:29Дії 23:20Дії 23:21Дії 23:27Дії 25:2Дії 25:3

16 А син сестри Павла, почувши про засідку, прибув і, ввійшовши до казарми, сповістив Павлові. (Дії 20:3) 17 Павло ж, покликавши одного із сотників, сказав: Проведи цього юнака до тисяцького, бо має йому щось сказати. 18 А тоді той, узявши його, привів до тисяцького й сказав: В’язень Павло, покликавши мене, попросив провести до тебе цього юнака, який має щось тобі сказати. (Дії 25:14; Дії 25:27; Дії 28:17)

Дії 25:14Дії 25:27Дії 28:17

19 Узявши його за руку й відвівши вбік, тисяцький запитав: Що ти маєш мені сповістити? 20 Той розповів: Юдеї змовилися попросити тебе, щоби завтра привів ти Павла до синедріону, ніби бажають вони докладніше випитати його. (Дії 23:15) 21 Ти ж не вір їм, бо на нього чекають у засідці понад сорок чоловік із них, які між собою склали клятву не їсти і не пити, доки не вб’ють його. Тож тепер вони готові й очікують від тебе розпорядження. (Дії 23:15) 22 Тоді тисяцький відпустив юнака, наказавши: Нікому не розповідай, що ти мене повідомив про це. 23 І, покликавши якихось двох сотників, сказав: Приготуйте двісті воїнів, сімдесят кіннотників і двісті стрільців, щоби після третьої години ночі вони вирушили до Кесарії; (Дії 9:25; Дії 23:33; Дії 25:1; Дії 25:4; Дії 25:6; Дії 25:13)

Дії 9:25Дії 23:33Дії 25:1Дії 25:4Дії 25:6Дії 25:13

24 і приведіть в’ючних тварин, щоби посадити Павла та відпровадити до намісника Фелікса! (Дії 23:26; Дії 24:3) 25 І написав листа такого змісту: 26 Клавдій Лисій — шановному намісникові Феліксові: вітання!^[2] (Дії 15:23; Дії 24:3; Дії 24:22)

Дії 15:23Дії 24:3Дії 24:22

27 Цього мужа, якого схопили юдеї та хотіли вбити, я врятував, приступивши з воїнами та довідавшись, що він римлянин. (Дії 21:33; Дії 22:25; Дії 23:15)

Дії 21:33Дії 22:25Дії 23:15

28 Бажаючи дізнатися про причину, у чому його звинувачували, я повів [його] до їхнього синедріону. (Дії 21:34; Дії 22:30) 29 Я виявив, що його звинувачували в питаннях їхнього Закону і що немає жодної провини, вартої смерті або кайданів. (Лк 23:15; Лк 23:22; Дії 18:14; Дії 23:9; Дії 25:11; Дії 25:18; Дії 25:25; Дії 26:31; Дії 28:18)

Лк 23:15Лк 23:22Дії 18:14Дії 23:9Дії 25:11Дії 25:18Дії 25:25Дії 26:31Дії 28:18

30 Коли мені стало відомо про лихий задум, який мали [юдеї] проти цього мужа, негайно послав я його до тебе, наказавши і обвинувачам говорити перед тобою те, що мають проти нього. [Будь здоровий!] (Дії 20:3; Дії 24:2; Дії 24:8)

Дії 20:3Дії 24:2Дії 24:8

31 Тож воїни, згідно з наказом, взяли Павла, повели вночі до Антипатриди, (Дії 9:25) 32 а наступного дня, залишивши кіннотників, щоб ішли з ним, повернулися до табору. 33 А ті прибули до Кесарії й, давши листа намісникові, поставили перед ним і Павла. (Дії 23:23) 34 Прочитавши листа та запитавши, з якого він краю, і довідавшись, що з Килікії, (Дії 21:39) 35 Фелікс сказав: Вислухаю тебе, коли твої обвинувачі прийдуть! І наказав його стерегти в преторію Ірода. (Дії 25:16; флп 1:13)

Новий Переклад Українською

1 Павло подивився уважно на Синедріон та сказав: «Брати, до цього дня я жив перед Богом із добрим сумлінням». 2 Тут первосвященник Ананія наказав тим, хто стояв біля нього, ударити його по вустах. 3 Тоді Павло промовив до нього: ―Бог тебе вдарить, стіно побілена! Ти сидиш тут, аби судити мене за Законом, але сам, всупереч Закону, наказуєш мене вдарити! 4 Ті, що стояли біля нього, сказали: ―Ти ображаєш Божого первосвященника? 5 Павло відповів: ―Брати, я не знав, що він первосвященник. Бо написано: «Керівника народу твого не злослов».^[1] 6 Знаючи, що одна частина з них – садукеї, а друга – фарисеї, Павло вигукнув у Синедріоні: ―Брати, я фарисей, син фарисея, і мене судять за надію у воскресіння з мертвих! 7 Коли він це сказав, між фарисеями та садукеями виникла незгода, і натовп розділився; 8 бо садукеї кажуть, що немає воскресіння з мертвих, ні ангелів, ні духів. Фарисеї ж визнають усе це. 9 Здійнявся великий крик, деякі книжники з фарисейської сторони піднялися й рішуче сказали: «Ми не знаходимо нічого поганого в цій людині! Може, і справді якийсь дух або ангел говорив до нього?» 10 Колотнеча ставала дедалі більшою; і Трибун, боячись, щоб вони не розірвали Павла, наказав воїнам зійти, забрати його з-поміж них і відвести у фортецю. 11 Наступної ночі Господь став перед Павлом та промовив: «Будь сміливим! Бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так будеш свідчити і в Римі».

Заколот проти Павла

12 Коли настав день, деякі юдеї зібрались і заприсягнулися, що не їстимуть і не питимуть, поки не вб’ють Павла. 13 Тих, хто дав клятву, було більше сорока людей. 14 Вони пішли до первосвященника та старійшин і сказали: «Ми зв’язали себе клятвою не їсти, поки не вб’ємо Павла. 15 Тепер ви та Синедріон скажіть Трибуну привести його до вас, начебто ви бажаєте докладніше розглянути його справу. Ми ж будемо готові й, перш ніж він наблизиться, ми вб’ємо його». 16 Але про цю змову довідався син Павлової сестри. Він пішов до фортеці та повідомив Павлові. 17 Тоді Павло покликав одного із сотників та сказав: «Відведи цього юнака до Трибуна, він має йому щось сказати». 18 Той відвів його до Трибуна й сказав: ―В’язень Павло покликав мене й просив привести цього юнака до тебе. Він має щось тобі сказати. 19 Трибун узяв його за руку та, відвівши набік, спитав: ―Що ти маєш мені сказати? 20 Юнак сказав: ―Юдеї змовилися, що проситимуть тебе завтра привести Павла до Синедріону, нібито бажають більш докладно допитати його. 21 Але ти не слухай їх, тому що більше сорока людей підстерігають його. Вони поклялися не їсти й не пити, поки не вб’ють його. І тепер вони готові й чекають від тебе розпорядження. 22 Трибун відпустив юнака, наказавши йому: ―Нікому не говори про те, що сказав мені.

Павло надісланий до Кесарії

23 Потім покликав двох сотників і наказав їм: «Приготуйте двісті воїнів, сімдесят вершників і двісті стрільців, щоб о третій годині^[2] ночі йти до Кесарії. 24 Приведіть коней і для Павла, щоб він був у безпеці доставлений до намісника Фелікса». 25 Він написав листа такого змісту: 26 «Клавдій Лісій до поважного намісника Фелікса. Вітання! 27 Цього чоловіка схопили юдеї і вже збиралися вбити. Але, довідавшись, що він римський громадянин, я прийшов разом із воїнами й визволив його. 28 Бажаючи дізнатися причину його обвинувачення, привів його до їхнього Синедріону. 29 Я виявив, що обвинувачення пов’язане з їхнім Законом, але немає нічого, що заслуговувало б на смерть або ланцюги. 30 Коли мені повідомили про змову проти нього, я відразу надіслав його до тебе, наказавши й обвинувачам оскаржити його перед тобою. Будь здоровий!» 31 Отже, воїни, згідно з наказом, взяли Павла й вночі привели в Антипатриду. 32 Наступного дня, залишивши вершників, щоб ішли з ним далі, воїни повернулися до фортеці. 33 Коли вершники прийшли до Кесарії, то, передавши листа наміснику, поставили Павла перед ним. 34 Намісник, прочитавши листа, спитав Павла, з якої він провінції. Дізнавшись, що він із Килікії, 35 сказав: «Я тебе послухаю, коли прийдуть ті, хто тебе обвинувачує». І наказав стерегти його в преторії Ірода.