1Ein Lied der Nachkommen von Korach.2Groß ist der HERR! Lobt ihn in Jerusalem, der Stadt unseres Gottes, auf seinem heiligen Berg!3Der Berg Zion ragt im Norden auf[1] – er ist voll Schönheit und Pracht. Die Stadt des großen Königs erfreut die ganze Welt.4In den Palästen wissen es alle: Gott selbst beschützt Jerusalem.5Feindliche Könige verbündeten sich und zogen gegen Jerusalem.6Doch kaum erblickten sie die Stadt, blieben sie erschrocken stehen; in panischer Angst ergriffen sie die Flucht.7Ja, sie zitterten am ganzen Leib – wie eine Frau, die in den Wehen liegt.8Wie stolze Schiffe[2], die im Sturm zerschellen, so hast du sie vernichtet.9Das alles haben wir früher nur gehört, doch nun erleben wir es selbst: Gott ist der allmächtige HERR, an Jerusalem sehen wir seine Größe. Durch ihn wird die Stadt auf ewig bestehen.10In deinem Tempel, o Gott, denken wir über deine Güte nach.11In jedem Land kennt man deinen Namen, dein Ruhm reicht bis ans Ende der Welt. Du sorgst für Recht und Gerechtigkeit,12darum herrscht Freude auf dem Berg Zion. Ja, was du beschließt, das ist gerecht, darum jubelt man dir in den Städten Judas zu.13Wandert um den Berg Zion, geht rings um die Stadt und zählt ihre Festungstürme!14Bestaunt die unbezwingbaren Mauern und Paläste! Dann könnt ihr der nächsten Generation erzählen:15»So ist Gott! Er ist unser Herr für immer und ewig; allezeit wird er uns führen[3]!«
Psalm 48
Новий Переклад Українською
1Керівнику хору. Синів Кореєвих псалом.2Послухайте це, усі народи, зважте, усі мешканці плинного світу,3сини Адамові, сини людські, – як багаті, так і бідні.4Вуста мої промовлять мудрість, і роздуми мого серця – глибоке розуміння.5Схилю своє вухо до притчі, відкрию під звуки арфи мою загадку:6Чого мені боятися в дні лиха, коли беззаконня лукавих оточить мене –7тих, хто на власні статки покладає надію й багатством своїм вихваляється?8Але ж брата ніхто не зможе викупити, ніхто не дасть Богові належного викупу[1] за нього.9Бо занадто дорогим був би викуп за його душу, тому повік не досягти того,10щоб хтось жив вічно й не побачив безодні смерті[2].11Адже кожен бачить, що мудрі помирають, і поряд із ними дурень і невіглас гине, залишаючи іншим свої статки.12Могили стали для них вічним домом, помешканнями їхніми з роду в рід. А вони називали своїми іменами землі!13Але ж людина не завжди перебуватиме в пошані, подібна вона до тварин, що гинуть.14Так, життєві дороги їхні – невігластво! Однак їхні наступники схвалюють те, що в них на вустах.[3]15Немов вівці, вони приготовані для царства смерті; смерть пастиме їх, а на ранок праведники пануватимуть над ними. Їхня міць виснажиться, безодня смерті – омріяне житло[4] для них.16Але Бог викупить душу мою з-під влади царства мертвих, коли прийме мене до Себе. Села17Не переймайся, коли хтось багатіє, коли посилюється слава дому його.18Адже в час смерті нічого не візьме він із собою, слава його не зійде вслід за ним до царства мертвих.19Навіть якщо за життя він вважав себе благословенним, – адже хвалять тебе люди, коли ти добре собі робиш, –20однак піде він до роду своїх предків, так що повік світла не побачить.21Людина в пошані, але нерозумна, подібна до тварин, що гинуть.