1Warum geraten die Völker in Aufruhr? Weshalb schmieden sie Pläne, die doch zu nichts führen?2Die Mächtigen dieser Welt rebellieren: Sie verschwören sich gegen Gott und den König, den er auserwählt und eingesetzt hat[1].3»Kommt, wir wollen uns befreien«, sagen sie, »wir schütteln ihre Herrschaft ab!«4Aber Gott im Himmel kann darüber nur lachen, nichts als Spott hat er für sie übrig.5Dann stellt er sie voller Zorn zur Rede und versetzt sie in Angst und Schrecken.6Er spricht: »Ich selbst habe meinem König die Herrschaft übertragen! Er regiert auf dem Zion, meinem heiligen Berg.«7Und dieser König verkündet: »Ich gebe den Beschluss des HERRN bekannt. Er hat zu mir gesagt: ›Du bist mein Sohn, heute bin ich dein Vater geworden[2].8Bitte nur darum, und ich gebe dir die Völker zum Besitz, ja, die ganze Erde soll dir gehören.9Du wirst sie mit eisernem Zepter zerschlagen, sie wie Tongeschirr zerbrechen!‹«10Darum, ihr Herrscher, nehmt Vernunft an, lasst euch warnen, ihr Mächtigen der Welt!11Dient dem HERRN voller Ehrfurcht! Jubelt ihm zu, auch wenn ihr zittert!12Erweist seinem Sohn die Ehre, die ihm zusteht![3] Sonst trifft euch sein Zorn, und ihr seid verloren; denn sein Zorn ist schnell entflammt. Aber glücklich sind alle, die bei ihm Zuflucht suchen.
Psalm 2
Новий Переклад Українською
1Чому бентежаться народи і племена задумують марне?2Повстають царі землі, і можновладці гуртуються разом проти ГОСПОДА й проти Його Помазанця.[1]3«Розірвемо їхні кайдани, – кажуть вони, – скинемо їхні пута!»4Той, Хто сидить на небесах, сміється, Володар[2] глузує з них.5Тоді Він промовить до них у гніві Своєму і полум’ям люті Своєї настрашить їх:6«Ось Я поставив царя Мого над Сіоном, Моєю святою горою».7Сповіщу-но я постанову ГОСПОДНЮ: Він промовив до мене: «Ти Мій Син, Я сьогодні породив Тебе.[3] (Ps 109,1)8Проси в Мене – і Я дам Тобі народи у спадок, і володіння Твоє – аж до країв землі.9Ти уразиш їх жезлом залізним, як посуд, виріб гончаря, розіб’єш їх».10Отже, царі, схаменіться, отямтеся, судді землі!11Служіть ГОСПОДЕВІ зі страхом і радійте з тремтінням.12Цілуйте Сина,[4] щоб Він не розгнівався і щоб ви не загинули на своєму шляху, бо гнів Його спалахне вмить. Блаженні ті, хто на Нього надію покладає!