Psalm 102 | Einheitsübersetzung 2016

Einheitsübersetzung 2016

Bittgebet eines Gebeugten

1 Bittgebet eines Gebeugten, wenn er verzagt und vor dem HERRN seine Sorge ausschüttet. 2 HERR, höre mein Bittgebet! Mein Schreien dringe zu dir! 3 Verbirg dein Angesicht nicht vor mir! / Wenn ich in Not bin, wende dein Ohr mir zu! Wenn ich dich rufe, eile und erhöre mich! (Ps 31,3; Ps 69,18; Ps 143,7) 4 Denn meine Tage sind wie Rauch geschwunden, meine Glieder wie von Feuer verbrannt. (Ps 38,8) 5 Versengt wie Gras und verdorrt ist mein Herz, sodass ich vergessen habe, mein Brot zu essen. 6 Vor lauter Stöhnen und Schreien bin ich nur noch Haut und Knochen.^[1] (Hi 19,20) 7 Ich bin wie eine Dohle in der Wüste, wie eine Eule in öden Ruinen. 8 Ich liege wach und ich klage wie ein einsamer Vogel auf dem Dach.^[2] 9 Den ganzen Tag verhöhnten mich meine Feinde; die über mich Spott ausgossen, fluchten mit meinem Namen. (Ps 41,6) 10 Denn Staub habe ich gegessen wie Brot, mit Tränen habe ich meinen Trank gemischt. (Ps 42,4) 11 Auf mir lasten dein Zorn und dein Grimm, denn du hast mich hochgerissen und zu Boden geschleudert. 12 Meine Tage schwinden dahin wie Schatten, ich verdorre wie Gras.^[3] (Ps 90,9) 13 Du aber, HERR, du thronst für immer und ewig und das Gedenken an dich dauert von Geschlecht zu Geschlecht. (Ps 135,13; Ps 145,13; Kla 5,19) 14 Du wirst dich erheben, dich über Zion erbarmen, denn es ist Zeit, ihm gnädig zu sein, die Stunde ist da. (Ps 69,14) 15 An seinen Steinen hängt das Herz deiner Knechte, ob seiner Trümmer tragen sie Leid. 16 Dann fürchten die Völker den Namen des HERRN und alle Könige der Erde deine Herrlichkeit. 17 Denn der HERR hat Zion dann wieder aufgebaut, er ist erschienen in seiner Herrlichkeit. (Ps 51,20; Jes 60,1) 18 Er hat sich dem Bittgebet der verlassenen Stadt zugewandt, ihre Bittgebete hat er nicht verschmäht. 19 Dies sei aufgeschrieben für das kommende Geschlecht, damit den HERRN lobe das Volk, das noch erschaffen wird. (Ps 22,31) 20 Denn herabgeschaut hat der HERR aus heiliger Höhe, vom Himmel hat er auf die Erde geblickt, (Ps 11,4; Ps 33,13) 21 um das Seufzen der Gefangenen zu hören, zu befreien, die dem Tod geweiht sind, (Ps 79,11) 22 damit sie den Namen des HERRN auf dem Zion verkünden und sein Lob in Jerusalem, 23 wenn sich dort Völker versammeln, Königreiche, um den HERRN zu verehren. (Jes 60,3; Lk 13,29) 24 Er hat meine Kraft auf dem Weg gebrochen, er hat meine Tage verkürzt. (Ps 89,46) 25 Darum sage ich: Mein Gott, raff mich nicht weg in der Mitte meines Lebens, deine Jahre überdauern Geschlecht um Geschlecht. (Ps 55,24) 26 Vorzeiten hast du der Erde Grund gelegt, die Himmel sind das Werk deiner Hände. (Jes 51,6; Hebr 1,10) 27 Sie werden vergehen, du aber bleibst; sie alle zerfallen wie ein Gewand; du wechselst sie wie ein Kleid und sie schwinden dahin. 28 Du aber bleibst, der du bist, und deine Jahre enden nie. (Hebr 13,8) 29 Die Kinder deiner Knechte werden in Sicherheit wohnen, ihre Nachkommen bestehen vor deinem Angesicht. (Ps 69,36)

Новий Переклад Українською

1 Псалом Давида. Благослови, душе моя, ГОСПОДА, і все нутро моє прослав святе ім’я Його! 2 Благослови, душе моя, ГОСПОДА, і не забувай усіх добрих діянь Його! 3 Він прощає всі беззаконня твої, зцілює всі твої хвороби, 4 визволяє від безодні смерті життя твоє; Хто вінчає тебе милістю й щедротами, 5 задовольняє бажання твої добром – тоді оновлюється, немов орел, юність твоя. 6 ГОСПОДЬ творить справедливість і правосуддя всім пригніченим. 7 Він показав шляхи Свої Мойсею і діяння Свої – синам Ізраїлевим. 8 Милостивий і милосердний ГОСПОДЬ, довготерпеливий і щедрий на доброту. 9 Він не буде постійно вести судову суперечку й гнів триматиме не вічно. 10 Не за нашими гріхами Він вчинив нам і віддячив нам не так, як ми заслужили нашими переступами. 11 Адже як високо небо над землею, так звеличилася милість Його над тими, хто Його боїться. 12 Як далеко схід від заходу, так віддалив Він від нас наші беззаконня. 13 Як милує батько синів, так милує ГОСПОДЬ тих, хто боїться Його. 14 Бо Він знає нашу сутність, пам’ятає, що ми – порох. 15 Дні людини – немов трава; як цвіт польовий, так цвіте вона. 16 Як тільки вітер пронесеться над ним, не стане його, і більше не впізнає його місце, де він ріс.^[1] 17 А милість ГОСПОДА споконвіку й навіки над тими, хто боїться Його, і праведність Його – на синах синів, 18 що бережуть Його Завіт і пам’ятають настанови Його, щоб їх виконувати. 19 ГОСПОДЬ на небесах утвердив престол Свій, і Царство Його панує над усім. 20 Благословіть ГОСПОДА, ангели Його, могутні силою, що виконують сказане Ним, слухаючись голосу Його слова! 21 Благословіть ГОСПОДА, усі воїнства Його, слуги Його, що виконують Його волю! 22 Прославте ГОСПОДА, усі діяння Його, на всіх місцях Його панування! Благослови, душе моя, ГОСПОДА!