1Отже, маючи такі обітниці, улюблені, очистьмо себе від усякої нечистоти тіла та духа, звершуючи святі справи в Божому страху. (1Пет 1:17; 2Пет 1:4; 1Ів 3:3)2Зробіть місце для нас. Ми нікого не скривдили, нікому не нашкодили, нікого не використали. (2Кор 6:12)3Не на осуд кажу, бо раніше сказав я, що ви в наших серцях, так щоб нам разом померти або ж разом жити. (2Кор 3:2; 2Кор 6:11; флп 1:7)4Маю велику впевненість щодо вас, дуже пишаюся вами; при всій нашій журбі я сповнився втіхою і переповнився радістю. (2Кор 8:24; Флм 1:7)5Бо коли ми прийшли до Македонії, наше тіло не мало жодного спочинку, ми в усьому бідували: зовні — боротьба, усередині — страх. (Дії 20:1; 2Кор 2:13; 2Кор 4:8; 2Кор 8:13; 2Сол 1:7)6Але Бог — Той, Хто втішає покірних, — потішив нас приходом Тита, (Дії 28:15; 2Кор 1:3; 2Кор 2:13)7і не лише його приходом, а й утіхою, коли, розповідаючи нам про вашу журбу, ваш смуток, вашу ревність за мене, радів за вас; тому я ще більше зрадів. (1Сол 3:6)
Смуток на покаяння та спасіння
8Бо хоч і засмутив я вас посланням, та не каюся, хоч і каявся, оскільки бачу, що послання, хоч і тимчасово, засмутило вас; (2Кор 2:2)9тепер я радію не тому, що ви були засмучені, а тому, що засмутилися на покаяння. Бо ви по-Божому засмутилися, щоб ні в чому не зазнати втрати через нас. (2Кор 2:7)10Адже смуток, що по-Божому, приносить покаяння на спасіння, — ним не слід журитися, а смуток світу спричиняє смерть. (2Кор 2:16)11Саме це засмучення по-Божому, — дивіться, яку старанність у вас викликало, яке виправдання, яке обурення, який страх, яке бажання, яку ревність, яку відплату! У всьому ви показали себе чистими в справі. (2Кор 2:5; 2Кор 11:2)12А коли я і написав вам, то не через того, хто скривдив, і не задля скривдженого, а щоб ваша турбота про нас виявилася для вас перед Богом. (2Кор 2:9)13Тому ми втішилися. При нашій радості ми ще значно більше втішилися радістю Тита, що ви всі заспокоїли його дух. (1Кор 16:18; 2Кор 2:13)14Тож коли я перед ним чимось похвалився вами, то не був засоромлений, але оскільки все, про що ми говорили, є правдою, то й те, чим ми хвалилися перед Титом, виявилося правдою. (2Кор 8:24)15А його серце дуже прихильне до вас, коли згадує про послух усіх вас, як ви зі страхом і трепетом прийняли його. (Пс 2:11; 2Кор 2:9; Еф 6:5; флп 2:12)16Радію, що в усьому можу покластися на вас.
2 Коринтян 7
Новий Переклад Українською
1Отже, любі, оскільки ми маємо ці обітниці, то очистьмо себе від усякої нечистоти тіла та духа, довершуючи святість у Божому страху.
Радість Павла
2Відведіть для нас місце у ваших серцях! Ми нікого не скривдили, нікому не нашкодили, нікого не використали.3Я не кажу цього для вашого осудження, бо вже казав раніше, що ви в наших серцях, щоб разом вмерти і разом жити.4Маю велику впевненість щодо вас і дуже пишаюся вами! Попри всі наші труднощі, я сповнений втіхою та переповнений радістю.5Адже коли ми прийшли в Македонію, то наші тіла не мали відпочинку, але зазнавали утисків звідусіль: зовні були конфлікти, а всередині – страхи.6Але Бог, Який втішає пригнічених, потішив нас приходом Тита,7і не тільки його приходом, але й тим, як він був підбадьорений вами, сповіщаючи нас про ваше сильне прагнення, про глибоку журбу й про вашу ревність за мене. Тож я зрадів ще більше.8Навіть якщо я засмутив вас своїм листом, то не шкодую про це. І якщо на початку й шкодував, – бо ж бачу, що мій лист засмутив вас, хоч і ненадовго, –9то тепер я радію. І радію не тому, що ви були засмучені, а тому, що цей смуток привів до покаяння. А оскільки ваш смуток був з волі Бога, то ви не зазнали через нас жодної втрати.10Бо смуток від Бога веде до покаяння, яке зрештою веде до спасіння, і не викликає жалю. А смуток світу веде до смерті.11Подивіться самі, яку старанність, яке виправдання, яке обурення, який страх, яке бажання, яку ревність і яке прагнення справедливості спричинило у вас це засмучення з волі Бога. Ви показали, що в усьому є чистими в цій справі.12Насправді я написав вам не заради того, хто вчинив зло, і не заради скривдженого, а щоб показати ваші старання заради нас перед Богом.13Саме тому ми втішилися. Та, окрім нашої втіхи, ми ще більше зраділи радістю Тита, адже ви освіжили його дух.14Бо якщо я колись і хвалився вами перед ним, то не був осоромлений. І як усе, про що я вам говорив, було правдою, так і моє вихваляння вами перед Титом виявилося правдою.15Його почуття до вас стають ще міцнішими, коли він пригадує слухняність усіх вас і як ви прийняли його зі страхом і тремтінням.16Радію, адже в усьому можу покладатися на вас.