Римлян 1

Українська Біблія LXX УБТ

1 Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний для Божого Євангелія, (Пс 77:70; Пс 104:26; 1Кор 1:1; Гал 1:10; Гал 1:15; флп 1:1; 1Сол 2:2; Як 1:1)2 яке Він заздалегідь пообіцяв через Своїх пророків у Святих Писаннях, (Лк 1:70; Рим 16:25; Тит 1:2)3 про Свого Сина, Який тілом був нащадком Давида (Мт 1:1; Ів 7:42; Кол 1:22; 2Тим 2:8; Об 22:16)4 і настановлений Сином Божим у силі, за Духом Святості, через воскресіння з мертвих — про Ісуса Христа, Господа нашого, (Дії 13:33; флп 3:10; 1Тим 3:16)5 через Якого ми прийняли благодать і апостольство, щоби через Його Ім’я були послушні вірі всі народи, (Дії 9:15; Рим 15:15; Рим 16:26; Гал 2:7)6 між якими і ви, покликані Ісуса Христа, — (Рим 8:28; Рим 9:24; 1Кор 1:9)7 усім, хто в Римі, улюбленим Божим, покликаним святим: благодать і мир вам від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа! (Дії 28:15; 1Кор 1:2; 1Кор 1:3; 2Кор 1:2; Гал 1:3; Еф 1:2; флп 1:2; Кол 1:2; 1Сол 1:1; 2Сол 1:2; Тит 1:4; Флм 1:3)8 Насамперед дякую моєму Богові через Ісуса Христа за всіх вас, що ваша віра звіщається в усьому світі. (Рим 16:19; 1Кор 1:4; 1Сол 1:8)9 І свідком мені є Бог, Якому служу своїм духом у Євангелії Його Сина, що завжди про вас пам’ятаю, (2Кор 1:23; Еф 1:16; флп 1:8; флп 3:3; 1Сол 1:2; 1Сол 2:5; 2Тим 1:3; Євр 9:14; Євр 12:28)10 постійно прошу у своїх молитвах, щоб колись вдалося, з Божої волі, відвідати вас. (Дії 18:21; Дії 19:21; Рим 15:23)11 Прагну побачити вас, щоби передати вам якийсь духовний дар для вашого зміцнення; (Рим 12:6; 1Сол 2:17; 1Сол 3:6; 2Тим 1:4)12 тобто разом з вами втішитися спільною вірою — вашою і моєю.13 Не хочу, брати, щоб ви не знали того, як часто я бажав, аби мати якийсь плід і серед вас, як і серед інших язичників, прийти до вас, але все щось перешкоджало — аж до сьогодні. (Ів 15:16; Рим 11:25; Рим 15:22; 1Кор 10:1; 1Кор 12:1; 2Кор 1:8; 1Сол 4:13)14 Я боржник перед греками і варварами, мудрими і немудрими; (Рим 8:12; Рим 15:27; 1Кор 1:26; 1Кор 9:16; Гал 5:3)15 тому, щодо мене, то я готовий і вам, які в Римі, звістити Євангеліє.16 Адже я не соромлюся Радісної Звістки [Христа], тому що вона — Божа сила на спасіння кожному, хто вірить: перше — юдеєві, а тоді — грекові. (Пс 118:46; Лк 9:26; Дії 3:26; Дії 18:6; Рим 5:9; Рим 10:9; 1Кор 1:18; 1Кор 1:24; 2Кор 12:9; 1Сол 5:9)17 Адже праведність Божа відкривається в ній з віри у віру, як написано: А праведний вірою житиме. (Пс 97:2; Мт 6:33; Рим 3:5; Рим 3:21; Рим 10:3; 2Кор 5:21; Гал 3:11; флп 3:9; Євр 10:38)18 Оскільки гнів Божий з’являється з неба на всяку безбожність і неправедність людей, які правду стримують неправедністю; (Пс 72:6; Мт 3:7; Рим 4:15; Рим 5:9; 1Сол 2:16; 2Сол 2:12)19 адже те, що можна знати про Бога, відоме їм, тому що Бог їм відкрив. (Дії 14:15; Дії 17:24)20 Тож Його невидиме — Його вічна сила і Божественність — від створення світу через творіння стає зрозумілим. Так що немає їм виправдання. (Пс 8:4; Пс 18:2; Мт 6:26; Ів 15:22; Дії 14:17; 1Тим 1:17)21 Адже пізнавши Бога, вони не прославили Його як Бога, не подякували Йому. Але їхні думки стали нікчемними, а нерозумні їхні серця — оповиті темрявою. (Пс 75:6; Пс 93:11; Мт 23:3; Еф 4:17)22 Називаючи себе мудрими, вони стали нерозумними, (1Кор 1:20)23 і славу нетлінного Бога вони замінили подобою тлінної людини, птахів, чотириногих і плазунів. (Пс 105:20)24 Тому Бог через пожадання їхніх сердець віддав їх нечистоті, щоб вони самі між собою безчестили свої тіла. (Дії 7:41; Рим 1:26; Рим 1:28; Рим 6:19; Гал 5:19)25 Вони замінили Божу істину на неправду, поклонялися і служили творінню більше, ніж Творцеві, Який є благословенний навіки! Амінь[1]. (Рим 9:5)26 Тому Бог віддав їх ганебним пристрастям: їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне; (Рим 1:24)27 так само й чоловіки, залишивши природне єднання з жінкою, розпалилися своєю пристрастю один до одного; чоловіки із чоловіками роблять ганьбу і самі в собі пожинають належну відплату за свій блуд. (1Кор 6:9)28 Оскільки вони вважали за непотрібне пізнати Бога, то видав їх Бог їхньому перекрученому розумові, щоби чинили те, чого не личить. (Рим 1:24)29 Вони сповнені всякої неправди, лукавства, зажерливості, злоби; повні заздрості, вбивства, суперечок, підступу, поганих звичок, пліткарства; (Мт 15:19; Лк 18:11; Рим 13:13; 1Кор 5:10; 1Кор 6:9; 2Кор 12:20; Гал 5:19; Еф 4:31; Еф 5:3; Кол 3:5; Кол 3:8; 1Тим 1:9; 1Тим 6:4; 2Тим 3:2; Тит 3:3; 1Пет 4:3; Об 9:21; Об 21:8; Об 22:15)30 вони наклепники, богоненависники, напасники, зухвалі, горді, хвалькуваті, винахідники зла, непокірні батькам,31 нерозумні, зрадливі, безсердечні, [непримиренні], немилосердні.32 Вони, знаючи про суд Божий, що ті, хто таке коїть, варті смерті, не тільки продовжують це робити, але й схвалюють інших, які таке чинять. (Дії 8:1; 2Сол 2:12)

Римлян 1

Новий Переклад Українською

1 Павло, раб Ісуса Христа, покликаний бути апостолом і обраний, щоб звіщати Добру Звістку Бога,2 яку Він сповістив раніше через Своїх пророків у Святих Писаннях.3 Це Звістка про Його Сина, Який за тілом був нащадком Давида,4 а за Духом святості був визнаний Сином Божим у силі через воскресіння з мертвих, – про Ісуса Христа, Господа нашого.5 Через Нього ми отримали благодать і апостольство, щоб заради Його імені привести до послуху віри всі народи,[1]6 серед яких і ви, покликані Ісуса Христа.7 Усім, хто в Римі, улюбленим Божим, покликаним святим. Благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і від Господа Ісуса Христа.8 Насамперед я дякую моєму Богові через Ісуса Христа за всіх вас, бо про вашу віру говорять у всьому світі.9 Бог, Якому я служу моїм духом, звіщаючи Добру Звістку Його Сина, є моїм свідком, що я завжди пам’ятаю про вас і10 постійно прошу у своїх молитвах, щоби з волі Божої мені вдалося нарешті прийти до вас.11 Прагну побачити вас, щоб розділити з вами якийсь духовний дар для вашого зміцнення,12 щоб ми підбадьорили одне одного своєю спільною вірою – вашою й моєю.13 Не хочу, брати, щоб ви не знали, як багато разів я планував прийти до вас, аби мати якийсь плід серед вас, як і серед інших народів, але досі мав перешкоди.14 Я боржник перед еллінами[2] й варварами, перед мудрими й неосвіченими.15 Саме тому я прагну звіщати Добру Звістку і вам у Римі.16 Я не соромлюся Доброї Звістки Христа[3], оскільки вона є силою Божою для спасіння кожного, хто вірить, – спочатку юдея, а потім і язичника.17 Адже в ній відкривається праведність Божа з віри у віру,[4] як написано: «А праведник житиме вірою».[5]18 Бо гнів Божий відкривається з неба проти усякої безбожності та неправедності людей, які своєю неправедністю придушують істину.19 Бо те, що можна знати про Бога, очевидно для них, адже Бог відкрив їм.20 Від створення світу невидимі якості Бога – Його вічна сила й божественна природа – були чітко зрозумілі у творінні, так що люди не мають виправдання,21 оскільки вони, знаючи Бога, не прославили Його як Бога й не дякували Йому, але їхні думки стали марними, а їхні нерозумні серця охопила темрява.22 Називаючи себе мудрими, вони стали нерозумними23 й проміняли славу нетлінного Бога на образи, подібні до смертної людини, птахів, тварин і плазунів.[6] (Пс 105:20)24 Тому Бог віддав їх у гріховні бажання їхніх нечистих сердець, щоб вони самі між собою осквернили свої тіла.25 Вони проміняли Божу істину на неправду та поклонялися й служили творінню, а не Творцеві, Який є навіки благословенний. Амінь.26 Через це Бог віддав їх ганебним бажанням. Їхні жінки проміняли природні стосунки на неприродні.27 Так само й чоловіки відмовилися від природних стосунків із жінками й розпалилися пристрастю один до одного. Чоловіки з чоловіками роблять безсоромні вчинки й отримують самі в собі належне покарання за свої збочення.28 Оскільки вони не вважали за потрібне пізнати Бога, то Бог віддав їх їхньому розпусному розуму, щоб вони робили те, чого не годиться робити.29 Вони сповнені всякої неправди, зла, жадібності та розпусти, сповнені заздрощів, убивств, чвар, обману та злоби. Вони поширюють плітки та30 наклепи, ненавидять Бога, вони нахабні, зарозумілі та хвалькуваті, вигадують, як зробити зло, не шанують батьків.31 У них немає розуміння, вони не виконують обіцянок, не мають любові та милосердя.32 Хоча вони знають праведний наказ Божий про те, що всі, хто робить такі речі, заслуговують на смерть, вони не тільки продовжують їх робити, але й схвалюють тих, хто це робить.