Псалом 73 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Повчання Асафа. Боже, чому Ти остаточно відкинув нас? Чому Твій гнів запалав на овець Твоєї отари? 2 Згадай Свою громаду, яку Ти придбав віддавна. Ти викупив жезл Своєї спадщини: це — гора Сіон, на якій Ти оселився. 3 Здійми, нарешті, Свої руки на їхню зухвалість, — за те зло, яке ворог накоїв у Твоїй святині. 4 На Твоєму святі вихвалялися ті, які Тебе ненавидять; підняли знамена — свої знамена, і не зрозуміли. 5 Начебто дерлися вгору, 6 начебто були в лісовій гущавині, — розтрощили сокирами двері її; ще й сікачем і ломом зруйнували її. 7 Спалили вогнем Твою святиню, опоганили до основ оселю Твого Імені. 8 У своєму серці їхні свояки сказали разом: Давайте вигубимо до тла із землі всі Божі свята! 9 Ми більше не бачимо наших знамен; уже немає пророка, і Він нас більше не знатиме. 10 Доки, Боже, ворог буде знущатися? Доки ворог буде постійно глумитися з Твого Імені? 11 Чому Ти завжди забираєш Свою руку, Свою правицю, з-посеред Твого лона? 12 Бог — одвіку наш Цар — звершив спасіння посеред землі! 13 Силою Своєю Ти встановив границі моря, Ти розтрощив у воді голови зміїв. 14 Ти розчавив голови дракона і дав його на поживу народам Ефіопії. 15 Ти пробив джерела й потоки, Ти висушив ріки Ітама. 16 Твій день і Твоя ніч. Ти створив світло та сонце. 17 Ти встановив усі границі землі. Створив літо й весну. 18 Тож пам’ятай: ворог поглумився з Господа, і безумний народ зневажив Твоє Ім’я. 19 Не віддай звірам душу, яка Тебе прославляє, не забудь назавжди душ Своїх убогих. 20 Поглянь на Свій завіт, бо темні закутки землі заповнені оселями беззаконня. 21 Хай упокорений не повернеться засоромленим. Бідний та вбогий величатимуть Твоє Ім’я. 22 Устань, Боже, здійсни Свій суд. Згадай наклепи на Тебе від безумного, які зводить увесь день. 23 Не забудь голосу тих, які шукають захисту в Тебе. Гордість Твоїх ненависників постійно підіймається до Тебе.

Новий Переклад Українською

1 Повчання Асафа. Боже, чому Ти покинув нас навіки? Чому гнів Твій палає на овець Твого пасовища? 2 Згадай громаду Свою, яку придбав Ти віддавна, викупив як плем’я Свого спадку, гору Сіон, на якій Ти оселився. 3 Спрямуй кроки Твої до вікових руїн – усе зруйнував ворог у святилищі! 4 Супротивники Твої ревли посеред місць зборів Твого народу, поставили знамена свої як знаки свого панування. 5 Поводилися ніби лісоруб, що замахнувся сокирою на гущавину лісу. 6 Та й тепер стесують разом різьблення Храму сокирами й топірцями. 7 Вогню віддали святилище Твоє, збезчестили, із землею зрівняли помешкання імені Твого. 8 Промовили в серцях своїх: «Знищимо їх дотла!» Вони спалили усі місця зборів Божих на землі. 9 Ми не бачимо ознак Божих, немає більше пророка, і немає з нами того, хто знав би, доки так буде. 10 Доки, Боже, глумитиметься супротивник? Невже вічно глузуватиме ворог з імені Твого? 11 Чому Ти стримуєш руку Свою, правицю Свою? Витягни її із пахви, вразь їх! 12 Боже, Царю мій споконвічний, що здійснюєш спасіння посеред землі! 13 Ти розділив море міццю Своєю, розтрощив голови морським чудовиськам. 14 Ти розбив голову Левіятана, віддав його на поживу народові пустелі. 15 Ти висікав джерело і потік, Ти висушував ріки, завжди повноводні.^[1] 16 Тобі належить і день, і ніч; Ти встановив світило небесне й сонце; 17 Ти визначив усі межі землі, Ти створив літо й зиму. 18 Згадай, як ганьбив ворог Тебе, ГОСПОДИ, і народ безумний зневажав Твоє ім’я. 19 Не віддавай звірам душі голубки Своєї, про життя страдників Твоїх не забувай навіки. 20 Поглянь на Завіт Свій, бо наповнилися темні кутки землі осередками насильства. 21 Нехай пригнічений не повертається посоромленим, пригноблений і бідний нехай прославлять ім’я Твоє. 22 Повстань, Боже, втруться в судову суперечку Свою; згадай, як ганьбить Тебе нерозумний цілий день. 23 Не забувай крику супротивників Своїх, лементу, що його здіймають безупинно бунтівники проти Тебе.