1На закінчення. Не призведи до тління. Псалом Давида. Спомин.2Чи ви дійсно правду говорите? Чи творите ви праведний суд, людські сини?3Та ж у серці ви виношуєте беззаконня на землі, ваші руки сплітають несправедливість.4Від народження грішники стали чужими, від материнського лона вони заблукали й говорили неправду.5Їхня лють схожа на зміїну, наче в глухої гадюки, яка затикає свої вуха6і не чує голосу заклинателів, — чаклуна, майстерного в чарах.7Бог [обламає] їхні зуби в їхніх пащах! Господь розтрощив ікла левів!8Вони зникнуть, як протікаюча вода. Він триматиме натягненим Свій лук, доки вони не ослабнуть.9Щезнуть вони, як розтоплений віск. Упав вогонь, і вони не побачили сонця.10Він, перш ніж ваше терня виросте в кущ тернини, — мов живих, наче в гніві, — пожере вас.11Зрадіє праведний, коли побачить відплату безбожним. Він омиє свої руки в крові грішного.12І скаже людина: є таки нагорода для праведного, є таки Бог, що вершить суд на землі над усіма!
Псалом 57
Новий Переклад Українською
1Керівнику хору. На мотив«Не згуби». Міхтам Давидів.2Чи справді ви, можновладці, говорите правду? Чи справедливо судите синів людських?3Авжеж! У серці чините беззаконня, на землі руки ваші наважуються на насильство.4Відступники нечестиві вже від утроби матері, блукають ще від лона материнського, брехню промовляючи.5Їхня отрута подібна до отрути зміїної, до отрути глухої рогатої змії,[1] що затуляє свої вуха,6щоб не чути голосу шептунів, які вміло складають свої заклинання.7Боже, розтрощи зуби в їхніх устах; вирви ікла у левів молодих, ГОСПОДИ!8Нехай зникнуть, як вода, що розтікається. Коли натягуватимуть лука, нехай стріли їхні будуть надломлені.9Нехай будуть немов слимак, що спливає слизом у спеку; як викидень у жінки, що сонця не бачив.10Перш ніж казани ваші відчують розпалений хмиз, – чи зелений ще, чи сухий вже, – нехай вихор рознесе його!11Радітиме праведник, коли побачить помсту на них, коли обмиє стопи свої у крові нечестивого.12Тоді скаже людина: «Справді, є плід у праведника![2] Справді, є Бог, Що судить на землі!»