Зареєструватися безкоштовно

Марка 4

Українська Біблія LXX УБТ



1 І знову почав Ісус навчати біля моря. І зібралося до Нього багато людей, так що Він Сам, увійшовши в човен, перебував на морі, а весь натовп був край моря, на землі. (Мт 13:1; Мр 2:13; Мр 3:9; Лк 8:4) 2 І Він навчав їх багато притчами, і казав їм у Своєму навчанні: (Мр 3:23; Мр 4:11; Мр 4:33; Мр 12:1) 3 Слухайте! Ось вийшов сіяч сіяти. 4 І коли сіяв, одне зерно впало край дороги, і налетіли птахи та визбирали його. 5 А друге впало на кам’янистий ґрунт, де не було достатньо землі, і відразу зійшло, бо земля була неглибока. 6 А як сонце піднялося, — зів’яло і, не маючи коріння, засохло. (Як 1:11) 7 А інше впало між терня; тож виросло терня і заглушило його, і воно не дало плоду. 8 Ще інше впало на добру землю, зійшло, дало паросток та росло; і принесло врожай: одне — в тридцять, одне — в шістдесят, а одне — в сто разів. 9 І сказав: Хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає! (Мт 11:15) 10 А коли Він залишився Сам, ті, які були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про ці притчі. (Мт 13:10; Лк 8:9) 11 І Він відповів їм: Вам дарована таємниця Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе роз’яснюється в притчах, (Мр 4:2; 1Кор 5:12; Кол 4:5; 1Сол 4:12; 1Тим 3:7) 12 щоб, дивлячись, бачили — і не побачили; слухаючи, чули — і не зрозуміли; щоб вони не навернулися, аби [їхні гріхи] були прощені! (Дії 28:26) 13 І каже їм: Невже ви не зрозуміли цієї притчі? А як же зрозумієте всі притчі? (Мт 13:18; Лк 8:11) 14 Сіяч сіє слово. 15 Ось ті, які при дорозі, де сіється слово; як тільки почують, негайно приходить сатана і забирає слово, посіяне в них. 16 А ті, котрі на кам’янистому ґрунті посіяні, коли почують слово, то відразу з радістю приймають його, 17 але не мають у собі кореня і нестійкі; коли настануть утиски або переслідування за слово, вони відразу спокушуються. (2Сол 1:4) 18 А інші є ті, які посіяні в тернях: вони чують слово, 19 але приходять клопоти віку й омана багатства та інших бажань, заглушують слово — і воно залишається без плоду. (Лк 21:34; 2Сол 2:10; Тит 3:14; Євр 3:13; 2Пет 1:8; 2Пет 2:13) 20 А ось ті, які посіяні в добру землю: вони чують слово та приймають, і приносять урожай: один — у тридцять, один — у шістдесят, а один — у сто разів! 



21 І казав їм: Хіба приносять світильник, щоби поставити під посудину чи під ліжко? Чи щоби поставити на свічнику? (Мт 5:15; Лк 8:16) 22 Тому що немає нічого захованого, що не виявилося б, і немає таємного, яке б не розкрилося. (Мт 10:26) 23 Якщо хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає! (Мт 11:15) 24 І Він говорив їм: Зважайте на те, що чуєте: якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, і додасться вам. (Мт 7:2) 25 Адже хто має, тому дасться, а хто не має, то й те, що має, буде забране від нього! (Мт 13:12) 



26 І казав: Таким є Царство Боже, як той чоловік, який посіє насіння в землю; (Як 5:7) 27 і чи спить, чи встає, вночі чи вдень, а насіння сходить і росте, але як, — він не знає. (Мт 13:25) 28 Сама по собі земля родить: спершу стебло, потім колос, а тоді — повно пшениці в колосі. 29 Коли ж доспіє врожай, він негайно посилає женців із серпом, бо настали жнива! (Об 14:15) 



30 І Він казав: До чого уподібнимо Царство Боже? Або до якої притчі прирівняємо його? (Мт 13:31; Лк 13:18) 31 Воно — як зерно гірчиці; коли сіється в землю, воно є найменшим з усього насіння, що на землі, (Мт 17:20) 32 та коли посіяти, виростає і стає більшим від усякої городньої рослини, і пускає таке велике гілля, що в його затінку можуть гніздитися птахи небесні. (Пс 103:12) 33 І багатьма подібними притчами Він говорив їм слово, наскільки його вони могли сприйняти; (Мт 13:34; Мр 1:45; Ів 16:12; 1Кор 3:1) 34 без притчі ж не говорив їм, а Своїм учням окремо все пояснював. (Мр 4:2) 



35 А як настав вечір того дня, Ісус каже їм: Переправимося на той бік. (Мт 8:18; Мт 8:23; Мр 6:45; Лк 8:22) 36 Відпустивши натовп, вони взяли Його, тому що Він був у човні. Й інші човни були з Ним. 37 Та здійнялася сильна буря з вітром; і хвилі заливали човен, так що човен вже наповнювався водою. 38 А Він був Сам на кормі — спав на подушці. І будять Його, і кажуть Йому: Учителю, хіба Тобі байдуже, що ми гинемо? (Лк 10:40) 39 Уставши, Він наказав вітрові й звелів морю: Перестань, ущухни! І вітер перестав, і настала велика тиша. (Пс 64:8; Пс 88:10; Пс 105:9; Пс 106:25; Мр 6:51) 40 І Він сказав їм: Чому ви такі лякливі? Невже не маєте віри? (Ів 14:1; Ів 14:27; 2Тим 1:7) 41 А вони дуже сильно злякалися і говорили один одному: Хто ж Він такий, що і вітер, і море Йому підкоряються? (Мр 1:27; Лк 2:9) 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Марка 4

Новий Переклад Українською



1 Ісус знов почав навчати на березі моря. І зібрався біля Нього великий натовп, так що Він зайшов у човен та сів у ньому на морі, а всі люди були біля моря, на березі. 2 Він багато навчав їх притчами й казав до них у Своєму навчанні: 3 «Слухайте! Ось сіяч вийшов сіяти. 4 Коли він сіяв, деякі зерна впали біля дороги; прилетіли птахи та повидзьобували їх. 5 Інші впали на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, і відразу проросли, бо земля була неглибока. 6 Коли зійшло сонце, то опалило паростки, вони зів’яли й, не маючи коріння, всохли. 7 Ще інші впали поміж терни. Терни виросли та задушили їх, і не дали врожаю. 8 А інші впали в добру землю та дали врожай, який зійшов, виріс та вродив у тридцять, у шістдесят та в сто разів більше». 9 І сказав: «Хто має вуха, щоб слухати, слухайте!» 10 Коли Ісус залишився на самоті, ті, що були разом із Ним та дванадцятьма, запитали Його про притчі. 11 Він відповів: «Вам дана таємниця Царства Божого, а для тих, хто ззовні, усе в притчах, 12 щоб „дивлячись очима, не бачили і, слухаючи вухами, не розуміли, щоб не повернулися і щоб не були прощені!“[1] » 13 Потім сказав: «Невже ви не зрозуміли цієї притчі? Як тоді ви зрозумієте всі притчі? 14 Сіяч сіє Слово. 15 Те, що посіяне біля дороги, – це ті, що чують Слово; але коли чують, відразу приходить сатана й забирає Слово, посіяне в них. 16 Посіяне на кам’янисту землю означає тих, що, почувши Слово, відразу з радістю приймають його. 17 Але не мають коріння в собі, є тимчасовими. Коли настають труднощі або гоніння за Слово, вони відразу відпадають. 18 Посіяне серед тернів означає тих, що чують Слово, 19 але турботи цього віку, омана багатства та інших бажань придушують Слово, і воно залишається безплідним. 20 А посіяне в добру землю означає тих, що чують Слово, приймають його та приносять врожай: один у тридцять, інший у шістдесят, інший у сто разів більший». 



21 Ісус сказав їм: «Хіба хтось приносить світильник, щоб поставити його під посудину або під ліжко? Ні, його приносять, щоб поставити на поставець. 22 Бо немає нічого прихованого, що не було б відкритим, і нічого таємного, що не виявилося б. 23 Якщо хтось має вуха, нехай слухає!» 24 І сказав їм: «Будьте уважні, що ви чуєте. Адже якою мірою міряєте ви, такою і вам виміряють і додадуть вам. 25 Бо тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться». 



26 Він сказав: «Царство Боже схоже на чоловіка, який засіяв поле. 27 І чи спить чоловік, чи прокидається, вночі чи вдень, насіння сходить та росте, а як це – він сам не знає. 28 Земля сама приносить плід: спочатку стебло, потім колос, а потім повний колос зерна. 29 Коли ж врожай дозріває, він одразу надсилає женців із серпами, бо настали жнива». 



30 І сказав Він: «До чого подібне Царство Боже? Якою притчею його пояснити? 31 Воно подібне до гірчичного зерна. Коли його сіють у землю, воно є найменшим серед усього насіння на землі, 32 але коли виростає, стає більшим за всі рослини й пускає великі гілки, так що птахи небесні можуть гніздитися в його тіні». 



33 Багатьма такими притчами Він говорив їм Слово, стільки, скільки вони могли зрозуміти. 34 Не говорив їм без притчі, але коли був наодинці зі Своїми учнями, пояснював їм усе. 



35 Коли настав вечір, Ісус сказав їм: «Переплиньмо на другий бік». 36 Відпустивши людей, вони сіли в човен, де вже був Ісус. Інші човни попливли за ними. 37 І здійнялася велика буря, і хвилі почали заливати човен, так що він вже наповнювався водою. 38 Ісус був на кормі та спав на подушці. Учні розбудили Його, кажучи: ―Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо? 39 Уставши, Він наказав вітрові та сказав морю: ―Тихо! Заспокойся! Вітер стих, і настала велика тиша. 40 Він сказав їм: ―Чому ви злякалися? Чому ви все ще не маєте віри? 41 Перелякані, вони казали один одному: ―Хто ж Він такий, що навіть вітер та море підкоряються Йому? 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.