Зареєструватися безкоштовно

Марка 14

Українська Біблія LXX УБТ



1 Через два дні була Пасха й Опрісноки. Первосвященики та книжники шукали, як би Його підступом схопити та вбити. (Мт 26:2; Мр 11:18; Лк 22:1) 2 Але, казали, щоб не на свято, аби не сталося якогось заколоту в народі. 



3 Коли був Він у Витанії в домі Симона прокаженого і сидів за столом, прийшла жінка, яка мала алебастрову посудину чистого дорогоцінного нардового мира[1]. Надбивши алебастрову посудину, вона вилила миро на Його голову. (Мт 26:6; Лк 7:36; Ів 12:1) 4 Деякі обурювалися між собою [і говорили]: Навіщо така трата мира? 5 Це миро можна продати більше ніж за триста динаріїв[2] і роздати бідним! Тож докоряли їй. (Мт 9:30) 6 А Ісус сказав: Облиште її. Навіщо завдаєте їй болю? Вона добре діло зробила Мені! 7 Ви завжди маєте бідних біля себе і будь-коли можете робити їм добро; Мене ж не завжди ви маєте. (Мр 2:20) 8 Що вона могла — те й зробила: заздалегідь намастила Моє тіло перед похороном. (Мр 16:1) 9 Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися [це] Євангеліє в усьому світі, — те, що вона зробила, буде сказано в її пам’ять! (Мр 1:15; Мр 16:15) 



10 Юда Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати їм Його. (Мт 26:14; Лк 22:3) 11 А як вони це почули, то зраділи й обіцяли йому срібняків дати. І він шукав, як би Його в слушний час видати. 



12 Першого дня Опрісноків, коли приносили пасхальну жертву, Його учні говорять Йому: Де Ти хочеш, щоб ми пішли приготувати пасху, аби Ти спожив? (Мт 26:17; Лк 22:7) 13 Він посилає двох Своїх учнів і каже їм: Ідіть до міста, зустріне вас чоловік, який буде нести в глечикові воду, — ступайте за ним. (Мт 17:27) 14 Куди він увійде, скажіть господареві того дому, що Вчитель каже: Де Моя світлиця, в якій Я буду споживати з Моїми учнями пасху? (Мр 11:3) 15 І він вам покаже велику кімнату: прибрану, готову; там ви і приготуйте для нас. 16 І відійшли учні, і прийшли в місто, і знайшли так, як Він сказав їм, — і приготували пасху. 17 А коли настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма. (Мт 26:20; Лк 22:21; Ів 13:21) 18 І як вони сиділи за столом та їли, Ісус сказав: Запевняю вас, що один з вас, який їсть зі Мною, видасть Мене. (Пс 40:10) 19 Вони почали сумувати й один за одним запитували Його: Чи не я? [І інший: Чи це не я?] 20 Він же сказав їм: Один з дванадцятьох, хто вмочає зі Мною в одній мисці. 21 І хоча Син Людський іде так, як написано про Нього, та горе тій людині, через яку Син Людський буде виданий. Краще було б тій людині не народитися! 22 Коли вони їли, [Ісус] узяв хліб, поблагословив, переломив, подав їм і сказав: Прийміть, [споживайте], це тіло Моє! (Мт 26:26; Мр 6:41; Мр 8:7; Лк 22:15; Лк 24:30; 1Кор 11:23) 23 І взявши чашу, Він віддав подяку, подав їм — і всі пили з неї. 24 І Він промовив до них: Це кров Моя [Нового] Завіту, яка проливається за багатьох. (Євр 9:20) 25 Запевняю вас, що більше не буду пити з плоду виноградного аж до того дня, коли його буду пити новим у Божому Царстві! 26 І, заспівавши, вони вийшли на Оливну гору. (Мт 26:30; Лк 22:31; Лк 22:39; Ів 13:36; Ів 18:1) 



27 І каже їм Ісус: Усі ви спокуситеся, бо написано: Вражу Пастиря — і розбредуться вівці. (Мт 9:36) 28 Але потім, коли Я воскресну, то випереджу вас у Галилеї. (Мр 16:7) 29 А Петро сказав Йому: Хоч і всі спокусяться, але не я! 30 Та Ісус йому сказав: Запевняю тебе, що ти нині, цієї ж ночі, перш ніж двічі заспіває півень, тричі відречешся від Мене! (Мр 14:72) 31 Однак він ще сильніше запевняв: Хоч мав би я померти з Тобою, — все одно не відречуся від Тебе! Так само говорили й усі інші. (Ів 11:16) 



32 І прийшли вони до місця, що зветься Гетсиманія; Він каже Своїм учням: Посидьте тут, поки Я помолюся. (Мт 26:36; Лк 22:39; Ів 18:1; Євр 5:7) 33 Він узяв із Собою Петра, Якова та Івана і почав сумувати й тривожитися, (Мт 17:1) 34 та казати їм: Смертельним смутком охоплена душа Моя, — залишайтеся тут і пильнуйте! (Пс 41:6; Пс 41:12; Пс 42:5; Ів 12:27) 35 Відійшовши трохи, Він упав на землю і молився, щоб, коли це можливо, оминула Його ця година. 36 І Він казав: Авва, Отче! Для Тебе можливе все! Забери цю чашу від Мене! Але хай буде не те, що Я хочу, але те, що Ти! (Мр 10:27; Мр 10:38; Рим 8:15; Гал 4:6) 37 Він приходить і знаходить, що вони заснули, і каже Петрові: Симоне, ти спиш? Чи не міг ти попильнувати однієї години? (Мр 3:16) 38 Пильнуйте й моліться, щоб не потрапити в спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне! (Пс 50:14; Мт 6:13) 39 І Він пішов знову, помолився, промовивши ті самі слова. 40 А повернувшись, знайшов, що вони знову спали, бо очі їхні стали важкими, — та й не мали що відповісти. (Мр 9:6) 41 Він приходить утретє і каже їм: Ви ще спите й відпочиваєте? Досить, прийшла година: і ось, Син Людський видається в руки грішників. (Гал 2:15) 42 Уставайте, ходімо! Вже підійшов Мій зрадник! (Ів 14:31) 



43 Він ще говорив, як ураз з’явився Юда, один із дванадцятьох, і з ним юрба з мечами та киями, — від первосвящеників, книжників і старших. (Мт 26:47; Лк 22:47; Ів 18:2) 44 Той, хто зрадив Його, дав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то є Він; схопіть Його та уважно ведіть! 45 І прийшовши, він відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! — і поцілував Його. (Мр 9:5) 46 Вони ж наклали свої руки на Нього і схопили Його. 47 Один із тих, які стояли, вихопив меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо. 48 Ісус сказав їм у відповідь: Як проти розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб Мене схопити. 49 Щодня був Я з вами, навчав у храмі, однак ви не схопили Мене. Але нехай збудеться Писання! (Лк 19:47) 50 І, залишивши Його, усі учні втекли. (Ів 16:32) 51 А один юнак ішов за Ним, обгорнувшись по нагому в покривало. Вони схопили і його. 52 Та він, залишивши покривало, втік [від них] голим. 



53 А Ісуса повели до первосвященика. Там зійшлися всі первосвященики, старші та книжники. (Мт 26:57; Лк 22:54; Ів 18:13) 54 Петро ж віддалік йшов слідом за Ним — аж у двір первосвященика. І він сів зі слугами, та й грівся біля вогню. 55 А первосвященики і весь синедріон[3] шукали свідчення проти Ісуса, щоб Його вбити, та не знаходили. (Мт 26:59; Мр 15:1; Лк 22:63; Лк 22:67; Ів 18:19) 56 Багато хто неправдиво свідчив проти Нього, але ті свідчення не збігалися. 57 Деякі вставали і лжесвідчили проти Нього так: 58 Ми чули, як Він говорив, що зруйнує цей рукотворний храм і за три дні збудує інший, нерукотворний! (Мр 15:29; Ів 2:19; Ів 4:21; Ів 4:23; Дії 6:14; 2Кор 5:1; Євр 9:11) 59 Але й це їхнє свідчення не підтвердилося. 60 Тоді первосвященик, ставши посередині, запитав Ісуса, кажучи: Не відповідаєш нічого на те, що проти Тебе свідчать? 61 Але Він мовчав і не відповідав нічого. Знову первосвященик запитав Його і каже Йому: Чи ти є Христос, Син Благословенного? (Мр 1:11; Мр 8:29; Мр 15:5) 62 А Ісус сказав: Я є, і ви побачите Сина Людського, Який сидітиме праворуч Сили та йтиме на хмарах небесних! (Пс 109:1) 63 Первосвященик роздер на собі одяг і сказав: Навіщо потрібні нам ще свідки? 64 Ви чули хулу. Як ви вважаєте? І всі вони присудили, що Він повинен померти. (Мр 10:33; Ів 19:7) 65 Деякі почали плювати на Нього, закривати Його обличчя, бити по щоках, ще й приказувати Йому: Пророкуй! І слуги також били Його в обличчя. (Мр 10:34) 



66 Петро був унизу на подвір’ї. Прийшла одна зі служниць первосвященика, (Мт 26:69; Лк 22:56; Ів 18:17; Ів 18:25) 67 побачила Петра, який грівся, глянула на нього й каже: І ти був з Ісусом Назарянином! 68 Але він відрікся, кажучи: Я не знаю і не розумію, про що ти говориш! І вийшов геть у переддвір’я. І тут заспівав півень. 69 Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що він — один з них. 70 Він знову відрікся. Невдовзі присутні почали говорити Петрові: Справді, ти з них, бо ти — галилеєць [і мова твоя подібна]. 71 А він почав зарікатися і клястися, що не знає того Чоловіка, про Якого вони говорять. 72 І тут вдруге заспівав півень. І згадав Петро слова, які йому сказав Ісус: Перш ніж півень двічі заспіває, ти тричі зречешся Мене! І, згадавши, він почав плакати. (Мр 11:21; Мр 14:30) 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Марка 14

Новий Переклад Українською



1 Через два дні була Пасха та свято Опрісноків. Первосвященники та книжники шукали, як би підступом схопити та вбити Ісуса. 2 Але говорили: «Не у свято, щоб не сталося якогось заворушення в народі». 



3 Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого. Коли Він сидів за столом, прийшла одна жінка, яка принесла алебастровий глечик із дуже дорогим чистим нардовим миром. Вона розбила алебастровий глечик і вилила миро на голову Ісуса. 4 Однак деякі з обуренням говорили між собою: ―Навіщо така трата мира? 5 Це миро можна було продати більше, ніж за триста динаріїв, та роздати бідним. І докоряли їй. 6 Але Ісус сказав: ―Залишіть її, чому ви докоряєте їй? Вона зробила добре діло для Мене. 7 Бідних ви завжди маєте з собою[1] і, коли схочете, можете їм допомогти, а Мене не завжди матимете. 8 Вона зробила, що змогла. Помазала миром Моє тіло, щоб приготувати до поховання. 9 Істинно кажу вам: всюди, де буде проповідуватись ця Добра Звістка у всьому світі, будуть казати й те, що вона зробила, на згадку про неї. 



10 Юда Іскаріот, один із дванадцятьох, пішов до первосвященників, щоб видати їм Ісуса. 11 Почувши про це, вони зраділи та обіцяли дати Йому грошей. І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати. 



12 У перший день свята Опрісноків, коли приносили пасхальну жертву, учні запитали Ісуса: ―Де Ти хочеш, щоб ми пішли та приготували Тобі спожити Пасху? 13 Він надіслав двох учнів і сказав їм: ―Ідіть у місто, вас зустріне чоловік, який нестиме глечик із водою. Ідіть за ним. 14 Куди він увійде, скажіть господареві дому: «Учитель питає: „Де Моя кімната, у якій Я буду споживати Пасху з Моїми учнями?“» 15 І він покаже вам нагорі велику прибрану й готову кімнату – там і приготуйте для нас. 16 Учні пішли й, прийшовши в місто, знайшли все саме так, як казав їм Ісус, та приготували там Пасху. 17 Коли настав вечір, Він прийшов разом із дванадцятьма. 18 А як вони сиділи за столом та їли, Ісус сказав: ―Істинно кажу вам: один із вас, хто їсть зі Мною, зрадить Мене. 19 Вони засмутилися й почали запитувати Його, один за одним: ―Це не я? 20 Він сказав їм: ―Один із дванадцятьох, той, хто вмочає хліб разом зі Мною в миску. 21 Син Людський, безумовно, іде, як про Нього написано, але горе тому чоловікові, через якого зраджено Сина Людського. Було б краще тому чоловікові не народжуватись. 22 Коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив його, розламав та дав їм, кажучи: «Візьміть, це є тіло Моє». 23 Потім узяв чашу, подякував і дав її учням, і пили з неї всі. 24 Він сказав їм: «Це кров Моя, кров Нового Завіту, яка проливається за багатьох. 25 Істинно кажу вам: не питиму більше з цього виноградного плоду до дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому». 26 І, проспівавши пісні, вони пішли на Оливну гору. 



27 Тоді Ісус сказав учням: ―Усі ви відмовитесь від Мене, бо написано: «Уражу пастиря – і вівці розсіються».[2] 28 Але після Мого воскресіння Я піду до Галілеї, і там ми зустрінемось. 29 Петро сказав Йому: ―Навіть якщо всі зречуться, я – ніколи. 30 Ісус сказав йому: ―Істинно кажу тобі: цієї ночі, перед тим, як півень двічі заспіває, ти тричі зречешся Мене. 31 Але Петро ще сильніше наполягав: ―Навіть якщо треба буде померти разом із Тобою, усе одно я не зречуся. І всі сказали так само. 



32 Потім вони прийшли до місця, яке називається Гефсиманія, і Ісус сказав Своїм учням: ―Посидьте тут, поки Я помолюся. 33 Він узяв з Собою Петра, Якова та Івана й почав сумувати та тривожитись. 34 Він сказав їм: ―Моя душа страждає смертельно! Залишайтеся тут та пильнуйте. 35 І, відійшовши трохи далі, упав на землю та молився, щоб, якщо можливо, ця година обминула Його. 36 Він казав: «Авва! Отче! Для Тебе все можливо! Нехай ця чаша обмине Мене. Але нехай буде не як Я хочу, а як Ти». 37 Повернувшись, знайшов, що вони заснули, та сказав Петрові: ―Симоне, ти спиш? Чи не міг ти однієї години пильнувати? 38 Пильнуйте та моліться, щоб вам не впасти в спокусу! Бо дух бадьорий, а тіло немічне. 39 І знов відійшов та молився, кажучи ті ж слова. 40 Коли Він повернувся до учнів, знову знайшов, що вони сплять, бо їхні очі були обтяжені. Вони не знали, що відповісти Йому. 41 Коли прийшов утретє, сказав їм: ―Ви все ще спите та відпочиваєте? Досить, ось прийшла година, і Син Людський віддається в руки грішників. 42 Вставайте, ходімо! Ось наближається Мій зрадник. 



43 І відразу, коли Він ще говорив, підійшов Юда, один із дванадцятьох, і з ним натовп із мечами та киями – від первосвященників, книжників та старійшин. 44 Зрадник дав їм такий знак, кажучи: «Той, Кого я поцілую, це Він, арештовуйте Його й візьміть під варту!» 45 Наблизившись, він відразу підійшов до Ісуса й сказав: «Равві!»[3] – і поцілував Його. 46 Тоді вони наклали на Нього руки та заарештували Його. 47 Один із тих, хто стояв поруч із Ним, вихопив меч, ударив раба первосвященника й відрубав йому вухо. 48 Потім Ісус звернувся до них: «Ви вийшли проти Мене, як проти розбійника, з мечами та киями, щоб заарештувати Мене. 49 Щодня Я був із вами, навчав у Храмі, і ви не заарештовували Мене. Але це сталося, щоб збулося Писання». 50 І всі, залишивши Його, втекли. 51 Один юнак слідував за Ним, обгорнувшись у покривало на голе тіло. Вони схопили його, 52 але він, залишивши покривало, утік голий. 



53 Ісуса повели до первосвященника, де зібралися всі первосвященники, книжники та старійшини. 54 Петро ж ішов за Ісусом на відстані аж у двір первосвященника, сів разом зі слугами та грівся біля вогню. 55 Первосвященники й весь Синедріон шукали свідчення проти Ісуса, щоб вбити Його, але не знаходили. 56 Багато хто неправдиво свідчив проти Нього, але їхні свідчення не збігалися. 57 Деякі піднялися та неправдиво свідчили проти Нього, кажучи: 58 ―Ми чули, як Він казав: «Я зруйную цей Храм рукотворний і за три дні Я збудую інший, нерукотворний». 59 Але і в цьому їхнє свідчення не підтвердилося. 60 Тоді первосвященник, піднявшись, став на середину й запитав Ісуса: ―Нічого не відповідаєш на те, що вони свідчать проти Тебе? 61 Але Він мовчав і нічого не відповідав. Первосвященник запитав Його знову: ―Ти – Христос, Син Благословенного? 62 Ісус відповів: ―Я є. І ви побачите Сина Людського, Який сидить праворуч від Всемогутнього й приходить на хмарах небесних![4] (Пс 109:1) 63 Тоді первосвященник роздер свій одяг та сказав: ―Навіщо нам потрібні свідки? 64 Ви чули богохульство! Що скажете? І всі вони вирішили, що Він заслуговує на смерть. 65 Деякі почали плювати на Нього, закривали Йому обличчя та били кулаками, кажучи: «Пророкуй!» І слуги теж били Його в обличчя. 



66 У той час Петро був внизу, у дворі; туди підійшла й одна зі служниць первосвященника. 67 Коли вона побачила Петра, який грівся біля вогню, придивилася до нього й сказала: ―І ти був з Ісусом із Назарета. 68 Але Петро заперечив кажучи: ―Я не знаю й не розумію, про що ти говориш. Він вийшов геть на переддвер’я. І тоді заспівав півень. 69 Служниця знов побачила його й почала казати всім присутнім: ―Цей чоловік – один із них! 70 Але він знову заперечив цьому. Трохи пізніше ті, що були присутні там, сказали Петрові: ―Ти й справді один із них, бо ти галілеянин! 71 Але він почав клястися та присягати кажучи: ―Не знаю Цього Чоловіка, про Якого ви говорите! 72 І одразу заспівав півень удруге. Тоді Петро згадав слова Ісуса: «Перед тим, як двічі заспіває півень, ти тричі зречешся Мене». І, згадавши, він гірко заплакав. 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.