Зареєструватися безкоштовно

Марка 15

Українська Біблія LXX УБТ



1 Рано-вранці первосвященики зі старшими, книжниками та всім синедріоном учинили раду; зв’язавши Ісуса, повели й передали Пилатові. (Мт 27:1; Мр 14:55; Лк 22:66; Лк 23:1; Ів 18:12; Ів 18:28) 2 І запитав Його Пилат: Ти — Цар юдеїв? А Він у відповідь мовив йому: Ти кажеш! (Мт 27:11; Мр 15:9; Мр 15:12; Мр 15:18; Мр 15:26; Мр 15:32; Лк 23:3; Ів 18:33) 3 А первосвященики дуже Його звинувачували. 4 Пилат знову запитав Його, кажучи: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато Тебе звинувачують! 5 Та Ісус більше нічого не відповідав, тож дивувався Пилат. (Мр 14:61) 6 На кожне свято він відпускав їм одного в’язня, за якого просили. (Мт 27:15; Лк 23:17; Ів 18:39) 7 Був же один, котрий звався Вараввою, ув’язнений з бунтівниками, які під час заколоту вчинили вбивство. 8 Натовп підійшов і став просити, щоби поступив, як і завжди. 9 Пилат у відповідь сказав їм: Чи хочете, щоб я відпустив вам Царя юдеїв? 10 Тому що він знав, що через заздрощі первосвященики Його видали. 11 Первосвященики ж підбурили юрбу, щоби краще відпустив їм Варавву. 12 Пилат знову сказав їм у відповідь: То що хочете, щоб я вчинив з Тим, Якого ви називаєте Царем юдеїв? (Мр 15:2) 13 Вони ж знову закричали: Розіпни Його! 14 А Пилат запитав їх: Тож яке зло вчинив Він? Та Вони ще сильніше закричали: Розіпни Його! (Дії 3:13; Дії 13:27) 15 І Пилат, бажаючи догодити людям, відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття. (Мт 27:26; Лк 23:24; Ів 19:16; Дії 2:36) 



16 Воїни повели Його до середини двору, тобто в преторій, і скликали весь підрозділ. (Мт 27:27; Ів 19:2) 17 Зодягли Його в багряницю, поклали на Нього сплетеного тернового вінка 18 і почали вітати Його: Радій[1], Царю юдейський! (Мр 15:2) 19 Били Його по голові тростиною, плювали на Нього і, падаючи на коліна, поклонялися Йому. 20 А коли наглумилися над Ним, скинули з Нього багряницю і зодягли в Його одяг. І повели, щоб розіп’яти Його. (Мт 27:31; Мр 10:34; Лк 23:26; Ів 19:16; Євр 13:12) 



21 Примусили одного перехожого — Симона Киринейського, який повертався з поля, батька Олександра та Руфа, — взяти Його хреста. (Рим 16:13) 22 Привели Його на Голгофу, місце, що в перекладі означає Череповище. (Мт 27:33; Лк 23:33; Ів 19:17; Ів 19:24) 23 Давали Йому [пити] вино зі смирною[2], але Він не взяв. (Пс 68:22) 24 І розіп’яли Його, і розділили Його одяг, кидаючи жереб, хто що візьме. (Пс 21:19) 25 Була третя година[3], як розіп’яли Його. (Мр 15:2; Ів 19:14) 26 І написали Його провину так: Цар юдейський. 27 З ним розіп’яли двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч від Нього. (Мт 27:38; Лк 23:33; Лк 23:35) 28 [Збулося Писання, що говорить: Його зараховано до злочинців]. 29 Перехожі лихословили Його, похитуючи своїми головами й кажучи: Овва, Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш! (Пс 21:8; Пс 108:25; Мр 14:58) 30 Спаси Себе Самого — зійди з хреста! 31 Так само й первосвященики між собою говорили й глузували разом із книжниками: Інших спасав, а Себе не може спасти! 32 Христос, Цар Ізраїлю, нехай зійде тепер з хреста, щоб ми побачили і повірили [в Нього]! Розп’яті з Ним також насміхалися з Нього. (Мт 27:44; Мр 15:2; Лк 23:39) 



33 Коли настала шоста година[4], темрява оповила всю землю — до дев’ятої години[5]. (Мт 27:45; Лк 23:44; Ів 19:28) 34 А о дев’ятій годині Ісус закричав гучним голосом: Елої, Елої, лама савахтані! Що означає в перекладі: Боже мій, Боже мій, чому ти Мене покинув? (Пс 21:2) 35 Деякі з тих, які там стояли, почувши те, казали: Дивися, кличе Іллю[6]! 36 А один, побігши, наповнив губку оцтом, прикріпив її до тростини і дав Йому пити, примовляючи: Чекайте, подивимося, чи прийде Ілля Його зняти! (Пс 68:22) 37 Ісус голосно скрикнув — і віддав духа. 38 І завіса в храмі роздерлася надвоє — згори додолу. 39 Сотник, який стояв напроти Нього, побачивши, як Він віддав духа, промовив: Справді, Ця Людина була Божим Сином! (Мр 1:11) 40 Були і жінки, які здалека дивилися: між ними — Марія Магдалина, Марія — мати Якова молодшого та Йосії і Соломія. (Мт 27:55; Мр 15:47; Мр 16:1; Мр 16:9; Лк 8:2; Лк 23:49; Лк 24:10; Лк 24:16; Ів 19:25) 41 Коли Він був у Галилеї, вони ходили за Ним і прислуговували Йому; і було багато інших, які прийшли з Ним до Єрусалима. (Мр 1:13) 



42 Коли звечоріло, а була п’ятниця[7], яка є перед суботою, — (Мт 27:57; Лк 23:50; Ів 19:38) 43 прийшов Йосиф, котрий з Ариматеї, — шанований радник, який сам очікував Божого Царства, — і наважився піти до Пилата й просити тіло Ісуса. (Лк 2:38) 44 Пилат здивувався, що Він уже помер; викликавши сотника, запитав Його, чи давно помер? 45 Довідавшись від сотника, дав тіло Йосифові. 46 Той купив полотно, зняв Його тіло, обгорнув полотном і поклав Його до гробниці, яка була висічена в скелі, і до входу в гробницю привалив камінь. 47 Марія Магдалина і Марія, Йосієва мати, дивилися, де Його поховали. (Мр 15:40) 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Марка 15

Новий Переклад Українською



1 Вранці наступного дня первосвященники скликали раду разом зі старійшинами, книжниками та всім Синедріоном. Потім зв’язали Ісуса та повели й передали Його Пилатові. 2 Пилат запитав Його: ―Ти Цар юдеїв? Ісус відповів: ―Ти кажеш це! 3 Первосвященники звинувачували Його в багатьох речах. 4 Пилат знов запитав Ісуса: ―Ти нічого не відповідаєш? Дивись, скільки проти Тебе обвинувачень! 5 Але Ісус більше нічого не відповідав, і Пилат дуже здивувався. 



6 На кожне свято намісник відпускав їм одного з в’язнів, якого вони просили. 7 У той час був один в’язень, на ім’я Варавва, який разом із бунтівниками був винний у вбивстві. 8 Люди прийшли й почали просити Пилата, щоб він зробив, як завжди. 9 Пилат відповів їм: ―Чи бажаєте, щоб я відпустив вам Царя юдеїв? 10 Бо він знав, що через заздрощі первосвященники видали Ісуса. 11 Але первосвященники вмовили людей просити, щоб краще відпустив їм Варавву. 12 Пилат знову звернувся до них: ―А що хочете, щоб я зробив із Тим, Кого називаєте Царем юдеїв? 13 Вони ж знов закричали: ―Розіпни Його! 14 Пилат запитав: ―Яке ж зло Він скоїв? Але вони ще сильніше закричали: ―Розіпни Його! 15 І так Пилат, бажаючи догодити людям, відпустив їм Варавву, а Ісуса наказав бичувати та віддав на розп’яття. 



16 Воїни відвели Ісуса до двору, тобто до преторії, та скликали всю когорту. 17 Вони наділи на Нього багряницю, сплели та поклали на голову вінок із тернини. 18 І почали вітати Його: «Вітаємо Тебе, Царю юдеїв!» 19 Вони били Його тростиною по голові, плювали на Нього й, падаючи на коліна, вклонялися Йому. 20 Коли закінчили знущатися, зняли з Ісуса багряницю, надягнули на Нього Його одяг і відвели, щоб розіп’яти Його. 



21 Воїни примусили одного перехожого, Симона з Кирени, що повертався з поля, батька Олександра та Руфа, нести хрест Ісуса. 22 Привели Ісуса на Голгофу (що в перекладі означає«місце Черепа»). 23 Дали Йому випити вина, змішаного з миррою, але Він не взяв. 24 Потім, розіп’явши Ісуса, вони розділили між собою Його одяг, кидаючи жереб, хто що візьме. 25 Коли Його розіп’яли, була третя година[1]. 26 І написали Його провину: цар юдеїв. 27 Разом із Ним розіп’яли двох розбійників: одного – праворуч, а іншого – ліворуч від Нього. 28 І збулося сказане у Святому Писанні: «Його зараховано до злочинців».[2] 29 Ті, що проходили повз, богохульствували проти Нього. Вони хитали головами й казали: «Гей! Ти ж збирався зруйнувати Храм і відбудувати його за три дні. 30 Спаси Себе Самого, зійди з хреста!» 31 Первосвященники разом із книжниками також насміхалися з Нього, кажучи між собою: «Інших рятував, а Себе не може врятувати! 32 Якщо Він насправді Христос, Цар Ізраїля, то нехай зараз зійде з хреста, щоб ми побачили й повірили!» І ті, що були розіп’яті разом із Ним, також насміхалися з Нього. 



33 Близько шостої[3] години настала темрява по всій землі – аж до дев’ятої[4] години. 34 А о дев’ятій Ісус голосно закричав: «Елої, Елої, лема савахтані?» (що в перекладі означає: «Боже Мій, Боже Мій, чому Ти покинув Мене?»)[5] (Пс 21:1) 35 Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: «Дивіться, Він кличе Іллю!» 36 Хтось побіг, наповнив губку кислим вином, настромив на тростину й дав Йому пити, кажучи: «Облиште, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його!» 37 Ісус же, голосно скрикнувши, віддав духа. 38 Завіса в Храмі розірвалася надвоє зверху донизу. 39 Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, як Він помер, промовив: «Цей чоловік справді був Сином Божим!» 40 Були там і деякі жінки, які стояли поодаль і дивилися. Серед них були Марія Магдалина, Марія – мати Якова молодшого та Йосії, і Саломія. 41 Коли Він був ще в Галілеї, вони слідували за Ним та служили Йому. Було й багато інших, які прийшли з Ним до Єрусалима. 



42 Коли настав вечір, – а був день Приготування перед Суботою, – 43 прийшов Йосиф з Ариматеї, поважний радник, який теж очікував Царства Божого. Він наважився піти до Пилата та просити тіло Ісуса. 44 Коли Пилат дізнався, що Ісус уже помер, то здивувався й, покликавши сотника, запитав у нього, чи давно Ісус помер. 45 Довідавшись від сотника, що Ісус дійсно помер, він віддав тіло Йосифові. 46 Йосиф купив льняну тканину і, знявши тіло Ісуса, обгорнув його в полотно й поклав до гробниці, яка була висічена в скелі. До входу в гробницю привалив камінь. 47 Марія Магдалина та Марія, мати Йосії, дивилися, де Його поховали. 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.