Зареєструватися безкоштовно

Луки 20

Українська Біблія LXX УБТ



1 І сталося одного дня, коли навчав Він народ у храмі й благовістив, то прийшли первосвященики та книжники зі старшими (Мт 21:23; Мр 11:27) 2 і промовили до Нього, запитуючи: Скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу? 3 У відповідь Він сказав їм: Запитаю вас і Я [одну] річ; скажіть Мені: 4 хрещення Івана було з неба чи від людей? 5 Вони міркували собі, кажучи: Коли скажемо: З неба, — відкаже: Чому ж ви не повірили йому? 6 Якщо ж скажемо: Від людей, — увесь народ поб’є нас камінням, бо впевнений, що Іван — пророк. (Лк 1:76) 7 І вони відповіли, що не знають звідкіля. (Лк 22:68) 8 А Ісус сказав їм: То і Я не скажу вам, якою владою це роблю! 



9 І почав Він розповідати людям таку притчу: Один чоловік насадив виноградник, віддав його робітникам, та й відбув на довгий час. (Мт 21:33; Мр 12:1) 10 У певну пору послав до робітників раба, щоби дали йому з врожаю виноградника, а робітники, побивши його, відіслали ні з чим. 11 І знову послав другого раба; вони й того побили, зневажили, та й відіслали ні з чим. 12 І знову послав — третього; вони й цього, завдавши йому ран, вигнали. 13 Сказав тоді господар виноградника: Що маю робити? Пошлю свого улюбленого сина, — може, [побачивши] його, посоромляться? 14 Угледівши його, робітники міркували собі, кажучи: Це ж спадкоємець! Убиймо його, щоби спадщина стала наша! (Євр 1:2) 15 І, викинувши його геть з виноградника, вбили. Що ж зробить їм господар виноградника? (Євр 13:12) 16 Прийде й вигубить цих робітників та віддасть виноградника іншим! Почувши, вони сказали: Хай так не буде! 17 Він же, поглянувши на них, сказав: Що означає написане: Камінь, який відкинули будівничі, цей став наріжним? (Пс 117:22; Мт 21:42) 18 Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється, [а] на кого він сам упаде, того розчавить. 19 Саме в той час хотіли первосвященики та книжники накласти руки на Нього, бо зрозуміли, що цю притчу Він сказав проти них, та побоялися народу. (Мт 21:26; Лк 19:47) 



20 Стежачи, вони послали підглядачів, які видавали себе за праведних, щоби спіймати Його на слові та видати Його урядові й владі намісника. (Мт 22:15; Мр 12:13; Лк 6:7; Лк 16:15; 2Кор 11:15; Еф 1:21) 21 Тож вони запитали Його, кажучи: Учителю, знаємо, що правильно говориш і навчаєш, не дивишся на обличчя, але по правді наставляєш на Божу дорогу. (Лк 7:43; Рим 2:11) 22 Чи належить нам давати данину кесареві, чи ні? 23 Зрозумівши їхню підступність, Він сказав їм: [Чому Мене спокушаєте?] 24 Покажіть Мені динарій[1]. Чий там образ і напис? [У відповідь] вони сказали: Кесаря. 25 А Він відказав їм: Тож кесареве віддайте кесареві, а Боже — Богові! (Лк 23:2; Рим 13:1; Рим 13:7) 26 І не могли піймати Його на слові перед народом, і здивувавшись Його відповіддю, вони замовкли. 



27 Підійшли деякі з садукеїв[2], які стверджували, що немає воскресіння, та й запитали Його, (Мт 22:23; Мр 12:18; Дії 23:8) 28 кажучи: Учителю, Мойсей записав нам, що якби у когось помер брат, котрий має дружину, і помер бездітний, то нехай його брат візьме її за дружину та відновить потомство для свого брата. 29 Отже, було сім братів. Перший, узявши дружину, помер бездітним. 30 І другий, [узявши дружину, також помер бездітним]. 31 І третій узяв, — і так само всі семеро; жодний не залишив дітей, усі померли. 32 Останньою померла й жінка. 33 У воскресінні котрому з них вона буде дружиною? Бо ж семеро мали її за дружину. 34 Ісус же [у відповідь] сказав їм: Сини цього віку женяться і виходять заміж, (Лк 16:8; Лк 17:27) 35 а ті, які будуть гідні досягнути того віку й воскреснуть з мертвих, не женяться і не виходять заміж, (флп 3:11; 2Сол 1:5) 36 адже вони більше вмерти не можуть, оскільки є рівні ангелам, є Божими синами, будучи синами воскресіння. (Мт 5:9; 1Ів 3:1) 37 А що мертві встають, то й Мойсей показав біля куща, коли назвав Господа Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова. (Дії 3:13; Дії 7:32) 38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі для Нього живуть! (Рим 14:8) 39 У відповідь деякі з книжників сказали: Учителю, добре Ти сказав! (Мр 12:32) 40 Тож більше не наважувалися Його ні про що запитувати. (Мт 22:46; Мр 12:34) 



41 А Він промовив до них: Як же це кажуть, що Христос є сином Давида? (Мт 22:41; Мр 12:35; Ів 7:42) 42 Таж сам Давид говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь до мого Господа: Сядь праворуч Мене, (Пс 109:1) 43 поки не покладу ворогів Твоїх підніжком для Твоїх ніг! 44 Отже, Давид називає Його Господом, як же Він йому син? 



45 Коли весь народ слухав, Він казав Своїм учням: (Мт 23:1; Мт 23:5; Мт 23:14; Мр 12:37) 46 Стережіться книжників, які бажають ходити в шатах і люблять вітання на майданах та перші місця в синагогах і перші місця на гостинах, (Лк 12:1; Лк 14:7) 47 які поїдають доми вдовиць і напоказ довго моляться; вони приймуть дуже тяжкий осуд! 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Луки 20

Новий Переклад Українською



1 Одного дня, коли Ісус навчав народ у Храмі, проповідуючи Добру Звістку, до Нього підійшли первосвященники, книжники та старійшини 2 й запитали Його: ―Скажи нам, якою владою Ти це робиш? Або хто дав Тобі таку владу? 3 Ісус сказав їм у відповідь: ―Запитаю і Я вас про одне. Скажіть Мені: 4 Іванове хрещення було з Неба чи від людей? 5 Вони ж стали говорити між собою: ―Якщо скажемо: «З неба», Він запитає: «Чому ж ви не повірили йому?» 6 Якщо ж ми скажемо: «Від людей», то весь народ поб’є нас камінням, бо вони переконані, що Іван був пророком. 7 Тож вони відповіли, що не знають, звідки воно. 8 Ісус сказав: ―Тоді і Я не скажу, якою владою це роблю. 



9 І почав Він розповідати людям таку притчу: ―Один чоловік посадив виноградник, здав його в оренду виноградарям та вирушив у подорож на довгий час. 10 Коли надійшов час, він надіслав одного раба до виноградарів, щоб вони віддали його частину врожаю. Однак виноградарі побили його й відіслали назад ні з чим. 11 Він надіслав іншого раба, але вони й того, побивши та зневаживши, відіслали ні з чим. 12 Він надіслав третього, але вони й цього поранили та викинули з виноградника. 13 Тоді господар виноградника подумав: «Що ж мені робити? Надішлю до них мого улюбленого сина, може, його поважатимуть!» 14 Але виноградарі, побачивши його, сказали один одному: «Це спадкоємець, ходімо та вб’ємо його, щоб спадщина дісталася нам!» 15 Вони його вивели з виноградника та вбили. Що ж зробить із ними господар виноградника? 16 Він прийде та вб’є тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Тоді ті, хто слухав, сказали: ―Нехай не станеться так! 17 Але Ісус, подивившись на них, запитав: ―Тоді що означає написане: «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем»?[1] (Пс 117:22) 18 Кожен, хто впаде на цей камінь, буде розбитий, а той, на кого він впаде, буде розчавлений. 19 Книжники та первосвященники шукали нагоди схопити Ісуса, але боялися народу. Вони зрозуміли, що Він про них сказав цю притчу. 



20 І почали вони уважно слідкувати за Ним, надіслали людей, які вдавали із себе праведних, щоб спіймати Його на слові й видати владі намісника. 21 Вони запитали Його: ―Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш та навчаєш. Ти не зважаєш на людське обличчя, а правдиво навчаєш Божого шляху. 22 Чи годиться нам платити податок Кесареві, чи ні? 23 Зрозумівши їхню хитрість, Ісус сказав їм: 24 ―Покажіть Мені динарій! Чиє на ньому зображення та напис? Вони відповіли: ―Кесаря! 25 Тоді Він сказав: ―Тож віддайте Кесареві Кесареве, а Богові – Боже! 26 Вони не змогли впіймати Його на слові перед народом і, здивовані Його відповіддю, замовкли. 



27 Тоді підійшли до Ісуса деякі садукеї, які кажуть, що немає воскресіння з мертвих, і запитали Його: 28 ―Учителю, Мойсей написав нам: «Якщо чийсь брат помре та залишить дружину бездітною, то нехай його брат візьме дружину померлого та підніме нащадка своєму братові». 29 Було семеро братів. Перший одружився та помер бездітним. 30 Потім другий 31 і третій одружувалися з вдовою, і так усі семеро. Вони померли, не залишивши дітей після себе. 32 Після всіх померла й жінка. 33 Отже, при воскресінні чиєю дружиною вона буде? Адже всі семеро мали її за дружину. 34 Ісус відповів їм: ―Люди цього віку одружуються та виходять заміж. 35 Але ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть одружуватись і не виходитимуть заміж. 36 І померти вже не зможуть, а будуть як ангели, бо вони є синами Божими та синами воскресіння. 37 А те, що мертві воскресають, показав Мойсей при полум’ї вогню тернового куща, коли назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова.[2] 38 Він є Богом не мертвих, а живих! Для Нього всі живі! 39 Деякі з книжників сказали: ―Учителю, Ти добре сказав! 40 І більше ніхто не наважувався ставити Йому запитання. 



41 Потім Ісус запитав їх: ―Чому вони кажуть, що Христос є сином Давида? 42 Сам же Давид каже в книзі Псалмів: «Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене, 43 доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“».[3] (Пс 109:1) 44 Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином? 



45 Коли весь народ слухав, Ісус промовив до учнів: 46 «Стережіться книжників: їм подобається одягатись у довгі одежі, вони люблять привітання на ринках, перші місця в синагогах та почесні місця на бенкетах. 47 Вони з’їдають доми вдів, але прикриваються довгими молитвами. Вони отримають суворіше покарання». 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.