Луки 14

Українська Біблія LXX УБТ

1 І сталося, що коли в суботу Ісус увійшов у дім якогось начальника з фарисеїв, щоб їсти хліб, то вони стежили за Ним. (Лк 6:6; Лк 7:36; Лк 20:20)2 І ось, перед Ним був один чоловік, хворий на водянку.3 Озвавшись, Ісус сказав до законників і фарисеїв: У суботу годиться оздоровляти чи ні? (Лк 6:9)4 Вони ж мовчали. А Він, доторкнувшись, оздоровив його й відпустив.5 І сказав Він їм: Коли в когось із вас син або віл упаде в криницю, хіба не витягнете відразу ж — у день суботній? (Мт 12:11; Лк 13:15)6 Та вони не могли дати відповіді на це.7 А як Він помітив, що вони вибирали собі перші місця, розповів запрошеним притчу, кажучи їм: (Лк 11:43; Лк 20:46)8 Коли хто запросить тебе на весілля, не сідай на перше місце, аби часом хтось поважніший від тебе не виявився між запрошеними,9 і щоб той, хто тебе та його запросив, не прийшов і не сказав тобі: Поступися йому місцем. І тоді, засоромлений, станеш займати останнє місце.10 Але коли будеш запрошений, прийди, сядь на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшов і сказав тобі: Друже, сядь вище! Тоді буде тобі честь перед усіма запрошеними з тобою.11 Бо кожний, хто підноситься, буде понижений, а хто понижується, буде піднесений! (Мт 23:12; Лк 18:14; 2Кор 11:7; флп 2:8; Як 4:10)12 Говорив же Він і до того, хто запросив Його: Коли ти справляєш обід або вечерю, не запрошуй своїх друзів, ані своїх братів, ані своїх родичів, ані багатих сусідів, щоб і вони тебе колись запросили, — і в цьому буде тобі винагорода.13 Але коли влаштовуєш гостину, клич бідних, слабких, кривих, сліпих, — (Лк 14:21)14 і будеш блаженний, бо не мають чим тобі віддати; віддасться ж тобі у воскресінні праведних! (Мт 6:4; Дії 24:15)15 Почувши це, один з тих, які сиділи при столі, сказав Йому: Блаженний той, хто їстиме хліб у Божому Царстві! (Лк 13:29)16 Він же сказав йому: Один чоловік справляв велику гостину і запросив багатьох; (Мт 22:1)17 і послав свого раба в час гостини, щоби сказав запрошеним: Ідіть, бо вже [все] готове!18 І враз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, потрібно мені піти й побачити його; благаю тебе, вважай мене за виправданого.19 А другий сказав: Купив я п’ять пар волів і йду випробувати їх; благаю тебе, вважай мене за виправданого.20 Ще один сказав: Я одружився і через те не можу прийти. (1Кор 7:33)21 Повернувся раб і розповів це своєму панові. Тоді пан, розгнівавшись, сказав своєму рабові: Мерщій виходь на площі та вулиці міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кривих! (Лк 14:13)22 І сказав раб: Пане, сталося так, як наказав ти, і ще є місця.23 Та пан рабові сказав: Вийди на шляхи, на загороди і змушуй увійти, щоб наповнився мій дім. (Мр 6:45)24 Кажу вам, що жодний з тих раніше запрошених мужів не скуштує Моєї вечері. [Бо багато покликаних, та мало вибраних].25 Ішло за Ним багато людей. Обернувшись, Він сказав їм:26 Якщо хто приходить до Мене і не зненавидить свого батька та матері, дружини й дітей, братів і сестер, та ще й душу свою, той не може бути Моїм учнем. (Мт 6:24; Мт 10:37; Мр 10:29; Лк 18:29; Ів 12:25)27 Хто не несе свого хреста і не йде слідом за Мною, не може бути Моїм учнем. (Лк 9:23; Гал 6:14)28 Бо хто з вас, бажаючи збудувати вежу, спочатку не сяде й не полічить коштів, чи вистачить для завершення, (Мр 12:1)29 щоб, коли покладе основу й не зможе докінчити, усі, які побачать, не почали сміятися з нього,30 кажучи, що цей чоловік почав будувати й не спромігся закінчити.31 Або який цар, ідучи на бій проти іншого царя, спершу не сяде порадитися, чи під силу йому з десятьма тисячами війська зустріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього?32 Коли ні, то як той ще далеко, шле до нього посланців і просить примирення. (Пс 121:6; Лк 19:42)33 Так ото й кожний з вас, хто не відречеться від усього свого майна, не може бути Моїм учнем. (Лк 9:62)34 Отже, сіль — добра річ, але коли сіль звітріє, чим посолите? (Мт 5:13; Мр 9:50)35 Ні на землю, ні на добриво вона не придатна — її висипають геть. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! (Мт 11:15; Лк 9:62)

Луки 14

Новий Переклад Українською

1 Одного разу в Суботу Він прийшов пообідати в дім одного з фарисейських старшин. Вони уважно слідкували за Ним.2 І ось перед Ним був чоловік, який хворів на водянку.3 Ісус запитав учителів Закону та фарисеїв: ―Чи дозволено зцілювати в Суботу?4 Але вони мовчали. Тоді Ісус, доторкнувшись до чоловіка, зцілив його та відпустив.5 До них же промовив: ―Якщо в когось із вас син або віл впаде в колодязь, хіба ви не витягнете його навіть у день Суботній?6 Вони не змогли Йому нічого на це відповісти.7 Помітивши, як запрошені обирають собі перші місця, Ісус розповів їм притчу:8 «Коли хтось запросить тебе на весілля, не сідай на почесне місце, щоб не сталося так, що серед запрошених буде хтось поважніший за тебе.9 Тоді прийде той, хто запросив тебе, та скаже: „Поступися місцем іншому“. І тоді доведеться тобі із соромом зайняти останнє місце.10 Натомість коли будеш запрошений, прийди та сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав: „Друже, пересядь на краще місце!“ Тоді буде тобі честь перед усіма запрошеними.11 Бо кожний, хто себе підносить, буде принижений, а хто себе принижує, буде піднесений».12 Потім промовив до того, хто запросив Його: «Коли ти влаштовуєш обід або вечерю, не запрошуй своїх друзів, ні своїх братів, ні своїх родичів, ані багатих сусідів, щоби й вони не запросили тебе, і ти не одержав взаємної відплати.13 Але коли влаштовуєш вечерю, запрошуй бідних, покалічених, кульгавих та сліпих.14 І блаженний будеш, бо вони не мають, чим відплатити тобі, а твоя винагорода буде при воскресінні праведних».15 Почувши це, один із тих, що обідав разом із Ним, промовив: ―Блаженний той, хто буде їсти хліб у Царстві Божому.16 Ісус у відповідь сказав: ―Один чоловік приготував велику вечерю й запросив багатьох.17 Коли прийшов час, він надіслав свого раба сказати запрошеним: «Приходьте, бо все вже готове».18 Але всі, один за одним, почали відмовлятися. Перший сказав: «Я придбав поле, і мені треба піти й оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!»19 Другий сказав: «Я придбав п’ять пар волів та йду випробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!»20 Третій сказав: «Я щойно одружився й тому не можу прийти!»21 Раб повернувся й про все доповів господареві. Тоді розлютився господар і сказав своєму рабу: «Іди швидко на вулиці й провулки міста та приведи сюди бідних, покалічених, сліпих та кульгавих».22 І відповів раб: «Господарю, зроблено, як ти велів, і ще є місця».23 Тоді господар сказав рабу: «Вийди на дороги й стежки та переконай усіх, кого зустрінеш, прийти, щоб дім мій наповнився.24 Кажу вам: ніхто з тих, кого було запрошено, не їстиме на моїй вечері».25 Разом з Ісусом ішло багато людей, та Він, обернувшись, промовив до них:26 «Якщо хтось приходить до Мене й не зненавидить свого батька та матері, дружини, дітей, братів та сестер, і навіть свого життя, не може бути Моїм учнем.27 Хто не несе хреста свого й не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учнем.28 Бо хто з вас, бажаючи збудувати вежу, спочатку не сяде та не порахує всіх витрат, чи має він чим закінчити.29 Щоб, коли покладе основу та не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього,30 кажучи: „Цей чоловік почав будувати, але не зміг закінчити!“31 Або який цар, збираючись на війну проти іншого царя, не сяде та не роздумає, чи зможе з десятьма тисячами встояти проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами?32 Якщо ні, то поки той ще далеко, надішле послів до нього просити про мир.33 Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути Моїм учнем.34 Сіль – добра річ, але якщо й сіль втратить солоність, то чим повернути її смак?35 Вона вже не придатна ні для землі, ні для добрива, її викидають геть. Хто має вуха, щоб слухати, слухайте!»