1Тим часом прийшли деякі й розповіли Йому про галилейців, кров яких Пилат змішав з їхніми жертвами. (Дії 5:37)2У відповідь [Ісус] сказав їм: Чи ви думаєте, що ці галилейці, які так постраждали, були більш грішні від інших галилейців? (Ів 9:2)3Ні, кажу вам; але якщо не покаєтеся, то всі так само загинете. (Пс 7:13)4Або ті вісімнадцять, на яких упала силоамська вежа і побила їх, чи думаєте, що вони були більше винні від усіх людей, які проживають в Єрусалимі? (Ів 9:7; Ів 9:11)5Ні, кажу вам; але якщо не покаєтеся, то всі отак загинете!
Притча про неплідне фігове дерево
6І Він розповів таку притчу: Один чоловік мав у своєму винограднику смоківницю і прийшов шукати на ній плоду, але не знайшов. (Пс 79:9; Мт 3:10; Мт 21:19; Лк 5:36)7Тож сказав він виноградареві: Ось уже третій рік, як приходжу шукати плоду на цій смоківниці й не знаходжу; тому зрубай її, — нащо землю даремно займає?8А той у відповідь каже йому: Пане, залиш її ще на цей рік, доки обкопаю довкола неї та підсиплю гною,9то, може, наступного року зродить плід, а коли ні, зрубаєш її!
Оздоровлення скорченої жінки
10І навчав Ісус в одній із синагог у суботу. (Лк 4:31)11Була там одна жінка, яка вісімнадцять років мала духа хвороби: була скорчена й зовсім не могла випростатися.12Побачивши її, Ісус покликав і сказав їй: Жінко, ти звільнена від своєї недуги!13Він поклав на неї руки — і враз випросталася, і стала прославляти Бога. (Мт 9:18; Лк 2:20; Лк 4:39)14У відповідь старший синагоги, обурений тим, що Ісус оздоровив у суботу, промовив до натовпу: Є шість днів, в які належить працювати; тож приходьте тоді оздоровлятися, а не суботнього дня.15Та Господь відповів йому і сказав: Лицеміри, хіба кожний з вас не відв’язує у суботу вола або осла від ясел і не веде напувати? (Лк 14:5)16А цю дочку Авраама, яку зв’язав сатана ось уже вісімнадцять років, чи не годиться звільнити від цього пута в суботній день? (Мт 18:8; Мр 7:35; Лк 3:8; Лк 8:29; 2Кор 12:7)17І коли Ісус це говорив, стало соромно всім, які противилися Йому, і весь натовп радів усьому тому славному, що Він чинив.
Притча про гірчичне зерно та про закваску
18А Він промовив: До кого подібне Боже Царство, і до чого його прирівняю? (Мт 13:31; Мр 4:30)19Подібне воно до зерна гірчиці, яке людина взяла і кинула у свій город. І воно виросло і стало [великим] деревом, і птахи небесні оселилися в його гілках. (Пс 103:12)20І знову сказав: До чого прирівняю Боже Царство? (Мт 13:33)21Подібне воно до закваски, яку бере жінка, кладе в три мірки[1] борошна, доки не вкисне все! (1Кор 5:6)
Силкуйтесь увійти через вузькі двері
22І проходив Ісус містами й селами, і навчав, ідучи в Єрусалим. (Лк 9:51)23Сказав Йому хтось: Господи, чи мало є тих, які спасаються? Він відповів їм: (1Кор 1:18)24Силкуйтесь увійти через вузькі двері, бо багато хто, кажу вам, буде намагатися ввійти, та не зможе. (Мт 7:13; 1Тим 6:12)25Коли ж устане Господар і замкне двері, ви станете знадвору й будете стукати у двері, кажучи: Господи, [Господи], відчини нам! А Він у відповідь скаже вам: Я не знаю вас, звідки ви є! (Мт 25:11)26Тоді почнете казати: Ми їли й пили перед Тобою, і Ти навчав на наших площах. (Мт 7:22)27А Він відповість вам і скаже: Я не знаю вас, звідки ви! Відступіть від Мене всі, які чините беззаконня! (Пс 6:9; Мт 25:12)28Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака, Якова й усіх пророків у Царстві Божому, а себе — вигнаними геть. (Мт 8:11)29І прийдуть зі сходу, із заходу, з півночі, з півдня і сядуть у Царстві Божому. (Пс 106:3; Лк 14:15; Лк 22:16; Об 21:13)30І ось, є останні, які будуть першими, і є перші, які будуть останніми! (Мт 19:30)
Намір Ірода вбити Ісуса
31У той час підійшли деякі з фарисеїв і сказали Йому: Виходь і йди звідси, бо Ірод хоче Тебе вбити.32А Він відповів їм: Ідіть і скажіть цьому лисові[2]: Ось Я виганяю бісів і оздоровляю сьогодні й завтра, а третього дня закінчу.33Усе ж таки сьогодні та завтра, а наступного дня Мені треба йти, бо неможливо, щоби пророк загинув поза Єрусалимом. (Мт 16:21; Мр 6:4)34Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати твоїх дітей, як квочка збирає своїх курчат під крила, — та ви не захотіли! (Пс 90:4; Мт 21:34; Мт 23:37)35Тому залишається вам дім ваш [порожнім]. Кажу вам, що не побачите Мене, аж поки не станеться, що ви скажете: Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє! (Пс 68:26; Пс 117:26; Мт 3:11)
Луки 13
Новий Переклад Українською
Покаяння або загибель
1У той час підійшли деякі та розказали Ісусові про галілеян, кров яких Пилат змішав з їхніми жертвами.2Ісус відповів: «Чи ви думаєте, що ці галілеяни так постраждали, тому що були грішніші за інших галілеян?3Кажу вам, що ні! Але якщо не покаєтесь, усі загинете так само.4Або думаєте, що ті вісімнадцять, на яких впала вежа в Силоамі та вбила їх, були більш грішні за всіх, що живуть в Єрусалимі?5Кажу вам, що ні! Але якщо не покаєтесь, усі так само загинете».
Притча про смоковницю
6Тоді розповів їм таку притчу: «Один чоловік мав у своєму винограднику смоковницю й прийшов до неї шукати плоду, та не знайшов.7Тоді він промовив до садівника: „Ось я вже три роки приходжу шукати плоду на цій смоковниці й не знаходжу. Зрубай її! Навіщо вона займає землю?“8Але садівник відповів: „Господарю, залиши її ще на цей рік. Я обкопаю її довкола та обкладу її добривом.9Може, принесе плід, якщо ж ні, тоді її зрубаєш“».
Зцілення однієї жінки в Суботу
10Ісус навчав у синагозі в Суботу.11І ось там була жінка, яка вісімнадцять років мала духа хвороби та не могла випрямитись.12Коли Ісус її побачив, то покликав і сказав: ―Жінко, ти звільнена від своєї хвороби.13Він поклав на неї руки, і вона відразу випрямилась та почала прославляти Бога.14Тоді керівник синагоги, обурившись через те, що Ісус зцілив у Суботу, промовив до народу: ―Є шість днів, у які вам належить працювати, ось тоді й приходьте для зцілення, а не в Суботу!15Але Господь відповів йому: ―Лицеміри! Чи кожен із вас не відв’язує вола чи осла свого від стійла в Суботу й не веде напоїти?16Чи цю жінку, доньку Авраамову, яку сатана зв’язав ось уже вісімнадцять років, не належить визволити з цих пут у день Суботній?17Коли Він це промовив, усім Його супротивникам стало соромно, а весь народ радів усім славним вчинкам, які Він робив.
Притча про гірчичне зерно
18Далі Ісус промовив: «До чого подібне Царство Боже? До чого б Мені його прирівняти?19Воно подібне до гірчичного зерна, яке чоловік узяв та кинув у свій город. Зерно виросло та стало деревом, і птахи небесні зробили гнізда на його гілках».20І знову промовив: «До чого подібне Царство Боже?21Воно подібне до закваски, яку жінка взяла та поклала до трьох мір борошна,[1] доки все вкисло».
Вузькі двері
22Ісус проходив через міста та села, навчаючи людей і прямуючи до Єрусалима.23Хтось Його спитав: ―Господи, чи мало буде тих, що спасуться? Ісус відповів:24―Намагайтесь увійти через вузькі ворота, адже багато тих, хто намагатиметься ввійти, але не зможуть.25Коли господар будинку підійметься та зачинить двері, ви, стоячи ззовні, будете стукати в двері та казати: «Господи, відчини нам!» Але Він у відповідь скаже: «Я не знаю вас, звідки ви!»26Тоді ви скажете: «Ми їли та пили з Тобою, Ти навчав на наших вулицях».27Але Він відповість: «Не знаю вас, звідки ви. Відійдіть від Мене всі, хто чинить зло».28Там буде плач та скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака, Якова й усіх пророків у Царстві Божому, а ви будете вигнані геть.29Прийдуть люди зі сходу та заходу, з півночі й півдня і сядуть за стіл у Царстві Божому.30І ось останні будуть першими, а перші – останніми.
Ісус плаче над Єрусалимом
31Тоді підійшли до Нього фарисеї та сказали: ―Тікай, залиши це місто, бо Ірод хоче вбити Тебе.32Він відповів: ―Ідіть та скажіть тій лисиці: «Ось Я виганяю демонів і зціляю сьогодні та завтра, а третього дня закінчу.33Мені треба сьогодні, завтра та післязавтра продовжити Мій шлях, бо неможливо, щоб пророк загинув поза Єрусалимом».34О, Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і закидуєш камінням посланих до тебе! Скільки разів Я бажав зібрати твоїх дітей, як квочка збирає своїх курчат під крила, але ви не захотіли!35Ось ваш дім залишається порожнім. Кажу ж вам: не побачите Мене, доки не скажете: «Благословенний Той, Хто йде в ім’я Господа!»[2] (Пс 117:26)