1А один чоловік на ім’я Ананій зі своєю дружиною Сапфірою продав маєток2і приховав частину грошей — про це знала й дружина, — а якусь частину приніс і поклав біля ніг апостолів. (Дії 4:35; Тит 2:10)3Петро сказав: Ананію, як це так, що сатана наповнив твоє серце, щоб обманути Святого Духа й приховати частину вартості поля? (Ів 13:2)4Невже воно не твоє було? Хіба продане не було у твоїй владі? Навіщо ти поклав це діло у своє серце? Ти ж сказав неправду не людям, а Богові!5Почувши це, Ананій упав і помер. І найшов великий страх на всіх, хто це почув. (Дії 2:43; Дії 5:10; Дії 12:23)6Юнаки встали, обгорнули його, винесли й поховали.7Коли минуло зо три години, прийшла його дружина, ще не знаючи того, що трапилося.8Петро промовив до неї: Скажи мені, чи за стільки ви продали поле? Вона відповіла: Так, за стільки.9А Петро до неї: Як це сталося, що ви змовилися випробовувати Господнього Духа? Ось при дверях ті, які поховали твого чоловіка, — і тебе винесуть!10Упала й вона одразу біля його ніг і померла. Юнаки, увійшовши, виявили її мертвою; винесли й поховали біля її чоловіка. (Дії 5:5)11І великий страх напав на всю Церкву, на всіх, хто це чув. (Дії 2:43)
Руками апостолів здійснюються чудеса
12Руками апостолів у народі здійснювалися численні ознаки та чудеса. І всі однодушно перебували в притворі Соломона. (Дії 1:14; Дії 2:19; Дії 2:22; Дії 2:43; Дії 3:11; Дії 4:30; Дії 6:8; Дії 7:36; Дії 14:3; Дії 15:12; 2Кор 12:12)13Ніхто зі сторонніх не наважувався приєднатися до них, але народ їх величав.14Віруючих у Господа множилося — багато чоловіків та жінок. (Дії 2:41; Дії 11:24; Дії 18:8)15Недужих виносили на роздоріжжя і клали на носилках і постелях, щоб, як проходить Петро, хоч тінь його впала на декого з них. (Мр 6:56; Дії 19:12)16Багато людей сходилося з довколишніх міст до Єрусалима; вони приносили недужих і тих, які страждали від злих духів. Усі вони одужували. (Дії 8:7)
Ув’язнення і порятунок апостолів
17Піднявся первосвященик і всі його прибічники із садукейської течії, — вони наповнилися заздрощами, (Дії 4:1; Дії 4:6; Дії 13:45; Дії 17:5; Дії 23:6)18наклали [свої] руки на апостолів і посадили їх у громадську в’язницю. (Дії 4:3; Дії 12:4; Дії 16:37)19Та ангел Господній уночі відчинив двері в’язниці, вивів їх і сказав: (Дії 16:26)20Ідіть, ставайте у храмі й кажіть народові всі слова цього життя! (Ів 6:68; Дії 13:26; флп 2:16)21Почувши це, вони пішли вдосвіта до храму й навчали. Тим часом первосвященик і ті, котрі з ним, прийшовши, скликали синедріон, усіх старших з-поміж синів Ізраїля і послали до в’язниці, щоб їх привести. (Дії 2:42; Дії 4:2; Дії 4:18; Дії 5:25; Дії 5:28; Дії 5:42)22Слуги пішли, та у в’язниці їх не знайшли. Повернувшись, сповістили,23кажучи, що в’язницю знайшли ретельно замкненою, з охороною, яка стояла перед дверима. Але, відчинивши, усередині вони нікого не знайшли.
Потрібно більше слухатися Бога, ніж людей
24Коли почули ці слова [священик], начальник охорони храму та первосвященики, то дивувалися, як це все могло статися. (Лк 9:7; Дії 2:12; Дії 4:1; Дії 10:17)25Тут прийшов хтось і сповістив їм, що мужі, яких вони посадили до в’язниці, перебувають у храмі, стоять і навчають народ. (Дії 5:21)26Тоді начальник охорони пішов зі слугами, привів їх без застосування сили, бо боялися народу, щоб не побив їх камінням. (Мт 21:26; Дії 4:1; Дії 16:39)27Привівши, вони поставили їх у синедріоні. І первосвященик запитав їх,28кажучи: Чи не з погрозою заборонили ми вам навчати в це Ім’я? А ви наповнили Єрусалим вашою наукою і хочете навести на нас кров цього Чоловіка? (Мт 27:25; Дії 4:17)29Та Петро й апостоли у відповідь сказали: Потрібно більше слухатися Бога, ніж людей! (Дії 4:19)30Бог батьків наших воскресив Ісуса, Якого ви вбили, повісивши на дереві. (Дії 3:15; Дії 10:39; Гал 3:13)31Бог підняв Його Своєю правицею як Князя і Спасителя, щоби дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів. (Пс 117:16; Лк 24:47; Дії 2:33; Дії 2:38; Дії 3:14; Дії 10:43; Дії 11:18; Дії 13:38)32І ми та Дух Святий, Якого дав Бог тим, хто кориться Йому, є [Його] свідками щодо цих слів! (Лк 24:48; Ів 7:39; Ів 15:26; Дії 1:8; Дії 1:22; Дії 15:28; 1Пет 5:1)33Почувши це, вони лютували і змовлялися їх убити. (Дії 7:54)
Мудра порада Гамалиїла
34Та один фарисей у синедріоні на ім’я Гамалиїл, — законовчитель, шанований усім народом, — уставши, наказав, щоб апостолів вивели на короткий час, (Дії 4:15; Дії 22:3)35а їм сказав: Мужі ізраїльські, поміркуйте між собою щодо цих людей, що ото хочете з ними зробити.36Недавно об’явився Тевда, кажучи, що він є кимось, — до нього пристало щось із чотириста людей. Він був убитий, і всі, котрі вірили в нього, розсіялися і зійшли на ніщо. (Дії 8:9; Дії 21:38; Гал 2:6; Гал 6:3)37Після нього під час перепису об’явився галилеєць Юда, потягнувши за собою [чимало] народу. І він також загинув, а всі, хто слухав його, розпорошилися. (Лк 2:2; Лк 13:1)38І нині кажу вам: відступіться від цих людей і залишіть їх. Бо якщо цей задум і ця справа від людей, — вона загине;39якщо ж від Бога, то ви не зможете зруйнувати її, — щоби часом не стати вам богоборцями! Тож вони послухали його, (Дії 23:9)
1Один чоловік, на ім’я Ананія, разом зі своєю дружиною Сапфірою продав свою земельну ділянку2й частину вартості ділянки залишив собі з відома своєї дружини. А решту грошей приніс та поклав до ніг апостолів.3Тоді Петро сказав йому: «Ананіє, чому сатана наповнив твоє серце, щоб ти збрехав Святому Духові та залишив собі частину ціни ділянки?4Чи не була вона твоєю до того, як ти її продав? І те, що ти отримав за продаж, чи не було у твоїй владі? Чому ти замислив цей вчинок у твоєму серці? Ти збрехав не людям, а Богові!»5Почувши ці слова, Ананія впав та помер. Великий страх охопив усіх, хто почув про це.6Молоді люди підійшли, загорнули тіло, винесли та поховали його.7Через три години прийшла його дружина, яка не знала нічого про те, що сталося.8Петро спитав її: ―Скажи мені, чи за таку ціну ви продали ділянку? ―Так, – відповіла вона, – за таку.9Петро сказав їй: ―Чому ви змовилися між собою спокусити Духа Господнього? Чуєш кроки біля дверей? Це повертаються ті, що поховали твого чоловіка. Вони й тебе винесуть.10Тієї ж миті вона впала біля його ніг і померла. Молоді люди, увійшовши, знайшли її мертвою. Тоді винесли й поховали її поряд із чоловіком.11Великий страх охопив усю церкву й всіх, хто чув про це.
Чудеса та знаки
12Руками апостолів у народі робилися чудеса та знамення. Усі збиралися разом у колонаді Соломона,13і ніхто зі сторонніх не мав сміливості приєднатися до них, хоча народ їх дуже поважав.14А число тих, хто повірив у Господа, зростало – безліч чоловіків та жінок.15Люди виносили на вулиці хворих і клали на ліжка та килими, щоб хоч тінь Петра впала на них, коли він проходитиме.16З навколишніх міст багато людей сходилося до Єрусалима, приносячи хворих і тих, кого мучили нечисті духи, і всі отримували зцілення.
Гоніння на апостолів
17Тоді первосвященник і всі, хто належав до угрупування садукеїв, переповнилися заздрощами й, піднявшись,18схопили апостолів та вкинули їх до громадської в’язниці.19Але ангел Господа вночі відчинив двері в’язниці та, вивівши їх на вулицю, сказав їм:20«Ідіть у Храм, станьте там та говоріть народові всі слова цього нового життя».21Почувши це, вони вдосвіта зайшли в Храм та навчали людей. Тим часом первосвященник і всі, хто був разом із ним, скликали Синедріон і раду всіх старійшин із синів Ізраїлевих та надіслали до в’язниці привести апостолів.22Але коли стражники прийшли, то не знайшли апостолів у в’язниці, й, повернувшись, повідомили про це,23кажучи: «В’язницю ми знайшли надійно зачиненою, охорона була перед дверима, але коли ми відчинили, то всередині нікого не знайшли».24Почувши ці слова, начальник храмової охорони та первосвященники дуже здивувались, як це могло статися.25Аж тут прийшов хтось та сказав їм: «Ось люди, яких ви вкинули у в’язницю, стоять у Храмі та навчають народ».26Тоді начальник храмової охорони пішов зі стражниками та привів апостолів, але не силоміць, оскільки боялися, щоб народ не побив їх камінням.27Апостолів привели та поставили перед Синедріоном, і первосвященник спитав їх:28―Чи ми не наказали вам суворо не навчати в це ім’я? Ви ж наповнили Єрусалим своїм вченням і бажаєте зробити нас винними за кров Цієї Людини.29Петро та інші апостоли відповіли: ―Нам треба слухатися більше Бога, ніж людей!30Бог наших батьків воскресив Ісуса, Якого ви вбили, розіп’явши на хресті.31Його Бог возніс та поклав праворуч від Себе як Засновника та Спасителя, щоб дати Ізраїлеві покаяння та прощення гріхів.32Свідками цих слів є ми та Дух Святий, Якого Бог дав тим, хто підкоряється Йому.33Коли вони почули це, то розлютилися й хотіли їх убити.34Але один фарисей, на ім’я Гамалиїл, учитель Закону, якого поважав весь народ, піднявся в Синедріоні та наказав, щоб чоловіків вивели на деякий час.35Тоді промовив: «Ізраїльтяни, будьте уважні, що ви збираєтесь зробити цим людям.36Адже нещодавно повстав Тевда, видаючи себе за когось великого; до нього приєдналося близько чотирьохсот чоловіків. Коли його було вбито, усі послідовники розійшлися, і все закінчилося нічим.37Після нього в дні перепису піднявся Юда з Галілеї й потягнув народ за собою. Він загинув, а всі його послідовники розсіялися.38І зараз кажу вам: облиште цих людей та відпустіть їх. Якщо цей задум та справа від людей, вона зійде нанівець.39Але якщо походить від Бога, то не зможете зупинити їх. Щоб часом не виявилось, що ви воюєте з Богом». Його слова переконали їх.40Вони покликали апостолів та, побивши їх, наказали їм ще раз не говорити в ім’я Ісуса та відпустили.41Апостоли залишили Синедріон, радіючи, що виявилися гідними перенести ганьбу за ім’я Ісуса.42Щодня в Храмі й по домах вони не переставали навчати та звіщати Добру Звістку, що Ісус є Христос.