Зареєструватися безкоштовно

Дії 2

Українська Біблія LXX УБТ



1 Коли настав день П’ятидесятниці, усі вони були однодушно разом. (Лк 9:51) 2 Раптом з неба долинув шум, наче подув бурхливий вітер, і наповнив увесь дім, де вони сиділи. (1Пет 1:12) 3 І з’явилися їм поділені язики, наче вогняні, і осіли на кожного з них. (Мт 3:11) 4 І всі вони наповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух велів їм промовляти. (Дії 4:8; Дії 4:31; Дії 9:17; Дії 13:9; Дії 13:52; Дії 19:6; 1Кор 14:21) 5 А в Єрусалимі перебували юдеї та побожні люди з кожного народу, який під небом. (Дії 2:14; Дії 8:2; Дії 22:12) 6 Коли ж стався цей шум, зібрався натовп, і були збентежені, коли почули, що кожний говорить до них їхньою власною мовою. 7 Вони в нестямі дивувалися і говорили [один до одного]: Хіба всі ці, які говорять, не галилейці? (Дії 1:11) 8 Як же це, що ми чуємо кожний своєю рідною мовою, в якій ми народилися? 9 Партянці й мідянці, еламітці й ті, хто з Месопотамії, з Юдеї та Кападокії, з Понту й Азії, (Дії 18:2; 1Пет 1:1) 10 Фригії і Памфилії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Киринеї, і захожі римляни, (Дії 13:1; Дії 18:24) 11 юдеї і прозеліти, критяни й араби, — чуємо, як вони говорять нашими мовами про Божу велич! (Дії 2:4; Дії 10:46; Дії 13:43) 12 Тож усі дивувалися і, розгублені, говорили одне одному: Що ж це має бути? (Дії 5:24) 13 Інші, глузуючи, казали, що вони понапивалися вина. 



14 А Петро, ставши з одинадцятьма, підвищив свій голос і сказав їм: Мужі юдейські й усі мешканці Єрусалима! Нехай буде це вам відоме, — прислухайтеся до моїх слів! (Мт 28:16; Лк 24:18; Дії 1:19; Дії 2:5; Дії 4:10; Дії 4:16; Дії 13:27; Дії 13:38; Дії 26:25; Дії 28:28) 15 Вони не п’яні, як ви думаєте, бо щойно третя година[1] дня. 16 Але це те, що провістив пророк Йоіл: 17 І буде останніми днями, — каже Бог, — Я виллю від Духа Мого на всяке тіло, і будуть пророкувати ваші сини і ваші дочки, а ваші юнаки видіння побачать, і вашим старцям будуть снитися сни. (Дії 2:33; Дії 10:45; Дії 21:9; Рим 5:5; Тит 3:6) 18 І в ті дні виллю від Духа Мого на Моїх рабів і на Моїх рабинь, і будуть пророкувати. 19 І дам чудеса на небі вгорі й ознаки на землі внизу: кров, вогонь і куряву диму. (Дії 5:12) 20 Сонце обернеться на темряву, а місяць — на кров, перш ніж прийде Господній день, великий та славний! (1Кор 1:8; Об 6:12) 21 І станеться, що кожний, хто покличе Господнє Ім’я, спасеться! (Дії 2:47; Дії 4:12; 1Кор 1:2) 22 Мужі ізраїльські, послухайте оці слова: Ісуса Назарянина, мужа, про Котрого вам засвідчив Бог могутніми проявами, чудесами й ознаками, які Бог учинив через Нього серед вас, як самі знаєте, (Лк 18:37; Лк 24:19; Ів 5:36; Ів 19:19; Дії 3:6; Дії 4:10; Дії 5:12) 23 Його, виданого згідно з Божим задумом і передбаченням, ви вбили, прибивши до хреста руками беззаконників; (Лк 22:22; Дії 4:28; Дії 10:39; Дії 13:28; 1Пет 1:20) 24 та Бог Його воскресив, звільнивши від мук смерті, бо не під силу було їй втримати Його. (Пс 17:6; Пс 114:3; Дії 2:32; Дії 3:15; Дії 13:34; Дії 17:31) 25 Давид говорить про Нього: Я завжди бачив Господа переді мною, бо Він — праворуч мене, щоб я не похитнувся. (Пс 15:8) 26 Тому зраділо моє серце і звеселився мій язик, навіть тіло моє сповниться надією, 27 бо Ти не залишиш душі моєї в аді й не даси Своєму Святому побачити тління. (Дії 13:35) 28 Ти дав мені пізнати дороги життя і сповниш мене радістю присутності Своєї! 29 Мужі-брати! Потрібно сміливо сказати вам про патріарха Давида, який помер і був похований, і його гріб у нас аж дотепер. (Дії 4:13; Дії 4:29; Дії 4:31; Дії 13:36; Дії 28:31; Еф 6:19) 30 Будучи пророком і знаючи, що Бог клятвою пообіцяв йому з його нащадків [підняти Христа за тілом і] посадити на його престолі, (Пс 88:4; Пс 131:11) 31 він пророче говорив про воскресіння Христа, що Він не залишиться в аді, і тіло Його не побачить тління. (Пс 15:10) 32 Цього Ісуса воскресив Бог, свідками чого є ми всі. (Дії 1:22; Дії 2:24) 33 Отже, правицею Божою був Він вознесений, обітницю Святого Духа одержав від Отця і вилив те, що ви бачите і чуєте. (Дії 1:4; Дії 2:17; Дії 5:31; флп 2:9) 34 Давид не піднявся на небо, бо сам говорить: Сказав Господь Господу моєму: Сядь праворуч Мене, (Пс 109:1; Мт 22:44) 35 доки не покладу Твоїх ворогів під Твої ноги! 36 Тому нехай певно знає весь дім Ізраїля, що і Господом, і Христом зробив Його Бог — Цього Ісуса, Якого ви розіп’яли! (Пс 19:7; Дії 4:10) 



37 Почувши, вони розчулилися серцем і сказали Петрові й іншим апостолам: Що ж нам робити, мужі-брати? (Пс 108:16; Лк 3:10; Дії 16:30; Дії 22:10) 38 А Петро [сказав] їм: Покайтеся, і нехай охреститься кожний з вас в Ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів, і приймете дар Святого Духа! (Мр 16:16; Дії 3:19; Дії 5:31; Дії 8:15; Дії 8:16; Дії 10:48; Дії 19:5) 39 Адже для вас ця обітниця і для ваших дітей, і для всіх тих, хто далеко, кого лише покличе Господь, Бог наш! (Дії 1:4; Дії 22:21) 40 Багатьма іншими словами він свідчив та заохочував їх, кажучи: Спасайтеся від цього лукавого роду! (Пс 77:8; флп 2:15) 41 Отже, вони, прийнявши [з любов’ю] його слово, охрестилися; і приєдналися до них того дня зо три тисячі душ. (Дії 2:47; Дії 4:4; Дії 5:14; Дії 8:12; Дії 11:24) 



42 Перебували вони постійно в навчанні апостолів і в братерській спільності, у ламанні хліба та в молитвах. (Дії 1:14; Дії 2:46; Дії 4:32; Дії 5:21; Дії 6:4; Дії 20:7; Дії 27:35; Рим 12:12; Кол 4:2) 43 І страх охопив кожну душу, бо багато чудес і ознак сталося через апостолів; [в Єрусалимі панував великий страх серед усіх]. (Дії 5:5; Дії 5:11; Дії 5:12; Дії 19:17) 44 А всі, які повірили, були разом і мали все спільне. (Дії 4:32) 45 Вони продавали маєтки та майно і ділилися ним з усіма, хто потребував. (Лк 8:3; Лк 12:33; Дії 4:34; Дії 4:35; Дії 4:37) 46 І щодня вони однодушно перебували в храмі та, ламаючи по домах хліб, у радості й простоті серця приймали їжу, (Дії 1:14) 47 вихваляючи Бога та маючи милість у всіх людей. Господь же додавав до них щодня тих, які спасалися. (Лк 19:37; Дії 2:41; Дії 3:8; Дії 6:7; Дії 9:31; Дії 11:21; Дії 12:24; Дії 14:1; Дії 16:5; Дії 19:20) 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Дії 2

Новий Переклад Українською



1 Коли настав день П’ятдесятниці, усі були разом в одному місці. 2 Раптом почувся з неба шум, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони сиділи. 3 І побачили щось подібне до вогняних язиків, що розділилися й зупинилися по одному на кожному з них. 4 І всі наповнилися Святим Духом та почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти. 5 А в Єрусалимі тоді знаходилися юдеї, благочестиві люди з різних народів, що під небом. 6 Коли почувся шум, зібрався натовп і дуже збентежився, бо кожен чув, як вони говорили його рідною мовою. 7 Здивовані й вражені, вони запитували: «Хіба всі ці, що говорять, не галілеяни? 8 Як же так сталося, що кожен із нас чує їх своєю рідною мовою? 9 Парфяни, мідяни та еламіти, жителі Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії, 10 Фригії та Памфілії, Єгипту та околиць Лівії, що поблизу Киренеї, відвідувачі з Рима, 11 юдеї та прозеліти, критяни та араби – усі ми чуємо, як вони говорять про великі діла Божі нашими мовами!» 12 Здивовані та розгублені, вони запитували одне одного: «Що це може означати?» 13 Інші ж глузували кажучи: «Вони напилися солодкого вина!» 



14 Тоді Петро, піднявшись разом з одинадцятьма, голосно промовив до них: ―Брати-юдеї та жителі Єрусалима! Щоб вам було зрозуміло, послухайте уважно мої слова! 15 Ці люди не п’яні, як ви думаєте: зараз лише третя година[1] дня. 16 Але це те, що сказав пророк Іоїл: 17 «В останні дні, – каже Бог, – Я виллю Духа Мого на всіх людей. Ваші сини та доньки будуть пророкувати, ваші юнаки бачитимуть видіння, і старцям вашим будуть снитися сни. 18 Навіть на рабів та рабинь Моїх у ті дні Я виллю Духа Мого, і вони пророкуватимуть. 19 Я покажу чудеса вгорі на небі та знамення внизу на землі: кров, вогонь та куряву диму. 20 Сонце перетвориться на темряву, а місяць – на кров, перш ніж настане великий та славний день Господній. 21 І кожний, хто прикличе ім’я Господнє, буде спасенний».[2] 22 Ізраїльтяни, послухайте ці слова: Ісус із Назарета був Чоловіком, засвідченим вам від Бога чудесами, великими ділами та знаменнями, які Бог робив через Нього посеред вас, як ви самі знаєте. 23 Його, призначеного згідно із задумом та передбаченням Божим, ви вбили, прибивши до хреста руками беззаконників. 24 Але Бог воскресив Його, звільнивши від муки смерті, тому що не могла вона втримати Його. 25 Бо Давид сказав про Нього: «Я завжди бачу перед собою Господа, адже Він по правиці моїй, щоб я не похитнувся. 26 Тому радіє серце моє і веселиться язик мій! Також і тіло моє буде відпочивати в надії, 27 бо не залишиш Ти душі моєї в царстві мертвих і не дозволиш вірному Твоєму побачити тління. 28 Ти стежку життя мені показуєш; наповнив мене радощами перед обличчям Твоїм».[3] (Пс 15:8) 29 Брати, дозвольте сказати вам відверто, що патріарх Давид помер та був похований, і його гробниця збереглася серед нас донині. 30 Але будучи пророком і знаючи, що Бог клятвою обіцяв йому нащадка[4], якого посадить на свій престол, (Пс 131:11) 31 він, передбачивши майбутнє, говорив про воскресіння Христа, що Він не залишиться в царстві мертвих і тіло Його не побачить тління. 32 Бог воскресив Ісуса, і всі ми цьому свідки. 33 Він був піднесений праворуч від Всемогутнього Бога й, отримавши від Отця обітницю Святого Духа, надіслав те, що ви бачите та чуєте. 34 Бо Давид не піднявся до неба, але сам говорить: «Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене, 35 доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“».[5] (Пс 109:1) 36 Тому нехай весь дім Ізраїля буде впевнений у тому, що Господом та Христом зробив Бог Цього Ісуса, Якого ви розіп’яли. 37 Почувши це, вони зворушилися серцем і сказали Петрові та іншим апостолам: ―Брати, що нам робити? 38 Петро відповів: ―Покайтеся, і кожен із вас нехай буде охрещений в ім’я Ісуса Христа для прощення гріхів, і отримаєте дар Святого Духа; 39 бо ця обітниця для вас, ваших дітей та всіх, хто далеко, скільки б їх не покликав Господь, Бог наш. 40 І багатьма іншими словами він свідчив та умовляв кажучи: ―Спасайтеся від цього непокірного роду! 41 Ті, що прийняли його слово, були охрещені. Того дня до учнів приєдналося близько трьох тисяч осіб. 



42 Вони твердо тримались навчання апостолів, завжди перебували в братерському спілкуванні, ламанні хліба та молитвах. 43 Страх охопив кожну душу: багато чудес та знаків робилося через апостолів. 44 Усі віруючі були разом і все мали спільне. 45 Вони продавали своє майно та маєтки й роздавали кожному за його потребою. 46 Щодня вони продовжували зустрічатися разом у Храмі, а вдома ламали хліб та споживали їжу з радістю й щирістю в серці, 47 прославляючи Бога й маючи прихильність усього народу. А Господь щодня додавав до них тих, кого спасав. 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.