Зареєструватися безкоштовно

Івана 6

Українська Біблія LXX УБТ



1 Після цього Ісус пішов на другий бік Тиверіадського моря Галилеї. (Мт 14:13; Мт 15:32; Мр 6:32; Мр 8:1; Лк 9:10; Ів 21:1) 2 І за Ним ішов великий натовп, оскільки бачили чудеса, які Він здійснював над хворими. (Мт 15:30; Ів 2:11) 3 Ісус вийшов на гору й сидів там зі Своїми учнями. (Мт 5:1; Ів 6:15) 4 Наближалася Пасха — юдейське свято. (Ів 2:13; Ів 5:1) 5 Тоді Ісус, піднявши очі, побачив, що великий натовп іде до Нього, і каже Филипові: За що купимо хліба, щоб вони поїли? (Ів 1:43; Ів 4:8) 6 Він говорив це, випробовуючи його, бо Сам знав, що мав робити. (Ів 8:6) 7 Відповів йому Филип: На двісті динаріїв[1] хліба буде недостатньо, щоб кожний хоч трохи одержав. 8 Каже Ісусові один із Його учнів, Андрій, брат Симона-Петра: (Ів 1:40) 9 Тут є [один] хлопець, який має п’ять ячмінних хлібів та дві риби, але що це на таку кількість? 10 Промовив Ісус: Розсадіть людей! Було тут багато трави. Тож посідали люди, числом тисяч зо п’ять. 11 Ісус узяв хліби і, віддавши хвалу, подав [учням; учні ж] — тим, які посідали; також і рибу, скільки бажали. (Лк 22:19; Ів 21:9; Ів 21:13) 12 Коли наїлися, Він сказав Своїм учням: Зберіть залишені куски, щоб нічого не пропало. 13 Зібрали й наповнили дванадцять кошиків шматками з п’ятьох ячмінних хлібів, що залишилися після тих, які їли. 14 Тоді люди, побачивши чудо, яке [Ісус] учинив, говорили, що Він є справжній Пророк, Який має прийти у світ. (Мт 3:11; Ів 1:21; Ів 2:11; Ів 11:27) 15 А Ісус, знаючи, що вони мають намір прийти, взяти й проголосити Його Царем, відійшов знову Сам на гору. (Мт 14:13; Ів 2:24; Ів 6:3; Ів 12:13) 



16 З настанням вечора Його учні спустилися до моря, (Мт 14:22; Мр 6:45) 17 увійшли в човен і попливли на другий бік моря, до Капернаума. Уже стемніло, а Ісус ще не приходив до них; (Ів 2:12) 18 море розхвилювалося, бо подув сильний вітер. (Мт 8:24) 19 Коли вони пропливли десь двадцять п’ять чи тридцять стадій[2], то побачили, що Ісус іде по морю й наближається до човна, — і налякалися. 20 Він же каже їм: Це Я, не бійтеся! 21 Вони хотіли взяти Його до човна, а тим часом човен пристав до берега, куди вони прямували. (Пс 106:30) 



22 Наступного дня юрба, яка перебувала на другому боці моря, побачила, що іншого човна там не було, крім [того] одного, [до якого ввійшли Його учні], і що Ісус не входив до човна зі Своїми учнями, а відпливли лише самі Його учні. (Мт 14:34; Мр 6:53) 23 Тим часом з Тиверіади припливли інші човни поблизу того місця, де їли хліб після того, як Господь віддав хвалу. (Ів 6:11) 24 Коли люди побачили, що там немає ні Ісуса, ні Його учнів, вони самі посідали у човни й попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса. (Мр 1:37; Ів 2:12) 25 Коли знайшли Його на тому боці моря, сказали Йому: Равві, коли Ти прибув сюди? 26 У відповідь Ісус сказав їм: Знову й знову запевняю вас: ви шукаєте Мене не тому, що побачили чудеса, але тому, що їли хліб і наситилися. (Ів 2:11) 27 Не працюйте для поживи, яка гине, але для поживи, яка залишається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський, бо Його призначив Бог Отець! (Ів 1:51; Ів 4:14; Ів 4:32; 2Кор 1:22) 28 Запитали в Нього: Що нам робити, аби чинити Божі діла? 29 У відповідь Ісус їм сказав: Боже діло є те, щоб ви повірили в Того, Кого Він послав. (1Ів 3:23) 30 Тоді сказали Йому: Яку ознаку Ти зробиш, щоб ми побачили і повірили Тобі? Що Ти зробиш? (Мт 12:38; Ів 2:18; Ів 2:23) 31 Наші батьки їли манну в пустелі, згідно з написаним: Хліб з неба дав їм їсти! (Пс 77:24; Ів 6:49) 32 А Ісус їм відказав: Знову й знову запевняю вас: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Мій Отець дає вам справжній хліб з неба, 33 бо хлібом Божим є Той, Хто сходить з неба і дає світові життя. (Ів 6:51) 34 Тоді сказали Йому: Господи, давай нам завжди цей хліб! (Мт 6:11; Ів 4:15) 35 Сказав їм Ісус: Я — хліб життя! Хто приходить до Мене, — не буде голодувати, і хто вірить у Мене, — ніколи не буде спраглим. (Мт 5:6; Ів 4:14; Ів 6:48; Ів 6:51) 36 Але Я сказав вам, що ви хоч і побачили Мене, але не вірите. (Ів 6:64; Ів 15:24) 37 Усе, що дає Мені Отець, прийде до Мене; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть, (Ів 6:39; Ів 6:44; Ів 6:65; Ів 10:29; Ів 17:2; Ів 17:6; Ів 17:12; Ів 17:24; Ів 18:9) 38 бо Я зійшов з неба виконувати не Мою волю, а волю Того, Хто Мене послав, — [Отця]. (Мт 26:39; Мт 26:42; Ів 4:34) 39 А воля Того, Хто Мене послав, — [Отця], — є та, аби все, що Він Мені дав, Я не втратив, але воскресив це останнього дня. (Ів 6:37; Ів 6:44; Ів 6:54; Ів 10:28; Ів 11:24; Ів 12:48; Ів 17:12; Ів 18:9) 40 Воля Мого Отця є та, щоб кожний, хто бачить Сина й вірить у Нього, мав вічне життя, — і Я воскрешу його останнього дня. (Ів 5:24; Ів 6:39; Ів 12:45) 41 Тож нарікали на Нього юдеї, бо Він сказав: Я — хліб, який зійшов з неба, — (Ів 6:43; Ів 6:51; Ів 6:61; Ів 7:32) 42 і казали: Хіба це не Ісус, син Йосифа, батька й матір Якого ми знаємо? Як же тепер [Він] каже: Я зійшов з неба? (Мт 13:55; Лк 3:23; Ів 7:27) 43 У відповідь Ісус сказав їм: Не ремствуйте між собою. (Ів 6:41) 44 Ніхто не може прийти до Мене, коли Отець, Який Мене послав, не притягне його, — і Я воскрешу його останнього дня. (Ів 6:37; Ів 6:39) 45 Написано в пророків: І всі будуть навчені Богом! Кожний, хто чув Отця і навчився, приходить до Мене. (Ів 8:38; 1Сол 4:9; 1Ів 2:27) 46 Не тому, що Отця хтось бачив; хіба лише Той, Хто є від Бога, — Він і бачив Отця. (Ів 1:18; Ів 7:29; Ів 9:16; Ів 9:33; Ів 17:7) 47 Знову й знову запевняю вас: той, хто вірить [у Мене], має вічне життя. (Ів 5:24) 48 Я — хліб життя! (Ів 6:35; Ів 6:51) 49 Ваші батьки їли манну в пустелі, — і повмирали. (Ів 6:31; Ів 6:58; 1Кор 10:3; 1Кор 10:5) 50 Цей же — хліб, який сходить із неба, аби той, хто його їсть, не помер. 51 Я — хліб живий, який зійшов з неба; якщо хто буде їсти цей хліб, житиме вічно. Хліб, який Я дам, — це Моє тіло, [яке Я віддам] для життя світу! (Мр 14:22; Ів 4:14; Ів 6:33; Ів 6:35; Ів 6:38; Ів 6:41; Ів 6:48; Ів 6:58) 52 Тоді стали сперечатися між собою юдеї, кажучи: Як це може Він дати нам їсти Своє тіло? 53 А Ісус сказав їм: Знову й знову запевняю вас: якщо не будете їсти тіла Сина Людського і не будете пити Його крові, не будете мати в собі життя. (Ів 1:51; Ів 4:14) 54 Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той має вічне життя, і Я його воскрешу останнього дня. (Мт 26:26; Ів 6:39) 55 Адже Моє тіло — справжня пожива, а Моя кров — справжній напій. 56 Хто споживає Моє тіло і п’є Мою кров, той перебуває в Мені, і Я в ньому. (Ів 14:20; Ів 15:4; Ів 17:23; 1Ів 3:6; 1Ів 3:24) 57 Як послав Мене живий Отець, так і Я живу через Отця, — і той, хто буде споживати Мене, житиме через Мене. (Ів 5:26) 58 Це є хліб, який зійшов із неба. Не так, як батьки [ваші манну] їли й померли, а хто споживатиме цей хліб, буде жити вічно! (Ів 6:49; Ів 6:51) 59 Так говорив Він, навчаючи в синагозі в Капернаумі. (Ів 2:12) 



60 Чимало Його учнів, почувши це, казали: То жорстокі слова! Хто може їх слухати? (Мр 4:33; Лк 6:17; Ів 6:52; Ів 8:43) 61 Ісус же, знаючи в Собі, що Його учні нарікають через це, сказав їм: Чи це вас спокушує? (Мт 11:6; Ів 6:41) 62 А що ж буде, як ви побачите, що Син Людський підіймається туди, де був раніше? (Ів 1:15; Ів 1:51; Ів 3:13) 63 Дух оживляє, а тіло ніяк не допомагає. Слова, які Я вам сказав, є дух і життя. (Ів 3:34; Ів 5:24; Ів 6:68; Ів 15:3; 1Кор 15:45; Гал 6:8; 1Пет 3:18) 64 Але є деякі з вас, які не вірять! Ісус із самого початку знав, хто є ті, які не вірять, і хто є той, котрий Його зрадить. (Ів 2:25; Ів 5:38; Ів 6:36; Ів 6:71; Ів 8:45; Ів 10:26; Ів 12:4; Ів 13:11; Ів 18:2; Ів 18:4; Ів 18:5; Ів 21:20) 65 І Він додав: Тому Я сказав вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо йому не було дано від [Мого] Отця. (Ів 3:27; Ів 6:37) 66 Від того часу багато хто з Його учнів відійшов геть і вже не ходив з Ним. 67 Тоді Ісус сказав дванадцятьом: Може, і ви хочете відійти? (Мт 16:15; Мр 8:29; Лк 9:20; Ів 6:70; Ів 20:24) 68 А Симон-Петро відповів Йому: Господи, до кого ми підемо? Ти маєш слова вічного життя; (Ів 6:63; Дії 5:20) 69 і ми повірили й пізнали, що Ти є Святий — [Син живого] Бога! (Мр 1:24; 1Ів 2:20; 1Ів 4:16) 70 Відповів їм Ісус: Чи не дванадцятьох вас Я вибрав? Але один з вас є дияволом. (Лк 6:13; Лк 22:3; Ів 13:18) 71 Він говорив про Юду Іскаріота, сина Симона, бо він, будучи одним із дванадцятьох, мав Його зрадити. (Мт 26:14; Ів 6:64) 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Івана 6

Новий Переклад Українською



1 Після цього Ісус відправився на другий бік Галілейського моря, яке зветься Тиверіадським. 2 За Ним ішов великий натовп, оскільки бачили знамення, які Він робив, зцілюючи хворих. 3 Ісус піднявся на гору й сів там зі Своїми учнями. 4 Наближалося юдейське свято Пасхи. 5 Коли Ісус підняв очі й побачив, що багато людей ішло до Нього, сказав Филипові: ―Де ми купимо хліба, щоб нагодувати цих людей? 6 Він спитав це, щоб випробувати Филипа, бо Сам вже знав, що буде робити. 7 Филип відповів: ―Навіть якщо купити хліба на двісті динаріїв[1], і того не буде достатньо, щоб кожний отримав хоч трохи. 8 Інший Його учень, Андрій, брат Симона Петра, сказав: 9 ―Тут є хлопчик, який має п’ять хлібів з ячмінного борошна та дві рибини. Але що це для такої кількості? 10 Ісус сказав: ―Звеліть людям сісти. У тому місці було багато трави, тож всі посідали на неї (було їх близько п’яти тисяч чоловіків). 11 Ісус узяв хліби та, подякувавши Богові, роздав їх тим, хто сидів. Так само зробив і з рибою. Кожний брав, скільки хотів. 12 Коли всі наїлися, Він сказав Своїм учням: ―Зберіть те, що залишилося, щоб нічого не пропало. 13 Вони зібрали та наповнили дванадцять кошиків із залишками з п’яти ячмінних хлібів, які залишилися після тих, що їли. 14 Коли люди побачили знамення, яке Він зробив, почали казати: «Він насправді Пророк, Який мав прийти у світ». 15 Ісус же, зрозумівши, що вони мають намір прийти і взяти Його силоміць, щоб зробити царем, знову пішов на гору один. 



16 Коли настав вечір, учні Ісуса спустилися до моря 17 й, увійшовши в човен, попливли через море до Капернаума. Було вже темно, а Ісус усе ще не приходив до них. 18 Тим часом море розхвилювалося, бо подув сильний вітер. 19 Вони вже відпливли на двадцять п’ять або тридцять стадіїв,[2] коли побачили Ісуса, Який ішов по воді та наближався до човна. Учні злякалися. 20 Але Він заговорив до них: «Це Я! Не бійтеся!» 21 Вони хотіли взяти Його в човен; і човен відразу пристав до берега, до якого прямували. 22 Наступного дня люди, які стояли на іншому березі моря, побачили, що там не було іншого човна, окрім одного, і що Ісус не сідав разом зі Своїми учнями в човен, а Його учні відпливли самі. 23 Тим часом кілька човнів із Тиверіади припливло та пристало поблизу того міста, де вони їли хліб, після того, як Господь подякував Богові. 24 Коли люди побачили, що ні Ісуса, ні Його учнів немає в тому місці, вони сіли в човни та попливли до Капернаума шукати Ісуса. 



25 Коли знайшли Його на іншому березі, запитали: ―Равві, коли Ти сюди прийшов? 26 Ісус відповів їм: ―Істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що побачили знамення, а тому, що їли хліб та наїлися. 27 Працюйте не за їжу, що проходить, а за їжу, що залишається для життя вічного, яке дасть вам Син Людський. Бо Його засвідчив Бог Отець. 28 Вони запитали: ―Що нам робити, щоб чинити діла Божі? 29 Ісус відповів їм: ―Діло Боже – це вірити в Того, Кого Він послав. 30 Вони запитали: ―Яке знамення Ти міг би зробити, щоб ми побачили та повірили в Тебе? Що Ти зробиш? 31 Наші батьки їли манну в пустелі, як написано: «Дав їм їсти хліб із неба».[3] (Пс 77:24) 32 Ісус сказав їм: ―Істинно кажу вам: це не Мойсей дав вам хліб із неба, а Отець Мій дає вам істинний хліб із неба. 33 Тому що хліб Божий – це Той, Хто зійшов із неба й дає життя світові. 34 Вони сказали: ―Господи, давай нам завжди цей хліб! 35 Ісус сказав: ―Я – хліб життя! Кожний, хто приходить до Мене, ніколи не зголодніє, і хто вірить у Мене, той ніколи не відчуватиме спраги. 36 Але як Я вам казав, ви бачили Мене й не вірите. 37 Усі, кого дав Мені Отець, прийдуть до Мене, і того, хто прийде до Мене, Я не вижену геть. 38 Бо Я прийшов із неба для того, щоб виконати не Мою волю, а волю Того, Хто надіслав Мене. 39 А це воля Того, Хто надіслав Мене: щоб Я не втратив нікого з тих, кого Він Мені дав, але щоб воскресив їх останнього дня. 40 Воля Мого Отця полягає в тому, щоб кожний, хто бачить Сина та вірить у Нього, мав життя вічне, і Я воскрешу його останнього дня. 41 Тоді юдеї почали нарікати, бо Він сказав: «Я – хліб, який зійшов із неба». 42 Вони казали: ―Хіба Він не Ісус, син Йосифа? Чи не знаємо ми Його батька й матері? Як же Він тепер каже: «Я прийшов із неба»? 43 Ісус сказав їм: ―Не нарікайте між собою! 44 Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не притягне його, і Я воскрешу його останнього дня. 45 У пророків написано: «Усі будуть навчені Богом».[4] Кожен, хто почув Отця та навчився в Нього, приходить до Мене. 46 Бо ніхто не бачив Отця, окрім Того, Хто від Бога, тільки Він бачив Отця. 47 Істинно кажу вам: хто вірить у Мене, той має життя вічне. 48 Я – хліб життя! 49 Ваші батьки їли манну в пустелі й померли. 50 Це ж хліб, який зійшов із неба, щоб той, хто їсть його, не помер. 51 Я – хліб життя, який зійшов із неба. Хто буде їсти цей хліб, той житиме вічно. Хліб, який Я дам, це Моє тіло, яке віддам заради життя світу. 52 Тоді юдеї почали сперечатися між собою, кажучи: ―Як Він може дати нам Своє тіло, щоб ми його їли? 53 Ісус сказав їм: ―Істинно кажу вам: якщо не будете їсти тіла Сина Людського й не будете пити Його крові, не будете мати життя вічного в собі. 54 Хто їсть Моє тіло й п’є Мою кров, має життя вічне, і Я воскрешу його останнього дня. 55 Бо тіло Моє – істинна їжа і кров Моя – істинний напій. 56 Хто їсть Моє тіло й п’є Мою кров, перебуває в Мені, і Я перебуваю в ньому. 57 Як живий Отець послав Мене і як Я живу через Отця, так і той, хто їсть Мене, буде жити через Мене. 58 Це є хліб, який зійшов із неба. Він не такий, як той, що їли ваші батьки та померли. Хто їсть цей хліб, той житиме вічно. 59 Ісус сказав це, коли навчав у синагозі в Капернаумі. 



60 Чимало Його учнів, почувши це, сказали: ―Ці слова важкі для сприйняття. Хто може їх слухати? 61 Ісус, знаючи в Собі, що Його учні нарікають через це, сказав їм: ―Це вас ображає? 62 А якщо побачите Сина Людського, Котрий возноситься туди, де був раніше? 63 Дух дає життя, людині це не під силу. Слова, які Я вам казав, – це Дух та життя. 64 Але між вами є деякі, що не вірять. (Ісус казав так, бо від початку знав, хто не вірить і хто зрадить Його.) 65 Він продовжив: ―Тому Я кажу вам: ніхто не може прийти до Мене, якщо це не дано йому Отцем. 66 Відтоді чимало Його учнів залишили Його й більше не ходили з Ним. 67 Тоді Ісус запитав дванадцятьох: ―Ви не бажаєте піти? 68 Симон Петро відповів: ―Господи, до кого нам піти? Ти маєш слова вічного життя. 69 Ми віримо та знаємо, що Ти – Святий Божий! 70 Ісус сказав: ―Чи не Я обрав вас, дванадцятьох? І все ж один із вас – диявол. 71 Він говорив так про Юду, сина Симона Іскаріота, який, хоч і був одним із дванадцятьох, однак мав зрадити Його. 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.