Зареєструватися безкоштовно

Івана 11

Українська Біблія LXX УБТ



1 Був один хворий, Лазар з Витанії, із села Марії та її сестри Марти. (Лк 10:38) 2 Це була та Марія, яка помазала Господа миром та обтерла Його ноги своїм волоссям; її брат Лазар хворів. (Ів 12:3) 3 Сестри послали передати Йому: Господи, той, кого Ти любиш, хворіє. 4 Почувши це, Ісус сказав: Ця хвороба не на смерть, але для Божої слави, щоби Божий Син прославився через неї! (Ів 2:11; Ів 9:3; Ів 13:31) 5 Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря. (Мр 10:21) 6 Та коли почув, що він хворіє, то залишався два дні на тому місці, де перебував. 7 Після цього звелів учням: Підемо знову в Юдею! (Ів 3:22) 8 А учні сказали Йому: Учителю, таж ось юдеї намагалися Тебе камінням побити, а Ти знову туди йдеш? (Ів 8:59) 9 Ісус відповів: Хіба не дванадцять годин є на день? Якщо хто ходить вдень, не спотикається, адже бачить світло цього світу. (Ів 8:12; Ів 9:4) 10 Якщо хто ходить уночі, то спотикається, бо немає світла в ньому! (Ів 12:35) 11 Сказавши це, вів далі: Наш друг Лазар заснув, — піду розбудити його. 12 А Його учні сказали: Господи, якщо заснув, то одужає! 13 Ісус сказав про його смерть, а вони подумали, що Він говорить про звичайний сон. 14 Тоді Ісус сказав їм прямо: Лазар помер; 15 і радію за вас, що Я там не був, щоб ви повірили; та ходімо до нього. (Ів 11:42) 16 Тоді Хома, званий ще Близнюком, сказав іншим співучням: Ходімо й ми, щоб померти з Ним! (Мр 14:31; Ів 14:5; Ів 20:24; Ів 21:2) 17 Коли Ісус прийшов, то знайшов, що він уже чотири дні як перебуває в гробі. (Ів 11:39) 18 Витанія була поблизу Єрусалима, якихось п’ятнадцять стадій, 19 тож багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розрадити їх за брата. 20 Коли ж Марта почула, що йде Ісус, то вийшла Йому назустріч. Марія ж сиділа вдома. 21 Марта сказала Ісусові: Господи, якби Ти був тут, не помер би мій брат. (Ів 11:32) 22 Але й тепер знаю, що Бог дасть Тобі те, що лише попросиш у Бога. (Ів 16:30) 23 Ісус каже їй: Твій брат воскресне! 24 Говорить Йому Марта: Знаю, що воскресне у воскресінні, останнього дня. (Ів 6:39) 25 Та Ісус їй сказав: Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, — хоч і помре, буде жити. (Ів 14:6; 1Ів 5:20) 26 І кожний, хто живе й вірить у Мене, — не помре повік. Чи віриш ти в це? (Ів 5:24) 27 Каже Йому: Так, Господи, я повірила, що Ти — Христос, Син Божий, Який приходить у світ. (Мт 3:11; Мт 16:16; Ів 1:9; Ів 6:14; Ів 12:46; Ів 16:28; Ів 18:37) 28 Сказавши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію. Вона пошепки промовила: Учитель прийшов і кличе тебе! 29 Та ж, як почула, швидко встала й пішла до Нього, 30 оскільки Ісус ще не прийшов до села, а був на тому місці, де зустріла Його Марта. (Ів 11:20) 31 А юдеї, які були з нею в хаті й потішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подалися за нею, гадаючи, що вона пішла до гробниці, щоб там поплакати. 32 Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала Йому до ніг і промовила: Господи, якби Ти був тут, мій брат не помер би! (Ів 11:21) 33 Ісус, побачивши, що вона плаче, та юдеї, які прийшли з нею, також плачуть, розжалобився духом і Сам зворушився. (Мт 9:30; Ів 12:27; Ів 13:21) 34 І Він запитав: Де ви його поклали? Йому відповіли: Господи, іди поглянь! (Ів 1:46) 35 Ісус заплакав. (Лк 19:41) 36 А юдеї загомоніли: Дивись, як Він любив його! 37 Деякі з них зауважили: Хіба не міг Той, Хто відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер? (Ів 9:1) 38 Перебуваючи у внутрішній жалобі, Ісус підходить до гробниці. Це була печера, до якої прилягав камінь. (Мт 9:30; Мт 27:60) 39 Ісус промовив: Відваліть камінь! Марта, сестра померлого, сказала Йому: Господи, вже чути запах, бо чотири дні вже минуло! (Ів 11:17) 40 Ісус їй відповів: Хіба не сказав Я тобі, що коли будеш вірити, — побачиш Божу славу? (Ів 2:11; Ів 11:23; Ів 11:25) 41 Відвалили камінь від печери, [де лежав померлий]. Ісус звів очі вгору й промовив: Отче, дякую Тобі, що Ти вислухав Мене. (Мт 11:25; Мт 14:19) 42 Я знав, що Ти завжди Мене вислуховуєш, але задля натовпу, який стоїть довкола, Я сказав, — аби повірили, що Ти Мене послав! (Ів 5:34; Ів 11:15; Ів 12:30; Ів 17:8) 43 Промовивши це, Він вигукнув гучним голосом: Лазарю, вийди сюди! 44 І померлий вийшов. Руки й ноги його були обмотані полотном, а його обличчя обв’язане хусткою. Каже їм Ісус: Розв’яжіть його й звільніть, щоб міг ходити. (Лк 19:20; Ів 20:7; Дії 19:12) 



45 Тоді багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього. (Ів 7:31) 46 Деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли їм, що вчинив Ісус. 47 Зібрали первосвященики й фарисеї раду і говорили: Що нам робити? Адже Ця Людина робить багато чудес! (Мт 26:3; Ів 2:18; Ів 2:23; Дії 4:16) 48 Якщо залишимо Його, то всі повірять у Нього; і прийдуть римляни, і віднімуть у нас і храм, і народ! (Ів 4:20; Ів 12:19; Дії 6:13) 49 Один же з них, Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: Ви нічого не знаєте! (Мт 26:3) 50 Хіба не розумієте, що краще для вас, щоб Одна Людина померла за народ, а не щоб увесь народ загинув? (Ів 18:14; 2Кор 5:14) 51 Це він сказав не від себе, але, бувши того року первосвящеником, пророкував, що Ісус мав померти за народ, — 52 і не тільки за народ, але щоб і розсіяних Божих дітей зібрати разом. (Ів 10:16; 1Ів 2:2) 53 Отже, із цього дня вони змовилися вбити Його. (Мт 26:4; Ів 5:18) 54 Ісус більше не ходив відкрито між юдеями, але пішов звідти в край, що біля пустелі, до міста, яке називається Єфрем, і там залишався з учнями. (Ів 7:4) 55 Наближалася юдейська Пасха, і багато людей з країни пішли в Єрусалим перед Пасхою, щоб очиститися. (Мт 26:2; Ів 2:13; Дії 21:24; Дії 21:26) 56 Шукали тоді Ісуса і, стоячи в храмі, говорили між собою: Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято? (Ів 7:11; Ів 12:9) 57 А первосвященики та фарисеї видали наказ: якщо хто довідається, де Він перебуває, щоби доніс, аби схопити Його. (Ів 7:30; Ів 7:32) 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Івана 11

Новий Переклад Українською



1 Був один хворий чоловік, на ім’я Лазар, з Віфанії, села, де жила Марія та її сестра Марта. 2 Марія була жінкою, яка помазала Господа миром і обтерла Йому ноги своїм волоссям. Хворий був її братом. 3 Сестри послали передати Ісусові: ―Господи, той, кого Ти любиш, захворів. 4 Почувши це, Ісус сказав: ―Ця хвороба не на смерть, а на славу Божу, щоб Син Божий був прославлений через неї. 5 Ісус любив Марту, її сестру та Лазаря. 6 Однак коли Він почув, що Лазар хворий, то залишився там, де був, ще два дні. 7 Потім сказав Своїм учням: ―Підемо знову в Юдею. 8 Учні сказали Йому: ―Равві, ще недавно юдеї намагалися побити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди? 9 Ісус відповів: ―Чи не дванадцять годин має день? Якщо хтось ходить удень, не спотикається, бо бачить світло цього світу. 10 А той, хто ходить уночі, спотикається, бо немає світла в ньому. 11 Сказавши це, Він додав: ―Наш друг Лазар заснув, але Я йду розбудити Його. 12 Його учні сказали: ―Господи, якщо спить, то одужає. 13 Ісус казав про його смерть, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон. 14 Тоді Ісус сказав їм прямо: ―Лазар помер. 15 Але Я радію за вас, що не був там, щоб ви повірили. А зараз підемо до нього. 16 Тоді Фома, якого називали Близнюк, сказав іншим учням: ―Ходімо й ми та помремо з Ним! 



17 Прийшовши туди, Ісус довідався, що Лазар уже чотири дні в гробі. 18 Віфанія була близько до Єрусалима, приблизно п’ятнадцять стадіїв.[1] 19 Багато юдеїв прийшли до Марії та Марти, щоб втішити їх після смерті брата. 20 Коли Марта почула, що прийшов Ісус, вона вийшла зустріти Його, а Марія залишилася в домі. 21 Марта сказала Ісусові: ―Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би. 22 Але й тепер знаю: Бог дасть Тобі, що лише попросиш у Бога. 23 Ісус сказав їй: ―Твій брат воскресне. 24 Марта відповіла: ―Я знаю, що він воскресне при воскресінні останнього дня. 25 Ісус сказав їй: ―Я – воскресіння й життя. Той, хто вірить у Мене, навіть якщо помре, буде жити. 26 І кожен, хто живе й вірить у Мене, ніколи не помре. Ти віриш у це? 27 Вона сказала: ―Так, Господи, я вірю, що Ти Христос, Син Божий, Який прийшов у світ. 28 Сказавши це, вона пішла, потай покликала свою сестру Марію й сказала їй: «Учитель тут, Він кличе тебе». 29 Почувши це, Марія швидко встала й вийшла до Нього. 30 Ісус ще не увійшов до села, а був там, де Його зустріла Марта. 31 Юдеї, які були з нею в домі та втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, пішли за нею. Вони гадали, що вона пішла до гробу, щоб там плакати. 32 Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала до Його ніг і сказала Йому: ―Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би. 33 Ісус, побачивши, що вона плаче, і юдеї, які прийшли з нею, теж плачуть, був глибоко зворушений в дусі та засмутився. 34 Він запитав: ―Куди ви його поклали? Йому відповіли: ―Господи, іди та подивись! 35 Ісус заплакав. 36 Тоді юдеї сказали: «Дивись, як Він любив його». 37 Але деякі казали: «Невже Той, Хто відкрив очі сліпому, не міг зробити, щоб цей чоловік не помер?» 



38 Ісус знов відчув зворушення в Собі й пішов до гробу. Це була печера, до якої був привалений камінь. 39 Ісус звелів: ―Відваліть камінь. Марта, сестра померлого, сказала: ―Господи, вже чути неприємний запах, бо пройшло чотири дні. 40 Ісус сказав: ―Хіба Я не казав тобі, що коли будеш вірити, побачиш славу Божу? 41 Коли забрали камінь, Ісус подивився на небо й сказав: «Отче, дякую Тобі, що Ти почув Мене. 42 Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, але Я сказав це заради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що Ти послав Мене». 43 І, сказавши це, голосно промовив: «Лазарю, вийди сюди!» 44 Померлий вийшов. Його руки та ноги були обмотані тканиною, а обличчя обв’язане хустиною. Ісус сказав: ―Розв’яжіть його, і нехай він іде. 



45 Багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього. 46 Але деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли, що зробив Ісус. 47 Тоді первосвященники та фарисеї скликали Синедріон і сказали: ―Що нам робити? Цей Чоловік робить багато знамень. 48 Якщо ми залишимо Його так, то всі повірять у Нього, і прийдуть римляни та знищать це місце й народ. 49 Тоді один із них, на ім’я Каяфа[2], який був первосвященником того року, сказав їм: ―Ви нічого не знаєте. 50 Хіба не розумієте, що краще для вас, щоб один Чоловік помер за народ, ніж щоб увесь народ загинув? 51 Він сказав це не від себе, але, будучи того року первосвященником, він пророкував, що Ісус має померти за народ, 52 і не тільки за народ, але й щоб зібрати в одне розсіяних дітей Божих. 53 Отже, від цього дня вони змовилися вбити Його. 54 Тому Ісус не ходив відкрито серед юдеїв, а пішов звідти до околиць біля пустелі, у місто, яке називається Єфрем. Там перебував з учнями. 55 Наближалася юдейська Пасха, і багато людей з усього краю йшли до Єрусалима[3] для очищення перед Пасхою.[4] 56 Вони шукали Ісуса й, стоячи в Храмі, казали одне до одного: «Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?» 57 Але первосвященники та фарисеї дали наказ: якщо хтось дізнається, де Він перебуває, нехай повідомить їх, щоб вони схопили Його. 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.