Зареєструватися безкоштовно

Євреїв 12

Українська Біблія LXX УБТ



1 Тому й ми, маючи довкола себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всяку гордість та гріх, що нас легко обплутує, з терпінням прямуймо до тієї боротьби, яка перед нами, (Лк 8:15; 1Тим 6:12; 2Тим 4:7) 2 дивлячись на Проводиря і Вершителя віри, на Ісуса, Який, незважаючи на сором, замість належної Йому радості перетерпів хрест і сів праворуч Божого престолу. (Мт 25:21; Дії 3:15; флп 1:6; флп 2:8; Євр 1:3) 3 Подумайте ж про Того, Хто від грішників перетерпів таку наругу над Собою, щоб ви не знемоглися та не ослабли вашими душами. (Лк 2:34; Гал 6:9) 4 Ви ще не боролися до крові, воюючи з гріхом. (Євр 10:32) 



5 І забули про заклик, що звернений до вас як до синів: Сину мій, не нехтуй Господніми картаннями і не падай духом, коли Він докоряє. (1Кор 11:32) 6 Адже кого Господь любить, того й карає, і б’є кожного сина, якого приймає. (Об 3:19) 7 Якщо зазнаєте докору, то з вами Бог поводиться, як із синами. Хіба є такий син, якого батько не картає? 8 Якщо ж ви залишаєтеся без картання, якого зазнавали всі, тоді ви незаконні діти, а не сини. 9 До того ж ми мали наших тілесних батьків, які карали, і ми соромилися, то чи не значно більше повинні коритися Отцеві духів, аби жити? (Євр 1:14; Об 22:6) 10 Ті — на короткий час нас карали, коли вважали це за потрібне, а Цей — для нашої користі, щоб ми стали учасниками Його святості. 11 Усяке ж покарання в даний час не здається радістю, але смутком; та згодом ті, які навчені ним, приносять мирний плід праведності. (2Кор 4:17; флп 1:11; Як 3:18) 



12 Тому випростайте опущені руки і знеможені коліна, 13 і стежки для ваших ніг зробіть прямими, аби кульгаве не збочило, але радше щоб виправилося. 14 Майте мир з усіма і святість, без яких ніхто не побачить Господа. (Пс 33:15; Мт 5:8; Мт 5:9; Мр 9:50; Рим 12:18; Рим 14:19; 2Кор 13:11; 1Сол 5:13; 2Тим 2:22; 1Пет 3:11; 1Ів 3:2) 15 Пильнуйте, щоб ніхто не був позбавлений Божої благодаті, аби хто не наробив прикрощів, коли випустить гіркий корінь, та щоб ним багато хто не опоганився; (Дії 8:23; Євр 4:1) 16 аби не був хто блудником або нечестивим, як Ісав, який за одну страву віддав своє первородство. 17 Тож знайте, що й тоді, коли він забажав успадкувати благословення, — був відкинутий, хоча зі слізьми його шукав, бо не знайшов можливості покаятися. (1Пет 3:9) 18 Адже ви приступили не [до гори], до котрої можна доторкнутися, ні до палаючого вогню, і хмари, і темряви, і бурі, (Євр 12:25) 19 і звука сурми, і голосу мови; його почувши, вони просили, аби більше не звучало до них слово, 20 тому що не могли знести наказу: Коли б і тварина доторкнулася до гори, то нехай буде побита камінням! 21 І таким страшним було те видовище, що Мойсей сказав: Я наляканий і тремчу. 22 Але ви приступили до гори Сіон, до міста Живого Бога, до небесного Єрусалима, до десятків тисяч ангелів, до торжества, (Пс 73:2; Гал 4:26; флп 3:20; Євр 11:10; Євр 13:14; Об 5:11; Об 14:1; Об 21:2) 23 до Церкви первістків, записаних на небі, до Бога — Судді всіх, до духів праведників, які досягли досконалості, (Лк 10:20; 2Тим 4:8; Євр 11:40; Як 4:12; Як 5:9) 24 до Посередника Нового Завіту — Ісуса — і до крові очищення, яка краще промовляє від крові Авеля. (Євр 7:22; Євр 9:13; Євр 9:15; Євр 11:4; 1Пет 1:2) 25 Пильнуйте, аби не відректися Того, Хто говорить. Якщо ті, котрі зреклися того, хто пророкував на землі, не уникнули кари, то тим більше ми, коли зрікаємося Того, Хто з неба, (Євр 2:3; Євр 8:5; Євр 11:7; Євр 12:19) 26 і голос Якого тоді захитав землею, і Який тепер обіцяв, кажучи: Ще раз Я захитаю не тільки землею, але й небом. (Пс 67:9; Пс 76:19; Пс 113:7; Мт 24:29) 27 Оце«ще раз» означає заміну того, що хитається, як такого, що створене, аби залишилося непохитним. 28 Тому, одержуючи непохитне Царство, маємо благодать, якою служимо до вподоби Богові з побожністю і страхом. (Рим 1:9; Євр 13:21) 29 Адже наш Бог — це нищівний вогонь. (Євр 10:31) 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Євреїв 12

Новий Переклад Українською

1 Тому й ми, маючи довкола себе таку велику хмару свідків, скиньмо всякий тягар і гріх, який так легко нас обплутує, і з наполегливістю біжімо в змаганні, яке нам визначено, 2 уважно дивлячись на Ісуса, Засновника[1] та Вдосконалювача віри, Який заради належної Йому радості перетерпів муки хреста, незважаючи на ганьбу, і сів праворуч від Божого престолу. 3 Тож подумайте про Того, Хто витерпів таку ворожість грішників, щоб ви не втомлювались і не падали духом. 



4 Ви ще не чинили опору до крові у боротьбі з гріхом. 5 Ви зовсім забули слова підбадьорення, звернені до вас як до синів: «Сину мій, не нехтуй картанням Господнім і не дратуйся через Його докори, 6 адже кого Господь любить, тому й докоряє, як батько синові, який йому любий».[2] 7 Зносьте труднощі, адже Бог ставиться до вас як до Своїх синів. Хіба є такий син, якого б не карав батько? 8 А якщо ви залишаєтесь без покарання, якого всі Божі діти зазнають, тоді ви незаконні діти, а не справжні сини. 9 Крім того, якщо ми цінували й поважали земних батьків, які карали нас, то наскільки ж більше ми повинні підкорятися Отцеві духів, щоб жити? 10 Бо вони протягом короткого часу карали нас так, як їм здавалося правильним. Коли ж нас карає Бог, це йде нам на користь, щоб ми мали участь у Його святості. 11 Жодне покарання зараз не здається радістю, але смутком. Однак згодом навченим через покарання приносить мирний плід праведності. 12 Тому зміцнюйте свої опущені руки й знесилені коліна 13 і«випряміть стежки для ваших ніг»,[3] щоб кульгавий не відхилився, а, навпаки, був зцілений. 



14 Прагніть жити з усіма в мирі та у святості, без яких ніхто не побачить Господа. 15 Дивіться, щоб нікому не бракувало Божої благодаті й щоб не проріс жоден гіркий корінь, який би завдав шкоди та через це осквернив багатьох.[4] 16 Пильнуйте, щоб ніхто не був розпусником або нечестивим, як Ісав, який за миску їжі продав своє первородство. 17 Ви знаєте, що згодом, бажаючи успадкувати благословення, він був відкинутий, бо не знайшлося вже місця для покаяння, хоча він і шукав його зі сльозами. 18 Ви не прийшли до гори Синай, до якої можна доторкнутися, яка палає вогнем, окутана хмарою, темрявою та бурею. 19 Ви не почули звуку сурми чи голосу, що промовляє слова так, що, почувши їх, люди благали, щоб їм більше не говорили, 20 бо вони не могли витримати того, що було наказано: «Якщо навіть тварина торкнеться гори, її треба закидати камінням».[5] 21 Це видовище було таким страшним, що Мойсей сказав: «Я переляканий і тремчу від страху».[6] 22 Але ви наблизилися до гори Сіон, до міста живого Бога – небесного Єрусалима, до безлічі ангелів у радісному зібранні, 23 до Церкви первістків, записаних на небі, до Бога, Який є Суддею для всіх, до духів праведників, що стали досконалими, 24 до Ісуса – Посередника Нового Завіту, і до крові для кроплення, яка промовляє краще, ніж кров Авеля. 25 Дивіться, щоб ви не відвернулися від Того, Хто говорить. Бо якщо не уникнули покарання ті, що відвернулися від того, хто говорив на землі, то наскільки більше будемо покарані ми, якщо відвернемося від Того, Хто говорить із неба? 26 Його голос тоді захитав землю, але тепер Він пообіцяв кажучи: «Ще раз Я захитаю, і не тільки землю, але й небо».[7] 27 Слова«ще раз» означають заміну того створеного, що його можна похитнути, на непохитне, щоб воно перебувало завжди. 28 Отже, оскільки ми отримуємо непохитне Царство, будьмо вдячні й радо служімо Богові з побожністю й страхом, 29 бо«наш Бог – нищівний вогонь».[8] 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.