1Керівнику хору. На мотив«Лілея свідчення».[1] Міхтам Давидів. Для повчання. (Пс 79:1; Пс 107:7)2Коли він виходив на війну проти Арам-Нагараїма й Арам-Цови[2], і коли Йоав повернувся і вразив дванадцять тисяч едомітів у Соляній долині.[3]3Боже, Ти відкинув нас і зламав; Ти прогнівався на нас – повернися ж до нас знову!4Ти змусив землю тремтіти, вкрив її тріщинами; зціли її розломи, бо вона здригається.5Ти дав народові Своєму зазнати важких часів. Ти напоїв нас вином, від якого нас хитає.6Ти дав знамено тим, хто боїться Тебе, щоб вони, згуртувавшись навколо нього, стали недосяжними для ворожого лука.[4] Села7Щоб улюблені Твої були визволені, врятуй нас правицею Своєю і дай нам відповідь.8Бог промовив у Своєму святилищі: «Урочисто святкуватиму перемогу, Я розділю Сихем і розміряю долину Суккот.[5]9Мені належить Ґілеад, і Манассія – Мій, Єфрем – міць Моєї голови, Юда – Мій законодавець.[6]10Моав – Моя чаша для омовіння, на Едом Я кину Свою сандалію,[7] гукай радісно до Мене, о земле филистимлян!»11Хто введе мене в місто укріплене? Хто доведе мене до Едома?12Хіба не Ти, Боже, Котрий відкинув нас і не виходиш, Боже, з воїнствами нашими?13Подай нам допомогу в боротьбі з ворогом, адже марний порятунок людський.14У Бозі ми виявимо силу, і Він розтопче наших ворогів.