1Молитва Давидова. Почуй, о ГОСПОДИ, благання про правду; прислухайся до мого волання, зваж на мою молитву, що з вуст нелукавих лине.2Від Тебе Самого нехай прийде мені суд справедливий, нехай очі Твої побачать правду.3Ти випробував моє серце, дослідив мене вночі, переплавив мене, але не знайшов того, щоб слова мої розходилися з думками.4Щодо справ людських, то згідно зі словом, що вийшло з вуст Твоїх, я зберіг себе від того, щоб стати на шлях гнобителя.5Стопи мої крокували тільки Твоїми стежками, ноги мої не оступалися.6Я кличу до Тебе, бо Ти відповіси мені, Боже; нахили вухо Твоє до мене, почуй мову мою.7З’яви дивну милість Твою, о Визволителю, Що рятуєш правицею Своєю тих, хто надію покладає на Тебе в протистоянні з ворогами.8Бережи мене мов зіницю ока, у тіні крил Твоїх[1] сховай мене9від нечестивих, що грабують мене, від смертельних ворогів моїх, що мене оточили.10Вони заплили жиром, вуста їхні говорять пихато.11Підкрадалися до мене таємно, а тепер оточили мене, їхні очі шукають нагоди, аби кинути мене на землю.12Немов той лев, що прагне терзати здобич, і як лев молодий, що в засідці залягає.13Піднімися, ГОСПОДИ, стань перед ним, кинь додолу його; мечем Своїм визволи душу мою від нечестивого,14рукою Твоєю від мужів, ГОСПОДИ, – від людей плинного світу, чия доля лише в цьому житті. То нехай же їхнє черево наповниться із Твоєї скарбниці нехай діти їхні наситяться і залишок передадуть малюкам своїм.15А я в правді побачу обличчя Твоє, прокинувшись, образом Твоїм насичуватися буду.