1Міхтам[1] Давидів. Бережи мене, Боже, адже на Тебе я надію покладаю!2Сказав я ГОСПОДЕВІ: «Ти мій Володар, немає в мене іншого блага, окрім Тебе».3Також до святих, що на землі, і до шляхетних – до них моє бажання.4Нехай же численні скорботи спіткають тих, хто іншим богам прагне служити.[2] Я не литиму їм крові жертовних виливань, не згадуватиму імен тих богів моїми вустами.5Лише ГОСПОДЬ – наділений мені спадок і мій келих;[3] Ти тримаєш мій жереб. (Пс 22:5; Пс 74:9; Мт 26:39)6Межі мого наділу пролягли через приємні місця – так, гарний спадок для мене!7Благословлю я ГОСПОДА, Який дає мені поради, навіть уночі моє нутро[4] наставляє мене.8В уяві своїй завжди я бачу перед собою ГОСПОДА, адже Він по правиці моїй, щоб я не похитнувся.9Тому радіє серце моє й веселиться слава моя,[5] також тіло моє перебуватиме в безпеці,10бо не залишиш Ти душі моєї в царстві мертвих, не дозволиш вірному Твоєму побачити тління.11Ти стежку життя мені показуєш; наповнив мене радощами перед обличчям Твоїм, насолодою по правиці Твоїй навіки.