Matthäus 19 | Hoffnung für alle

Hoffnung für alle

Die Frage nach der Ehescheidung

1 Nachdem Jesus das alles gesagt hatte, verließ er Galiläa und kam in das Gebiet von Judäa östlich des Jordan. (Mk 10,1; Lk 16,18) 2 Eine große Menschenmenge folgte ihm dorthin, und er heilte ihre Kranken. 3 Da kamen einige Pharisäer zu Jesus, weil sie ihm eine Falle stellen wollten. Sie fragten ihn: »Darf sich ein Mann von seiner Frau aus jedem beliebigen Grund scheiden lassen?« 4 Jesus antwortete: »Habt ihr denn nicht gelesen, was in der Heiligen Schrift steht? Da heißt es doch, dass Gott am Anfang die Menschen als Mann und Frau schuf 5 und sagte: ›Ein Mann verlässt seine Eltern und verbindet sich so eng mit seiner Frau, dass die beiden eins sind mit Leib und Seele.‹ (1Mo 2,24) 6 Sie sind also eins und nicht länger zwei voneinander getrennte Menschen. Und was Gott zusammengefügt hat, das soll der Mensch nicht scheiden.« 7 »Doch weshalb«, fragten sie weiter, »hat Mose dann vorgeschrieben, dass der Mann seiner Frau eine Scheidungsurkunde geben soll, wenn er sie wegschicken will?«^[1] (5Mo 24,1) 8 Jesus antwortete: »Mose erlaubte es, dass ihr euch von euren Frauen scheiden lasst, weil er euer hartes Herz kannte. Am Anfang ist es jedoch anders gewesen. 9 Ich sage euch: Wer sich von seiner Frau trennt und eine andere heiratet, der begeht Ehebruch, es sei denn, seine Frau hat ihn betrogen^[2].« 10 Da sagten die Jünger zu Jesus: »Wenn das mit der Ehe so ist, dann heiratet man besser gar nicht!« 11 Jesus antwortete: »Nicht jeder kann begreifen, was ich jetzt sage, sondern nur die, denen Gott das Verständnis dafür gibt. 12 Manche sind von Geburt an zur Ehe unfähig^[3]; andere werden es durch menschlichen Eingriff. Und es gibt Menschen, die verzichten von sich aus auf die Ehe, um sich Gottes himmlischem Reich ganz zur Verfügung zu stellen. Wer das begreift, der richte sich danach!«

Jesus und die Kinder

13 Eines Tages brachte man Kinder zu Jesus, damit er ihnen die Hände auflegte und für sie betete. Aber die Jünger fuhren sie an und wollten sie wegschicken. (Mk 10,13; Lk 18,15) 14 Doch Jesus sagte: »Lasst die Kinder zu mir kommen und haltet sie nicht zurück, denn Menschen wie ihnen gehört Gottes himmlisches Reich.« 15 Er legte ihnen die Hände auf und segnete sie. Danach zog er weiter.

Die Reichen und das Reich Gottes

16 Ein junger Mann kam mit der Frage zu Jesus: »Lehrer, was muss ich Gutes tun, um das ewige Leben zu bekommen?« (Mk 10,17; Lk 18,18) 17 Jesus entgegnete: »Wieso fragst du mich nach dem Guten? Es gibt nur einen, der gut ist, und das ist Gott. Wenn du den Weg gehen willst, der zum Leben führt, dann befolge seine Gebote.« 18 »Welche denn?«, fragte der Mann, und Jesus antwortete: »Du sollst nicht töten! Du sollst nicht die Ehe brechen! Du sollst nicht stehlen! Sag nichts Unwahres über deinen Mitmenschen! 19 Ehre deinen Vater und deine Mutter, und liebe deinen Mitmenschen wie dich selbst.« (2Mo 20,12; 3Mo 19,18) 20 »An all das habe ich mich gehalten. Was fehlt mir noch?«, wollte der junge Mann wissen. 21 Jesus antwortete: »Wenn du vollkommen sein willst, dann geh, verkaufe alles, was du hast, und gib das Geld den Armen. Damit wirst du im Himmel einen Reichtum gewinnen, der niemals verloren geht. Und dann komm und folge mir nach!« 22 Als der junge Mann das hörte, ging er traurig weg, denn er besaß ein großes Vermögen. 23 Da sagte Jesus zu seinen Jüngern: »Ich versichere euch: Ein Reicher hat es sehr schwer, in Gottes himmlisches Reich zu kommen. 24 Ja, eher geht ein Kamel durch ein Nadelöhr, als dass ein Reicher in Gottes Reich kommt.« 25 Darüber waren die Jünger entsetzt und fragten: »Wer kann dann überhaupt gerettet werden?« 26 Jesus sah sie an und sagte: »Für Menschen ist es unmöglich, aber für Gott ist alles möglich!« 27 Jetzt fragte Petrus: »Aber wie ist es nun mit uns? Wir haben doch alles aufgegeben und sind mit dir gegangen. Was werden wir dafür bekommen?« 28 Jesus antwortete: »Ich versichere euch: Wenn Gott die Welt neu macht und der Menschensohn in all seiner Herrlichkeit auf dem Thron sitzen wird, dann werdet ihr ebenfalls auf zwölf Thronen sitzen und die zwölf Stämme Israels richten, weil ihr mir nachgefolgt seid. 29 Jeder, der sein Haus, seine Geschwister, seine Eltern, seine Kinder oder seinen Besitz zurücklässt, um mir zu folgen, wird dies alles hundertfach zurückerhalten und das ewige Leben empfangen. 30 Viele, die jetzt einen großen Namen haben, werden dann unbedeutend sein. Und andere, die heute die Letzten sind, werden dort zu den Ersten gehören.«

Новий Переклад Українською

Вчення про розлучення

1 Коли Ісус закінчив ці слова, Він вийшов із Галілеї та пішов в околиці Юдеї, що за Йорданом. 2 За Ним ішло багато людей, і Він зцілив їх там. 3 І підійшли до Нього фарисеї та, випробовуючи Його, запитали: ―Чи дозволено чоловікові розлучатися зі своєю дружиною з будь-якої причини? 4 Ісус же відповів: ―Хіба ви не читали, що Творець від початку«чоловіком та жінкою їх створив»?^[1] 5 І додав: «Тому залишить чоловік батька свого й матір свою і прилине до жінки своєї, і будуть двоє одним тілом».^[2] 6 Тому більше не буде двох, а одне тіло. Отже, те, що Бог з’єднав, людина хай не роз’єднує. 7 Вони відповіли: ―Чому тоді Мойсей звелів дати їй лист про розлучення та відпустити?^[3] 8 Він відповів: ―Мойсей через вашу жорстокість дозволив вам розлучатися з вашими дружинами, але від початку не було так. 9 Кажу ж вам: кожен, хто розлучається зі своєю дружиною – за винятком статевої розпусти – і одружується з іншою, чинить перелюб. 10 Тоді Його учні сказали: ―Якщо така справа чоловіка та жінки, то краще не одружуватись. 11 Він же відповів їм: ―Не всі розуміють це слово, а лише ті, кому це дано. 12 Бо є євнухи, які такими народилися, є євнухи, яких оскопили люди, і є євнухи, які оскопили себе самі заради Царства Небесного. Хто може зрозуміти, хай зрозуміє!

Ісус благословляє дітей

13 Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки та помолився, але учні забороняли їм. 14 Ісус же сказав: «Пустіть дітей, не забороняйте їм приходити до Мене, бо таким, як вони, належить Царство Небесне». 15 І, поклавши на них руки, Він пішов звідти.

Ісус і багатий юнак

16 І ось один чоловік підійшов та запитав: ―Учителю, що мені зробити доброго, щоб мати життя вічне? 17 Ісус відповів йому: ―Чому питаєш Мене про добре? Ніхто не є Добрий, окрім Самого Бога.^[4] Але якщо бажаєш увійти в Життя, виконуй заповіді. 18 Той запитав: ―Які? Ісус сказав: ―«Не вбивай», «Не чини перелюбу», «Не кради», «Не обманюй», 19 «Шануй батька та матір»,^[5] «Люби ближнього свого, як самого себе».^[6] 20 Юнак відповів Йому: ―Усе це я зберіг змалку. Чого ще мені бракує? 21 Ісус відповів йому: ―Якщо бажаєш бути досконалим, піди, продай своє майно та роздай бідним, і матимеш скарб на небесах; а тоді приходь та слідуй за Мною. 22 Почувши ці слова, молодий чоловік відійшов засмучений, бо мав багато маєтків. 23 Ісус же сказав своїм учням: ―Істинно кажу вам: важко багатому ввійти в Царство Небесне. 24 І ще кажу вам: легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже. 25 Коли учні почули це, то дуже здивувалися й запитали: ―Хто ж тоді може бути спасенний? 26 Подивившись на них, Ісус відповів їм: ―Для людей це неможливо, але для Бога все можливо. 27 Тоді Петро сказав Йому: ―Ось ми залишили все та пішли за Тобою. Що ми будемо за це мати? 28 Ісус відповів йому: ―Істинно кажу вам: у новому світі, коли Син Людський сяде на Свій престол слави, то й ви, котрі пішли за Мною, сядете на дванадцятьох престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля. 29 І кожен, хто залишив дім, братів, сестер, батька, матір, дружину, дітей і поля заради Мого імені, той отримає в сто разів більше і вічне життя у спадок. 30 Багато перших будуть останніми, а останні – першими.