Matthäus 17 | Hoffnung für alle

Hoffnung für alle

Die Jünger sehen Jesus in seiner Herrlichkeit

1 Sechs Tage später nahm Jesus Petrus, Jakobus und dessen Bruder Johannes mit auf einen hohen Berg. Sie waren dort ganz allein. (Mk 9,2; Lk 9,28) 2 Da wurde Jesus vor ihren Augen verwandelt: Sein Gesicht leuchtete wie die Sonne, und seine Kleider strahlten hell. 3 Dann erschienen plötzlich Mose und Elia und redeten mit Jesus. 4 Petrus rief: »Herr, wie gut, dass wir hier sind! Wenn du willst, werde ich hier drei Hütten bauen, eine für dich, eine für Mose und eine für Elia.« 5 Noch während er redete, hüllte sie eine leuchtende Wolke ein, und aus der Wolke hörten sie eine Stimme: »Dies ist mein geliebter Sohn, über den ich mich von Herzen freue. Auf ihn sollt ihr hören.« 6 Bei diesen Worten erschraken die Jünger zutiefst und warfen sich zu Boden. 7 Aber Jesus kam zu ihnen, berührte sie und sagte: »Steht auf! Fürchtet euch nicht!« 8 Und als sie aufblickten, sahen sie niemanden mehr außer Jesus. 9 Während sie den Berg hinabstiegen, befahl Jesus ihnen: »Erzählt keinem, was ihr gesehen habt, bis der Menschensohn von den Toten auferstanden ist!« 10 Da fragten ihn seine Jünger: »Weshalb behaupten die Schriftgelehrten denn, dass vor dem Ende erst noch Elia wiederkommen muss?« 11 Jesus antwortete ihnen: »Sie haben recht! Zuerst kommt Elia, um alles vorzubereiten. 12 Doch ich sage euch: Er ist bereits gekommen, aber man hat ihn nicht erkannt. Sie haben mit ihm gemacht, was sie wollten. Und auch der Menschensohn wird durch sie leiden müssen.« 13 Nun verstanden die Jünger, dass er von Johannes dem Täufer sprach.

Die Ohnmacht der Jünger und die Vollmacht von Jesus

14 Als sie zu der Menschenmenge zurückgekehrt waren, kam ein Mann zu Jesus, fiel vor ihm auf die Knie (Mk 9,14; Lk 9,37) 15 und sagte: »Herr, hab Erbarmen mit meinem Sohn! Er hat schwere Anfälle und leidet furchtbar. Oft fällt er sogar ins Feuer oder ins Wasser. 16 Ich habe ihn zu deinen Jüngern gebracht, aber sie konnten ihm nicht helfen.« 17 Jesus rief: »Was seid ihr nur für eine ungläubige und verdorbene Generation! Wie lange soll ich noch bei euch sein und euch ertragen? Bringt den Jungen her zu mir!« 18 Jesus bedrohte den Dämon, der den Jungen in seiner Gewalt hatte, und dieser verließ den Kranken. Vom selben Moment an war der Junge gesund. 19 Als sie später unter sich waren, fragten die Jünger Jesus: »Weshalb konnten wir diesen Dämon nicht austreiben?« 20-21 »Weil ihr nicht wirklich glaubt«, antwortete Jesus. »Ich versichere euch: Wenn euer Glaube nur so groß ist wie ein Senfkorn, könnt ihr zu diesem Berg sagen: ›Rücke von hier nach dort!‹, und es wird geschehen. Nichts wird euch dann unmöglich sein!^[1]«

Jesus kündigt wieder seinen Tod und seine Auferstehung an

22 Eines Tages, als Jesus sich mit seinen Jüngern in Galiläa aufhielt, sagte er zu ihnen: »Der Menschensohn wird bald in der Gewalt der Menschen sein. (Mk 9,30; Lk 9,43) 23 Sie werden ihn töten. Aber am dritten Tag wird er auferstehen.« Da wurden seine Jünger sehr traurig.

Die Tempelsteuer

24 Als Jesus und seine Jünger nach Kapernaum zurückkehrten, kamen die Steuereinnehmer des Tempels auf Petrus zu und fragten: »Zahlt euer Lehrer denn keine Tempelsteuer?« 25 »Doch!«, antwortete Petrus und ging ins Haus. Noch bevor er etwas von dem Vorfall erzählen konnte, fragte Jesus ihn: »Was meinst du, Simon, von wem fordern die Könige dieser Erde Abgaben und Steuern? Von ihren eigenen Söhnen oder von ihren Untertanen?« 26 »Von den Untertanen«, antwortete Petrus. Jesus erwiderte: »Dann sind die eigenen Söhne also davon befreit. 27 Doch wir wollen ihnen keinen Anlass geben, sich über uns zu ärgern. Darum geh an den See und wirf die Angel aus. Dem ersten Fisch, den du fängst, öffne das Maul. Du wirst darin genau die Münze finden, die du für deine und meine Abgabe brauchst. Bezahle damit die Tempelsteuer!«

Новий Переклад Українською

Преображення Ісуса

1 Через шість днів Ісус узяв із Собою Петра, Якова та його брата Івана й вивів їх на високу гору. 2 Там Він преобразився перед ними: Його обличчя засяяло, мов сонце, а Його одяг став білим, як світло. 3 І ось з’явились їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним. 4 Петро звернувся до Ісуса й сказав: «Господи, добре нам тут бути! Якщо бажаєш, зробимо тут три намети: один для Тебе, один для Мойсея та один для Іллі». 5 Коли він ще говорив, ось ясна хмара накрила їх, і з хмари промовив голос: «Це Син Мій улюблений, у Якому Моє вподобання. Його слухайте!» 6 Почувши це, учні впали долілиць, бо дуже злякалися. 7 Але Ісус підійшов та, доторкнувшись до них, сказав: ―Встаньте, не бійтеся! 8 Підвівши свої очі, вони нікого не побачили, окрім Ісуса. 9 Коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: ―Не кажіть нікому про те, що ви бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих. 10 Учні запитали Його: ―Чому книжники кажуть, що Ілля має прийти першим? 11 Тоді Ісус відповів: ―Ілля дійсно приходить для того, щоб відновити все. 12 Але кажу вам: Ілля вже прийшов^[1], та не впізнали його й вчинили з ним усе, що схотіли. Так само й Син Людський має постраждати від них. 13 Тоді учні зрозуміли, що Він говорив про Івана Хрестителя.

Ісус зцілює одержимого хлопчика

14 Коли вони прийшли до людей, підійшов чоловік, упав на коліна перед Ісусом 15 і промовив: ―Господи, змилуйся над моїм сином, бо він – сновида й тяжко страждає, часто кидається у вогонь або у воду. 16 Я приводив його до Твоїх учнів, але вони не змогли його зцілити. 17 Ісус же відповів: ―О роде невірний та розбещений, доки буду з вами? Доки терпітиму вас? Приведіть хлопчика сюди до Мене! 18 Ісус наказав демону, і той вийшов із хлопчика; тієї ж миті хлопець був зцілений. 19 Тоді учні підійшли до Ісуса й наодинці запитали: ―Чому ми не змогли вигнати демона? 20 Він відповів: ―Через ваше маловір’я. Істинно кажу вам: якщо ви матимете віру, як гірчичне зерно, і скажете цій горі: «Перейди звідси туди!», – вона перейде. Нічого неможливого для вас не буде. 21 Але цей рід демонів виганяється лише постом та молитвою.^[2]

Ісус удруге звіщає Свою смерть та воскресіння

22 Коли ж вони разом зібралися в Галілеї, Ісус сказав їм: «Син Людський буде виданий у руки людські. 23 Його вб’ють, але третього дня Він воскресне». Учні дуже засмутилися.

Ісус платить данину

24 Коли вони прибули до Капернаума, прийшли до Петра ті, що збирали дводрахмову данину^[3], і запитали: ―Ваш учитель платить дводрахмову данину? 25 Він відповів: ―Так! Коли ж Петро зайшов у дім, Ісус випередив його, запитавши: ―Симоне, як ти думаєш, від кого збирають данину або податок земні царі, від своїх синів чи від чужих? 26 Симон відповів: ―Від чужих. Тоді Ісус сказав: ―Отже, сини вільні від податку. 27 Але щоб не спокушати їх, іди до моря, закинь вудку й витягни першу рибу, яку впіймаєш. Відкривши їй рота, ти знайдеш статер^[4]. Візьми його та віддай їм за Мене й за себе.