Psalm 9 | Einheitsübersetzung 2016

Einheitsübersetzung 2016

Gott, der Retter der Armen und Elenden

1 Für den Chormeister. Nach der Weise Stirb für den Sohn! Ein Psalm Davids. 2 Ich will danken, HERR, aus ganzem Herzen, erzählen will ich all deine Wunder. (Ps 138,1) 3 Ich will mich an dir freuen und jauchzen, deinem Namen, Höchster, will ich singen. 4 Wenn meine Feinde zurückweichen, werden sie straucheln und zugrunde gehen vor deinem Angesicht. 5 Denn du hast mir Recht verschafft und für mich entschieden, dich auf den Thron gesetzt als gerechter Richter. 6 Du hast Völker bedroht, den Frevler vernichtet, ihre Namen gelöscht für immer und ewig. 7 Der Feind ist dahin, zertrümmert für immer. Du hast Städte entvölkert, ihr Andenken wurde zunichte. 8 Ja, so sind sie, aber der HERR thront auf ewig, zum Gericht hat er seinen Thron aufgestellt. 9 Er selbst wird den Erdkreis richten in Gerechtigkeit, den Nationen das Urteil sprechen, wie es recht ist. (Ps 96,13) 10 So wird der HERR für den Bedrückten zur Burg, zur Burg für Zeiten der Not. 11 Darum vertrauen dir, die deinen Namen kennen, denn du, HERR, hast keinen, der dich sucht, je verlassen. 12 Singt dem HERRN, der thront auf dem Zion, verkündet unter den Völkern seine Taten! (Ps 108,4) 13 Denn er, der Blutschuld ahndet, hat an sie gedacht, hat den Notschrei der Elenden nicht vergessen. (Hi 34,28) 14 Sei mir gnädig, HERR! Sieh doch mein Elend, wie sie mich hassen, du, der mich emporhebt aus den Pforten des Todes! (Ps 30,4; Ps 49,16; Ps 56,14; Ps 68,21; Ps 71,20; Ps 86,13; Ps 116,8; Jon 2,7; Weis 16,13)

Ps 30,4Ps 49,16Ps 56,14Ps 68,21Ps 71,20Ps 86,13Ps 116,8Jon 2,7Weis 16,13

15 Damit ich all dein Lob erzähle in den Toren der Tochter Zion und frohlocke über dein rettendes Handeln. 16 Völker versanken in der Grube, die sie selbst gegraben, im Netz, das sie heimlich gelegt, hat ihr Fuß sich verfangen. (Ps 7,16) 17 Kundgetan hat sich der HERR: Er hielt sein Gericht, im Werk seiner Hände hat sich der Frevler verstrickt. [Zwischenspiel. Sela] 18 Zurückweichen müssen die Frevler zum Totenreich, alle Völker, die Gott vergessen. 19 Denn der Arme ist nicht auf ewig vergessen, der Elenden Hoffnung ist nicht für immer verloren. 20 Steh auf, HERR, nicht soll der Mensch triumphieren, die Völker sollen gerichtet werden vor deinem Angesicht. (Ps 7,7) 21 Wirf auf sie Schrecken, HERR, erkennen sollen die Völker: Sie sind nur Menschen. [Sela]

Новий Переклад Українською

1 Керівнику хору. На мотив«Смерть сина». Псалом Давидів. 2 Славитиму Тебе, ГОСПОДИ, від щирого серця, сповіщатиму всі чудеса Твої. 3 Радітиму й веселитимусь Тобою, співатиму імені Твоєму, Всевишній! 4 Коли вороги мої відсахнулися назад, то спіткнулися й загинули перед обличчям Твоїм. 5 Бо Ти підтримав мене на суді у позові моєму проти них; Ти сів на престолі, судив по правді. 6 Ти звинуватив народи, згубив нечестивих, імена їхні стер навіки із пам’яті. 7 Руйнування ворога завершене навіки; його міста Ти викорінив, Господи, навіть пам’ять про них згинула. 8 А ГОСПОДЬ перебуватиме вічно, Він встановив для праведного суду престол Свій. 9 Він судитиме всесвіт за правдою, вершитиме суд народам справедливо. 10 І буде ГОСПОДЬ сховищем пригніченому, притулком у часи скорботи. 11 Надію покладатимуть на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє, адже Ти не покинеш тих, хто прагне Тебе, ГОСПОДИ. 12 Співайте ГОСПОДЕВІ, Що мешкає на Сіоні, звіщайте народам Його звершення. 13 Бо Він вимагає розплати за кров невинних, пам’ятає про них, не забуває волання пригнічених. 14 Змилуйся наді мною, ГОСПОДИ, поглянь, як гнітять мене мої ненависники, підніми мене, віддали від воріт смерті, 15 щоби звіщав я хвалу Тобі у воротах Доньки Сіону,^[1] радіючи порятунку Твоєму. 16 Народи попадали в яму, яку самі ж і викопали, упіймалися їхні ноги в сіть, яку вони ж таємно розставили. 17 Виявив Себе ГОСПОДЬ, вчинивши суд: нечестивий потрапив у пастку вчинків своїх рук! Гіґайон.^[2] Села 18 Зійдуть нечестиві до царства мертвих – усі народи, що Бога забувають. 19 Але вбогий не назавжди буде забутий, і надія пригнічених не зникне навіки. 20 Повстань, ГОСПОДИ! Нехай не перемагає людина! Нехай стануть народи на суд перед обличчям Твоїм! 21 Наведи жах на них, ГОСПОДИ, нехай пізнають народи, що вони – лише смертні люди. Села 22 Чому, ГОСПОДИ, Ти стоїш осторонь, ховаєш Себе від нас у часи скорботні? 23 Нечестивий пихато переслідує пригніченого – нехай сам потрапить у задумані ним каверзи! 24 Бо хизується нечестивий пристрастями душі своєї і жадібний ганьбить, зневажає ГОСПОДА. 25 Зухвало нехтує нечестивець тим, щоб ГОСПОДА шукати, немає місця для Бога в жодному його підступному задумі. 26 Його справи йдуть успішно повсякчас,^[3] занадто високі для нього закони справедливості Твоєї, глузує він з усіх супротивників своїх. 27 Говорить він у серці своєму: «Не похитнуся, ніколи лихо мене не спіткає!» 28 Його вуста наповнені прокляттям, підступом і пригніченням, під язиком у нього лихо й сваволя. 29 Залягає він у засідку біля огороджених поселень, у глухих місцевостях вбиває невинного, очі його стежать за вбогим. 30 Чатує у схованці, немов лев у лігві; чигає, щоб схопити пригніченого; хапає бідаря, тягнучи його у свої сіті. 31 Понівечений, він згинається й падає, і могутність нечестивця вражає знедолених і нещасних. 32 Говорить безбожний у своєму серці: «Бог забув, Він сховав обличчя Своє, повік не побачить цього». 33 Повстань, ГОСПОДИ! Здійми руку Твою, Боже! Не забувай пригнічених! 34 Чому нехтує Богом нечестивий, говорить у своєму серці, що не відплатиш Ти за зло? 35 Але ж Ти бачиш! На утиск і гніт Ти уважно дивишся, щоб рукою Своєю покарати винного. Убогий Тобі ввіряється, Ти помічник сироті. 36 Зламай же плече нечестивому й злому, відплати за його беззаконня так, щоб не знайшлося нічого після нього. 37 ГОСПОДЬ – Цар на віки вічні, згинуть народи чужі із землі Його. 38 Бажання бідних Ти чуєш, ГОСПОДИ, підтримуєш їхні серця, схиляєш вухо Своє до їхнього зойку, 39 щоб здійснити правосуддя для сироти й пригніченого, щоб смертна людина не наводила більше жаху на землі.