1Für den Chormeister. Nach der Weise Verdirb nicht! Von David. Ein Miktam-Lied. Als er vor Saul floh. In der Höhle. (1Sam 22,1; 1Sam 24,4)2Sei mir gnädig, Gott, sei mir gnädig,
denn ich habe mich bei dir geborgen,
im Schatten deiner Flügel will ich mich bergen,
bis das Unheil vorübergeht. (Ps 17,7)3Ich rufe zu Gott, dem Höchsten,
zu Gott, der mir beisteht.4Er sende vom Himmel und rette mich, /
es höhnte, der mir nachstellt. [Sela]
Gott sende seine Huld und seine Treue.5Ich muss mitten unter Löwen lagern,
die gierig auf Menschen sind.
Ihre Zähne sind Spieße und Pfeile,
ein scharfes Schwert ihre Zunge. (Ps 17,12; Ps 55,22; Ps 59,8)6Erhebe dich über den Himmel, Gott!
Deine Herrlichkeit sei über der ganzen Erde!7Sie haben meinen Schritten ein Netz gelegt,
gebeugt meine Seele,
sie haben mir eine Grube gegraben,
doch fielen sie selbst hinein. [Sela][1] (Ps 7,16; Ps 140,6)8Mein Herz ist bereit, Gott, /
mein Herz ist bereit,
ich will singen und spielen. (Ps 7,18; Ps 108,2)9Wach auf, meine Herrlichkeit! /
Wacht auf, Harfe und Leier!
Ich will das Morgenrot wecken. (Hi 38,12)10Ich will dich preisen, Herr, unter den Völkern,
dir vor den Nationen spielen. (Ps 7,18; Ps 108,4)11Denn deine Liebe reicht, so weit der Himmel ist,
deine Treue, so weit die Wolken ziehn. (Ps 36,6)12Erhebe dich über den Himmel, Gott!
Deine Herrlichkeit sei über der ganzen Erde!
Psalm 57
Новий Переклад Українською
1Керівнику хору. На мотив«Не згуби». Міхтам Давидів.2Чи справді ви, можновладці, говорите правду? Чи справедливо судите синів людських?3Авжеж! У серці чините беззаконня, на землі руки ваші наважуються на насильство.4Відступники нечестиві вже від утроби матері, блукають ще від лона материнського, брехню промовляючи.5Їхня отрута подібна до отрути зміїної, до отрути глухої рогатої змії,[1] що затуляє свої вуха,6щоб не чути голосу шептунів, які вміло складають свої заклинання.7Боже, розтрощи зуби в їхніх устах; вирви ікла у левів молодих, ГОСПОДИ!8Нехай зникнуть, як вода, що розтікається. Коли натягуватимуть лука, нехай стріли їхні будуть надломлені.9Нехай будуть немов слимак, що спливає слизом у спеку; як викидень у жінки, що сонця не бачив.10Перш ніж казани ваші відчують розпалений хмиз, – чи зелений ще, чи сухий вже, – нехай вихор рознесе його!11Радітиме праведник, коли побачить помсту на них, коли обмиє стопи свої у крові нечестивого.12Тоді скаже людина: «Справді, є плід у праведника![2] Справді, є Бог, Що судить на землі!»