Psalm 57

Einheitsübersetzung 2016

1 Für den Chormeister. Nach der Weise Verdirb nicht! Von David. Ein Miktam-Lied. Als er vor Saul floh. In der Höhle. (1Sam 22,1; 1Sam 24,4)2 Sei mir gnädig, Gott, sei mir gnädig, denn ich habe mich bei dir geborgen, im Schatten deiner Flügel will ich mich bergen, bis das Unheil vorübergeht. (Ps 17,7)3 Ich rufe zu Gott, dem Höchsten, zu Gott, der mir beisteht.4 Er sende vom Himmel und rette mich, / es höhnte, der mir nachstellt. [Sela] Gott sende seine Huld und seine Treue.5 Ich muss mitten unter Löwen lagern, die gierig auf Menschen sind. Ihre Zähne sind Spieße und Pfeile, ein scharfes Schwert ihre Zunge. (Ps 17,12; Ps 55,22; Ps 59,8)6 Erhebe dich über den Himmel, Gott! Deine Herrlichkeit sei über der ganzen Erde!7 Sie haben meinen Schritten ein Netz gelegt, gebeugt meine Seele, sie haben mir eine Grube gegraben, doch fielen sie selbst hinein. [Sela][1] (Ps 7,16; Ps 140,6)8 Mein Herz ist bereit, Gott, / mein Herz ist bereit, ich will singen und spielen. (Ps 7,18; Ps 108,2)9 Wach auf, meine Herrlichkeit! / Wacht auf, Harfe und Leier! Ich will das Morgenrot wecken. (Hi 38,12)10 Ich will dich preisen, Herr, unter den Völkern, dir vor den Nationen spielen. (Ps 7,18; Ps 108,4)11 Denn deine Liebe reicht, so weit der Himmel ist, deine Treue, so weit die Wolken ziehn. (Ps 36,6)12 Erhebe dich über den Himmel, Gott! Deine Herrlichkeit sei über der ganzen Erde!

Psalm 57

Новий Переклад Українською

1 Керівнику хору. На мотив«Не згуби». Міхтам Давидів.2 Чи справді ви, можновладці, говорите правду? Чи справедливо судите синів людських?3 Авжеж! У серці чините беззаконня, на землі руки ваші наважуються на насильство.4 Відступники нечестиві вже від утроби матері, блукають ще від лона материнського, брехню промовляючи.5 Їхня отрута подібна до отрути зміїної, до отрути глухої рогатої змії,[1] що затуляє свої вуха,6 щоб не чути голосу шептунів, які вміло складають свої заклинання.7 Боже, розтрощи зуби в їхніх устах; вирви ікла у левів молодих, ГОСПОДИ!8 Нехай зникнуть, як вода, що розтікається. Коли натягуватимуть лука, нехай стріли їхні будуть надломлені.9 Нехай будуть немов слимак, що спливає слизом у спеку; як викидень у жінки, що сонця не бачив.10 Перш ніж казани ваші відчують розпалений хмиз, – чи зелений ще, чи сухий вже, – нехай вихор рознесе його!11 Радітиме праведник, коли побачить помсту на них, коли обмиє стопи свої у крові нечестивого.12 Тоді скаже людина: «Справді, є плід у праведника![2] Справді, є Бог, Що судить на землі!»