1Ein Lied. Ein Psalm. Von den Korachitern.2Groß ist der HERR und hoch zu loben
in der Stadt unseres Gottes. (Ps 95,3; Ps 96,4; Ps 145,3)3Sein heiliger Berg ragt herrlich empor;
er ist die Freude der ganzen Erde.
Der Berg Zion liegt weit im Norden;
er ist die Stadt des großen Königs. (Ps 50,2; Ps 78,68; Jes 14,13; Kla 2,15)4Gott ist in ihren Palästen,
als sichere Burg erwiesen. (Ps 46,6)5Denn siehe: Könige traten zusammen,
gemeinsam rückten sie näher. (Ri 5,19)6Sie sahen auf, da erstarrten sie;
sie waren bestürzt und flohen.7Dort packte sie Zittern
wie Wehen eine Gebärende. (2Mo 15,14)8Mit Sturm aus dem Osten
zerbrichst du die Schiffe von Tarschisch. (Jes 2,16)9Wie wir es gehört, so haben wir es gesehen /
in der Stadt des HERRN der Heerscharen, der Stadt unsres Gottes.
Gott macht sie fest auf ewig. [Sela]10Wir haben, Gott, deine Huld bedacht
inmitten deines Tempels.11Wie dein Name, Gott, /
so reicht dein Ruhm bis an die Enden der Erde;
deine Rechte ist voll von Gerechtigkeit. (Ps 113,3; Mal 1,11)12Der Berg Zion freue sich,
die Töchter Judas sollen über deine Urteile jubeln. (Ps 97,8)13Umkreist den Zion, umschreitet ihn,
zählt seine Türme! (Ps 122,3; Jes 26,1)14Betrachtet seine Wälle, /
geht in seinen Palästen umher,
damit ihr einem späteren Geschlecht erzählen könnt: (Ps 22,31)15Ja, das ist Gott, unser Gott /
für immer und ewig.
Über das Sterben hinaus wird er selbst uns leiten. (Ps 102,28)
Psalm 48
Новий Переклад Українською
1Керівнику хору. Синів Кореєвих псалом.2Послухайте це, усі народи, зважте, усі мешканці плинного світу,3сини Адамові, сини людські, – як багаті, так і бідні.4Вуста мої промовлять мудрість, і роздуми мого серця – глибоке розуміння.5Схилю своє вухо до притчі, відкрию під звуки арфи мою загадку:6Чого мені боятися в дні лиха, коли беззаконня лукавих оточить мене –7тих, хто на власні статки покладає надію й багатством своїм вихваляється?8Але ж брата ніхто не зможе викупити, ніхто не дасть Богові належного викупу[1] за нього.9Бо занадто дорогим був би викуп за його душу, тому повік не досягти того,10щоб хтось жив вічно й не побачив безодні смерті[2].11Адже кожен бачить, що мудрі помирають, і поряд із ними дурень і невіглас гине, залишаючи іншим свої статки.12Могили стали для них вічним домом, помешканнями їхніми з роду в рід. А вони називали своїми іменами землі!13Але ж людина не завжди перебуватиме в пошані, подібна вона до тварин, що гинуть.14Так, життєві дороги їхні – невігластво! Однак їхні наступники схвалюють те, що в них на вустах.[3]15Немов вівці, вони приготовані для царства смерті; смерть пастиме їх, а на ранок праведники пануватимуть над ними. Їхня міць виснажиться, безодня смерті – омріяне житло[4] для них.16Але Бог викупить душу мою з-під влади царства мертвих, коли прийме мене до Себе. Села17Не переймайся, коли хтось багатіє, коли посилюється слава дому його.18Адже в час смерті нічого не візьме він із собою, слава його не зійде вслід за ним до царства мертвих.19Навіть якщо за життя він вважав себе благословенним, – адже хвалять тебе люди, коли ти добре собі робиш, –20однак піде він до роду своїх предків, так що повік світла не побачить.21Людина в пошані, але нерозумна, подібна до тварин, що гинуть.