1На закінчення. Для Ідітуна. Псалом Давида.2Хіба моя душа не покориться Богові? Адже від Нього — моє спасіння.3Бо Він — мій Бог, мій спаситель і мій захисник: я надалі не похитнуся.4Доки будете насідати на людину? Усі ви несете згубу, — як похилена стіна, як розхитаний частокіл.5Вони лише прийняли рішення відкинути моє достоїнство; я біг спрагнений. Вони на словах благословляли, а в серці проклинали. (Музична пауза).6Лише Богові покорися, моя душе, адже на Нього я з нетерпінням чекаю.7Бо Він — мій Бог, мій спаситель, мій захисник: я не похитнуся.8У Бозі — моє спасіння і моя слава. Бог — моя поміч, тож моя надія — на Бога.9Усе зібрання народу, покладіть на Нього надію. Розкрийте перед Ним ваші серця. Бог — наш помічник. (Музична пауза).10Однак, людські сини — нерозумні; оманливі людські сини, коли нечесно обважують, — усі вони разом безглузді.11Не покладайте надію на злочинні дії та не жадайте награбованого. Коли пливе багатство, не прикладайте до нього свого серця.12Одного разу промовив Бог, і я такі дві речі почув,13що сила належить Богові, і Твоє, Господи, милосердя, і що Ти даси кожному за його ділами.