1Алилуя. Прославляйте Господа, бо Він добрий, бо Його милість навіки.2Хто розкаже про величні Господні діла, хто розголосить про Нього всю хвалу?3Блаженні ті, які дотримуються права і поступають праведно повсякчас!4Згадай нас, Господи, коли милуватимеш Свій народ, і нас відвідай спасінням Своїм,5щоб ми бачили добробут Твоїх обранців, раділи щастям Твого народу, хвалилися Твоєю спадщиною.6Ми згрішили з нашими батьками: чинили беззаконня, творили неправду.7Наші батьки в Єгипті не збагнули Твоїх чудес, не запам’ятали численних виявів Твого милосердя, завдали прикрощів на підході до Червоного моря.8Та Він їх спас задля Свого Імені, — щоб вони пізнали Його силу.9Він погрозив Червоному морю, — і воно висохло; перевів їх по дну безодні, наче крізь пустелю;10спас Він їх з руки ненависників, визволив їх з руки ворога.11Вода покрила тих, які пригноблювали їх: жодного з них не залишилося.12Тож повірили Його словам і заспівали Йому хвалу.13Та швидко забули Його діла, не виконали Його настанов.14І виявили свою жадобу в пустелі, випробовували Бога в безводній землі.15І Він задовольнив їм їхнє бажання — послав насичення їхнім душам.16У таборі вони викликали гнів Мойсея та Аарона — Господнього святого.17І розступилася земля — поглинула Датана й покрила зборище Авірона.18В їхньому зібранні спалахнув вогонь, — полум’я попалило грішників.19І зробили теля на Хориві, і поклонилися вилитому ідолові.20Проміняли свою славу на подобу теляти, що їсть траву.21Забули Бога, Який їх спас, Який зробив велике в Єгипті,22дивовижне — в землі Хама, страшне — на Червоному морі.23І сказав Він, що їх вигубить… коли б не Мойсей, Його обранець, який став перед Ним під час побиття, щоб відвернути Його гнів, аби Він їх повністю не знищив.24Та погордували бажаною землею, не повірили Його слову.25Тож нарікали у своїх поселеннях, не послухалися Господнього голосу.26І Він на них підняв Свою руку, щоби повалити їх у пустелі, —27повалити їхнє потомство серед народів і розсіяти їх по країнах.28І віддалися Веелфеґорові, — їли жертви для неживих.29І прогнівили Його своїми вчинками, серед них поширилася пошесть.30Та піднявся Фінеес, учинив примирення, — і спинилася пошесть.31Йому зараховано це як праведність із роду в рід, навіки.32Вони викликали Його гнів біля Води нарікання. І Мойсей через них постраждав,33бо допекли його духові, і він сказав зайве своїми вустами.34Вони не вигубили народів, про яких говорив їм Господь,35а змішалися з народами і перейняли їхні вчинки.36І служили їхнім ідолам, які стали для них спокусою.37Своїх синів і своїх дочок вони принесли в жертву демонам, —38проливали невинну кров, кров своїх синів і дочок, яких приносили в жертву божищам Ханаана; земля була осквернена кров’ю,39опоганена їхніми ділами, — вони облудними були у своїх діяннях.40Тож Господь запалав гнівом на Свій народ, відчув огиду до Свого спадку41і передав їх у руки народів: над ними запанували ті, хто їх ненавидів.42Їхні вороги гнобили їх, і вони впокорилися під їхню руку.43Він часто визволяв їх, та вони завдавали прикрощів Йому своїми бажаннями — і зазнали приниження через свої беззаконня.44Та, як їх гнобили, Він зглянувся над ними, коли почув їхні благання.45І Він згадав Свій завіт, і розкаявся через Своє безмежне милосердя, —46розбудив милосердя в усіх тих, хто їх тримав у полоні.47Спаси нас, Господи, Боже наш, і збери нас з-поміж народів, щоб ми прославляли Твоє святе Ім’я, хвалилися Твоєю похвалою.48Благословенний Господь, Бог Ізраїля, від віку й до віку! І весь народ скаже: Нехай буде так, хай так буде!