Зареєструватися безкоштовно

Луки 4

Українська Біблія LXX УБТ



1 Ісус, сповнений Духа Святого, повернувся з-над Йордану, і Дух повів Його в пустелю; (Мт 4:1; Мр 1:12; Об 17:3) 2 сорок днів він був спокушуваний дияволом. І не їв нічого в ті дні, і коли вони скінчилися, Він зголоднів. 3 І сказав Йому диявол: Якщо Ти — Син Божий, скажи цьому каменеві, щоби став хлібом! 4 Та Ісус йому відповів: Написано, що не самим хлібом житиме людина, [але кожним Божим словом]. 5 І [диявол], повівши Його [на високу гору], показав Йому на мить усі царства світу, 6 і сказав Йому диявол: Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передано, і я, кому тільки хочу, тому й даю її; (Об 13:2) 7 отже, коли Ти поклонишся переді мною, то все це буде Твоїм! 8 А Ісус у відповідь сказав йому: [Іди геть від Мене, сатано!] Написано: Господу, Богові своєму, поклонятимешся і Йому одному служитимеш! 9 Повів Його в Єрусалим, і поставив на краю храмового даху, та сказав Йому: Якщо Ти — Син Божий, кинься звідси додолу, 10 бо написано: Своїм ангелам накаже про Тебе, щоби берегли Тебе, (Пс 90:11) 11 і вони на руках понесуть Тебе, аби Ти часом не спіткнувся об камінь Своєю ногою! (Пс 90:12) 12 А Ісус у відповідь промовив йому: Сказано: Не спокушуватимеш Господа, Бога Свого! (1Кор 10:9) 13 Закінчивши всі спокушування, диявол залишив Його до часу. (Лк 22:3; Дії 13:11; Євр 4:15) 



14 Ісус повернувся в силі Духа до Галилеї. Чутка про Нього розійшлася по всій околиці. (Мт 4:12; Мт 9:26; Мр 1:14; Лк 5:17; Ів 4:1; Ів 4:43) 15 Він навчав у їхніх синагогах, і всі Його прославляли. (Мт 4:23) 



16 І прибув Він у Назарет, де був вихований, увійшов за Своєю звичкою в день суботній до синагоги та встав, щоби читати. (Мт 2:23; Мт 13:53; Мр 6:1; Мр 10:1; Дії 13:15; Дії 13:27; Дії 17:2; Дії 22:3) 17 Дали Йому книгу пророка Ісаї. І, розгорнувши книгу, Він знайшов місце, де було написано: 18 Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене благовістити убогим, послав Мене [зціляти розбитих серцем], проповідувати полоненим визволення, сліпим — прозріння, і пригноблених відпустити на волю; (Мт 5:3; Дії 10:38) 19 звіщати рік Господнього помилування! (2Кор 6:2) 20 Згорнувши книгу, Він віддав її слузі, та й сів, а очі всіх у синагозі пильно стежили за Ним. (Дії 6:15) 21 І Він почав говорити до них: Сьогодні, коли ви чуєте, виконалося це Писання. (Мт 5:17) 22 Усі були свідками Йому, дивуючись словам благодаті, які линули з Його уст. Тож вони казали: Хіба це не син Йосифа? (Лк 3:23; Еф 4:29) 23 А Він промовив до них: Напевно, скажете Мені цю приказку: Лікарю, оздоров самого себе! Зроби й тут, на Своїй батьківщині, те, що, чули ми, сталося в Капернаумі. (Мт 9:1; Мт 27:42; Лк 4:31) 24 І Він промовив: Запевняю[1] вас, що жодний пророк не приймається на своїй батьківщині. (Ів 4:44) 25 Запевняю вас, що багато вдів було у дні Іллі в Ізраїлі, коли небо замкнулося на три роки й шість місяців, і був тоді великий голод по всій землі. (Як 5:17; Об 11:6) 26 Та до жодної з них Ілля не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську — до жінки-вдови. 27 І багато було прокажених за пророка Елісея в Ізраїлі, але ніхто з них не очистився, тільки Неєман — сирієць! 28 Почувши це, усі в синагозі сповнилися гнівом. 29 І, вставши, вигнали Його геть з міста, і повели Його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб Його з неї скинути; (Дії 7:58) 30 та Він, пройшовши поміж ними, віддалився. (Ів 8:59) 



31 І прийшов Він у Капернаум, місто галилейське, і навчав їх щосуботи. (Мт 9:1; Мр 1:21; Лк 13:10) 32 І дивувалися з Його вчення, бо слова Його мали владу. (Мт 7:28; Лк 2:48; Лк 9:43) 33 А в синагозі був чоловік, який мав нечистого духа — демона. І він закричав гучним голосом: (Мр 1:23) 34 Облиш! Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Чи Ти прийшов вигубити нас? Я знаю, хто Ти, — Святий Божий! (Мр 1:24) 35 Та Ісус заборонив йому, кажучи: Замовкни й вийди з нього! І демон, кинувши його на саму середину, вийшов з нього, зовсім не заподіявши йому шкоди. 36 І всіх охопив жах. І вони говорили одне одному, кажучи: Що це за вчення, яке владою і силою наказує нечистим духам, і вони виходять? (Лк 5:9) 37 І розходилася чутка про Нього по всіх місцях околиці. (Мт 9:26) 



38 Вийшовши із синагоги, Він увійшов у дім Симона. А Симонова теща була у великій гарячці. І Його просили за неї. (Мт 8:14; Мр 1:29) 39 Ставши над нею, Він наказав гарячці, і вона залишила її. Відразу ж, уставши, вона служила їм. (Мт 8:15; Лк 13:13) 40 Коли ж заходило сонце, усі, які мали хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, а Він, покладаючи на кожного з них руки, оздоровляв їх. (Мт 8:16; Мт 9:18; Мр 1:32; Дії 28:9) 41 З багатьох виходили біси, викрикуючи й гукаючи: Ти — Син Божий! Та Він їм забороняв і не давав говорити, бо вони знали, що Він Христос. (Мт 8:4; Мр 3:11; Дії 16:17; Дії 19:15) 



42 Коли ж настав день, Він вийшов і пішов у пустинне місце. А люди шукали Його, і коли знайшли, стримували Його, щоб Він не залишав їх. (Мр 1:35) 43 Та Він сказав їм: І іншим містам Мені належить благовістити Боже Царство, бо на те Я посланий. (Лк 8:1) 44 І Він проповідував по юдейських синагогах. (Мт 4:23; Мр 1:39; Лк 7:17; Лк 23:5) 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)