1Нагадуй їм, щоб корилися начальникам [і] владі, аби слухалися і були готові на всяке добре діло, (Рим 13:1)2щоб нікого не зневажали, не були сварливі, а тихі, виявляючи повну лагідність до всіх людей. (флп 4:5; 2Тим 2:24)3Адже колись і ми були нерозумними, непокірними, які заблудили і стали рабами різних пожадань і насолод, живучи в злобі й заздрощах, були ненависні та ненавиділи одне одного. (Рим 1:29; Еф 5:8; Кол 3:7; 1Пет 4:3)4Коли ж з’явилася благодать і любов до людей нашого Спасителя — Бога, (Пс 30:20; 1Тим 1:1; Тит 2:11)5Він нас спас не з причини праведних учинків, які ми вчинили, але зі Своєї милості через купіль відродження та оновлення Святим Духом, (Мт 19:28; Ів 3:5; Рим 12:2; Еф 2:4; Еф 2:8; Еф 5:26; 2Тим 1:9; 1Пет 1:3)6Якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа — нашого Спасителя, (Дії 2:4; Дії 2:17; 2Тим 1:10)7щоб, оправдавшись Його благодаттю, ми надією стали спадкоємцями вічного життя. (Мт 19:29; Рим 3:24; Тит 1:2)8Вірне слово, і я бажаю, аби на цьому ти наполягав, щоб ті, які повірили в Бога, дбали про добрі діла. Це корисно й добре для людей. (1Тим 1:15; Тит 2:14)9А нерозумні дослідження, родоводи, суперечки і сварки про Закон оминай, бо вони некорисні й марні. (1Тим 1:4; 2Тим 2:23)10Людину-єретика після першого й другого напоумлення оминай, (Рим 16:17; 1Кор 11:19)11знаючи, що повністю зіпсутий і грішить, засуджуючи самого себе.
Закінчення
12Коли пошлю до тебе Артема або Тихика, поспіши прийти до мене в Никополь, бо там я вирішив перезимувати. (1Кор 16:6; Еф 6:21)13Законника Зину й Аполлоса дбайливо випровадь, аби їм нічого не забракло. (Дії 18:24; 3Ів 1:6)14Хай і наші вчаться дбати про добрі діла в нагальних потребах, щоб не були безплідні. (Мр 4:19; Еф 4:28; Тит 2:14)15Вітають тебе всі ті, хто зі мною. Привітай тих, котрі люблять нас у вірі. Благодать з усіма вами! [Амінь]. (Євр 13:25)
Тита 3
Новий Переклад Українською
Готові до всякого доброго вчинку
1Нагадай їм, щоб вони були покірними начальствам та владі й були слухняними, готовими до всякої доброї справи,2ні на кого не злословили, були не сварливими, а люб’язними, завжди виявляли лагідність до всіх людей.3Адже колись і ми були нерозумними, непокірними, обманутими, поневоленими пожадливостями та різними насолодами, живучи в злобі та заздрості, були огидними та ненавиділи одне одного.4Але коли явилася доброта й любов Бога, нашого Спасителя, до людей,5Він спас нас, але не завдяки вчинкам, які ми зробили в праведності, а згідно з Його милосердям, через омивання відродження[1] та через відновлення Святого Духа,6Якого щедро вилив на нас через Ісуса Христа, нашого Спасителя,7щоби, будучи виправданими Його благодаттю, ми могли стати спадкоємцями, маючи надію вічного життя.8Правдиве це твердження, і я хочу, щоб ти наполягав на цьому, аби ті, що повірили в Бога, посвятили себе добрим вчинкам. Це добре й корисно для людей.9Уникай безглуздих суперечок, родоводів, сварок і диспутів про Закон, адже вони некорисні та марні.10Після першого й другого попередження[2] уникай людину, яка викликає розділення,11бо ти знаєш, що вона зіпсована та грішить, засуджуючи саму себе.
Останні нагадування
12Коли я пошлю до тебе Артема чи Тихика, поспіши прийти до мене в Нікополь, бо там я вирішив перезимувати.13Потурбуйся про законника Зенаса та Аполлоса в їхній дорозі, щоб їм нічого не бракувало.14Нехай і наші вчаться присвячувати себе добрим вчинкам, відповідаючи негайним потребам, щоб не були безплідними.15Усі, хто разом зі мною, вітають тебе. Привітай тих, що люблять нас у вірі. Нехай благодать буде з усіма вами.