Псалом 9:19 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 На закінчення. Про таємниці сина. Псалом Давида. 2 Буду прославляти Тебе, Господи, усім своїм серцем, розповідатиму про всі Твої чудеса. 3 Я буду веселитися і радіти Тобою, співатиму Твоєму Імені, о Всевишній. 4 Коли мій ворог відступить назад, вони ослабнуть і загинуть від Твоєї присутності. 5 Бо Ти вирішив мій суд і мою справу, Ти сів на престолі, Суддя праведний. 6 Ти погрозив народам, і безбожний загинув, Ти стер їхнє ім’я назавжди і навіки-віків. 7 У ворога зовсім не стало мечів — Ти знищив міста. З гуркотом щезла пам’ять про них. 8 А Господь зостається навіки, Він приготовив для суду Свій престол, 9 Він судитиме Всесвіт у праведності, судитиме народи справедливо. 10 Господь став притулком для вбогого, помічником у добрі часи та в утисках. 11 Хай покладають на Тебе надію ті, які знають Твоє Ім’я, бо Ти, Господи, не покинув тих, котрі Тебе шукають. 12 Співайте Господу, Який живе в Сіоні, сповіщайте між народами Його діяння, 13 бо Той, Хто домагається звіту за кров, згадав про них, — Він не забув крику убогих. 14 Помилуй мене, Господи, поглянь на моє приниження від моїх ворогів, Ти, Який відводиш мене від брами смерті, 15 щоб я висловив Тобі всю похвалу в брамах дочки Сіону: я радітиму спасінням Твоїм. 16 Народи погрузли в знищенні, яке самі задумали, їхня нога попала в пастку, яку вони ж наставили. 17 Знаний Господь, Який чинить суди, а грішника схоплено в ділах його рук. (Пісня під час музичної паузи). 18 Хай повернуться грішники в ад — усі народи, які забувають про Бога. 19 А вбогий не назавжди буде забутий, і терпеливість бідних не буде втрачена назавжди. 20 Устань, Господи, щоб не почувалася сильною людина; хай народи будуть суджені перед Тобою. 21 Господи, постав над ними законодавця, хай народи зрозуміють, що вони — люди. (Музична пауза). 22 Господи, чому Ти стоїш здалека, не звертаєш уваги ні в добрий час, ні в утисках? 23 Коли безбожний чванливо підноситься, — бідний, наче в гарячці; вони схоплені вигадками, які придумали. 24 Грішник пишається пожаданнями своєї душі, і той, хто кривдить, благословляє себе. 25 Грішник розгнівив Господа, у своїй великій злобі він не досліджуватиме, — Бога перед ним нема. 26 Лихі його дороги всякого часу; Твої суди усунені з-перед його обличчя, він запанує над усіма своїми ворогами. 27 Він сказав у своєму серці: Я не захитаюся, з роду в рід не знатиму лиха. 28 Уста його повні прокльонів, гіркоти і підступу; під його язиком — страждання і біль. 29 Він лаштує засідки з багатіями в потаємних місцях, аби вбити невинного; його очі слідкують за бідним. 30 Чатує він у потаємних місцях, наче лев у своєму лігвищі, вистежує, щоби впіймати бідного, схопити бідолаху й поволокти його. 31 Він його принизить у своїй засідці; та він похилиться і впаде, коли запанує над бідними. 32 Адже він сказав у своєму серці: Забув Бог, відвернув Своє обличчя, щоби зовсім нічого не бачити. 33 А Ти підведися, Господи Боже, нехай підніметься Твоя рука, не забудь бідних. 34 Чому безбожний викликав у Бога гнів? Тому що він сказав у своєму серці: Він не вимагатиме звіту? 35 А Ти бачиш. Адже Ти помічаєш страждання і гнів, щоб передати їх у Твої руки. Оскільки бідний вручив себе Тобі, то будь же помічником сироті. 36 Розтрощи силу грішника та лиходія: тож його гріх буде досліджений, і через нього він пропаде. 37 Господь зацарює назавжди — навіки-віків, а ви, народи, щезнете з Його землі. 38 Господь прислухався до бажання бідних: Твоє вухо сприйняло готовність їхнього серця, 39 щоб розсудити сироту й пригнобленого, і щоб людина не продовжувала вихваляти себе на землі.

Новий Переклад Українською

1 Керівнику хору. На мотив«Смерть сина». Псалом Давидів. 2 Славитиму Тебе, ГОСПОДИ, від щирого серця, сповіщатиму всі чудеса Твої. 3 Радітиму й веселитимусь Тобою, співатиму імені Твоєму, Всевишній! 4 Коли вороги мої відсахнулися назад, то спіткнулися й загинули перед обличчям Твоїм. 5 Бо Ти підтримав мене на суді у позові моєму проти них; Ти сів на престолі, судив по правді. 6 Ти звинуватив народи, згубив нечестивих, імена їхні стер навіки із пам’яті. 7 Руйнування ворога завершене навіки; його міста Ти викорінив, Господи, навіть пам’ять про них згинула. 8 А ГОСПОДЬ перебуватиме вічно, Він встановив для праведного суду престол Свій. 9 Він судитиме всесвіт за правдою, вершитиме суд народам справедливо. 10 І буде ГОСПОДЬ сховищем пригніченому, притулком у часи скорботи. 11 Надію покладатимуть на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє, адже Ти не покинеш тих, хто прагне Тебе, ГОСПОДИ. 12 Співайте ГОСПОДЕВІ, Що мешкає на Сіоні, звіщайте народам Його звершення. 13 Бо Він вимагає розплати за кров невинних, пам’ятає про них, не забуває волання пригнічених. 14 Змилуйся наді мною, ГОСПОДИ, поглянь, як гнітять мене мої ненависники, підніми мене, віддали від воріт смерті, 15 щоби звіщав я хвалу Тобі у воротах Доньки Сіону,^[1] радіючи порятунку Твоєму. 16 Народи попадали в яму, яку самі ж і викопали, упіймалися їхні ноги в сіть, яку вони ж таємно розставили. 17 Виявив Себе ГОСПОДЬ, вчинивши суд: нечестивий потрапив у пастку вчинків своїх рук! Гіґайон.^[2] Села 18 Зійдуть нечестиві до царства мертвих – усі народи, що Бога забувають. 19 Але вбогий не назавжди буде забутий, і надія пригнічених не зникне навіки. 20 Повстань, ГОСПОДИ! Нехай не перемагає людина! Нехай стануть народи на суд перед обличчям Твоїм! 21 Наведи жах на них, ГОСПОДИ, нехай пізнають народи, що вони – лише смертні люди. Села 22 Чому, ГОСПОДИ, Ти стоїш осторонь, ховаєш Себе від нас у часи скорботні? 23 Нечестивий пихато переслідує пригніченого – нехай сам потрапить у задумані ним каверзи! 24 Бо хизується нечестивий пристрастями душі своєї і жадібний ганьбить, зневажає ГОСПОДА. 25 Зухвало нехтує нечестивець тим, щоб ГОСПОДА шукати, немає місця для Бога в жодному його підступному задумі. 26 Його справи йдуть успішно повсякчас,^[3] занадто високі для нього закони справедливості Твоєї, глузує він з усіх супротивників своїх. 27 Говорить він у серці своєму: «Не похитнуся, ніколи лихо мене не спіткає!» 28 Його вуста наповнені прокляттям, підступом і пригніченням, під язиком у нього лихо й сваволя. 29 Залягає він у засідку біля огороджених поселень, у глухих місцевостях вбиває невинного, очі його стежать за вбогим. 30 Чатує у схованці, немов лев у лігві; чигає, щоб схопити пригніченого; хапає бідаря, тягнучи його у свої сіті. 31 Понівечений, він згинається й падає, і могутність нечестивця вражає знедолених і нещасних. 32 Говорить безбожний у своєму серці: «Бог забув, Він сховав обличчя Своє, повік не побачить цього». 33 Повстань, ГОСПОДИ! Здійми руку Твою, Боже! Не забувай пригнічених! 34 Чому нехтує Богом нечестивий, говорить у своєму серці, що не відплатиш Ти за зло? 35 Але ж Ти бачиш! На утиск і гніт Ти уважно дивишся, щоб рукою Своєю покарати винного. Убогий Тобі ввіряється, Ти помічник сироті. 36 Зламай же плече нечестивому й злому, відплати за його беззаконня так, щоб не знайшлося нічого після нього. 37 ГОСПОДЬ – Цар на віки вічні, згинуть народи чужі із землі Його. 38 Бажання бідних Ти чуєш, ГОСПОДИ, підтримуєш їхні серця, схиляєш вухо Своє до їхнього зойку, 39 щоб здійснити правосуддя для сироти й пригніченого, щоб смертна людина не наводила більше жаху на землі.