Псалом 89 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, Ти був для нас притулком із роду в рід. 2 Перш, ніж постали гори й були створені Земля і Всесвіт, від віку й до віку Ти є. 3 Ти не повертай людини до приниження. Ти ж бо сказав: Поверніться, людські сини! 4 Адже у Твоїх очах тисяча років — як учорашній день, що минув, — як нічна сторожа^[1]. 5 Роки стануть для них погордою. Тож вранці минеться, як трава, — 6 вранці розцвіте і минеться: ввечері зів’яне, задеревіє і засохне. 7 Бо ми поникли перед Твоїм гнівом, стривожені Твоїм обуренням. 8 Ти поставив перед Собою наші беззаконня, наш вік — у світлі Твого обличчя. 9 Отож, усі наші дні промайнули, ми поникли перед Твоїм гнівом. Наші літа схожі на павутину. 10 При тому днів нашого віку — сімдесят років; якщо ж у силі, — то вісімдесят років; і більшість із них — важка праця і страждання, бо нас знаходить сумирність, і ми зазнаємо покарання. 11 Хто знає силу Твого гніву і через Твій страх спроможний розпізнати Твій гнів? 12 Таким чином вияви нам Твою потугу, і тих, які прив’язалися серцем до мудрості. 13 Повернися ж, Господи! До яких пір? Дай себе впросити за Своїх рабів. 14 Уранці ми сповнилися Твоїм милосердям, раділи й веселилися всі наші дні, — 15 веселилися за ті дні, коли Ти нас упокорював, — за літа, в яких ми бачили лихо. 16 І поглянь на Своїх рабів, на Свої діла — і попровадь їхніх синів. 17 Нехай світло Господа, нашого Бога, буде над нами, і Ти за нас керуй ділами наших рук, — [ділом наших рук керуй].

Новий Переклад Українською

1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого. 2 Владико, Ти був пристановищем нашим з роду в рід. 3 Перш ніж народилися гори й Ти утворив землю і всесвіт, від віку й до віку Ти – Бог. 4 Ти повертаєш людину назад у порох і кажеш: «Поверніться назад, сини людські!» 5 Адже тисяча років в очах Твоїх, немов день вчорашній, що минає, як сторожа вночі. 6 Потоком Ти несеш людей, немов сон минули вони; як трава, що вранці сходить, вранці цвіте й рясніє, а ввечері в’яне й засихає. 7 Ми щезаємо у гніві Твоєму, і через лють Твою ми збентежені. 8 Ти поклав наші беззаконня перед Собою, наші приховані гріхи вивів на світло Твого обличчя. 9 Бо всі дні наші проходять у люті Твоїй; роки наші згасають, немов стогін. 10 Днів наших – сімдесят років, а якщо є сила, то вісімдесят років, і найкраще в них забирає праця й смуток; вони минають швидко, і ми відлітаємо. 11 Хто знає силу гніву Твого? Страх перед Тобою, настільки великий, як і лють Твоя. 12 Навчи нас так лічити дні наші, щоб ми набули мудре серце. 13 Повернися ж, ГОСПОДИ, доки так буде? Змилуйся над рабами Твоїми! 14 Насичуй нас милістю Твоєю вранці, тоді ми веселитися й радіти будемо по всі дні наші. 15 Дай нам порадіти за ті дні, коли Ти упокорював нас, за ті роки, коли ми бачили лихо. 16 Нехай з’явиться Твоє діло рабам Твоїм, і велич Твоя – синам їхнім. 17 І нехай перебуватиме прихильність Володаря, Бога нашого, на нас. Справу рук наших утверди для нас, справу рук наших зміцни нам.