1На закінчення. Тим, які колись зміняться. Повчання Давида на згадку про те, як він спустошив вогнем Сирійську Месопотамію і Сирію Сованську,2коли повернувся Йоав і розгромив у Соляній долині дванадцять тисяч чоловік.3Боже, Ти нас відкинув і розтрощив, — Ти був розгніваний, та помилував нас.4Ти потряс землею, привів її в замішання. Зціли її рани, бо вона захиталася.5Ти навів великі труднощі на Свій народ, Ти напоїв нас вином приголомшення.6А тим, які Тебе бояться, Ти подав знак, щоб утікали від лука. (Музична пауза).7Щоби Твої улюблені спаслися, — вислухай мене і спаси Своєю правицею.8Бог сказав у святині Своїй: Буду радіти, розділю Сікіму, виміряю Долину поселень:9Мій Ґалаад, Мій Манасія, Ефраїм — сила Моєї голови, Юда — Мій цар.10Моав — посудина Моєї надії, до Ідумеї сягатиме Моє взуття, филистимці підкорилися Мені!11Хто ж приведе мене до укріпленого міста? Хто мене поведе в Ідумею?12Чи не Ти, Боже, що нас відкинув? Чи не виступиш, Боже, з нашими військами?13Надай нам допомогу в біді, адже людська поміч марна.14А з Богом ми наберемося сили, — Він матиме за ніщо тих, які гноблять нас.
Псалом 59
Новий Переклад Українською
1Керівнику хору. На мотив«Лілея свідчення».[1] Міхтам Давидів. Для повчання. (Пс 79:1; Пс 107:7)2Коли він виходив на війну проти Арам-Нагараїма й Арам-Цови[2], і коли Йоав повернувся і вразив дванадцять тисяч едомітів у Соляній долині.[3]3Боже, Ти відкинув нас і зламав; Ти прогнівався на нас – повернися ж до нас знову!4Ти змусив землю тремтіти, вкрив її тріщинами; зціли її розломи, бо вона здригається.5Ти дав народові Своєму зазнати важких часів. Ти напоїв нас вином, від якого нас хитає.6Ти дав знамено тим, хто боїться Тебе, щоб вони, згуртувавшись навколо нього, стали недосяжними для ворожого лука.[4] Села7Щоб улюблені Твої були визволені, врятуй нас правицею Своєю і дай нам відповідь.8Бог промовив у Своєму святилищі: «Урочисто святкуватиму перемогу, Я розділю Сихем і розміряю долину Суккот.[5]9Мені належить Ґілеад, і Манассія – Мій, Єфрем – міць Моєї голови, Юда – Мій законодавець.[6]10Моав – Моя чаша для омовіння, на Едом Я кину Свою сандалію,[7] гукай радісно до Мене, о земле филистимлян!»11Хто введе мене в місто укріплене? Хто доведе мене до Едома?12Хіба не Ти, Боже, Котрий відкинув нас і не виходиш, Боже, з воїнствами нашими?13Подай нам допомогу в боротьбі з ворогом, адже марний порятунок людський.14У Бозі ми виявимо силу, і Він розтопче наших ворогів.