Псалом 43 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 На закінчення. Пісня для синів Корея — на повчання. 2 Боже, ми своїми вухами почули, наші батьки розповіли нам про справу, яку Ти здійснив у їхні дні, у давні дні. 3 Твоя рука вигубила народи: їх Ти поселив, а народи Ти розгромив і вигнав їх. 4 Адже не своїм мечем вони набули в спадок землю, не їхня рука врятувала їх, але Твоя правиця, Твоя сила, сяйво Твого обличчя, — бо Ти їх уподобав. 5 Саме Ти є моїм царем і моїм Богом, що проголошуєш спасіння Якову. 6 З Твоєю допомогою ми поборемо наших ворогів, Твоїм Іменем матимемо за ніщо тих, які повстають проти нас. 7 Адже я не покладаюся на свій лук, і мій меч мене не врятує. 8 Бо Ти нас врятував від наших гнобителів; Ти засоромив тих, які нас ненавиділи. 9 Тож будемо Богом хвалитися весь день, Твоїм Іменем будемо висловлювати хвалу повік. (Музична пауза). 10 Та тепер Ти відкинув нас і засоромив, не будеш іти з нашим військом. 11 Ти довів нас до втечі перед нашими ворогами, а наші ненависники захопили собі наше майно. 12 Наче овець, Ти віддав нас на поталу, розсіяв нас між народами. 13 За безцінь віддав Ти Свій народ, — небагато Ти отримав, коли їх виміняв. 14 Ти виставив нас на глузування перед нашими сусідами, на наругу й посміховисько тим, які оточують нас. 15 Ти зробив так, що ми стали притчею між народами, щоб між народами кивали на нас головами. 16 Увесь день моя ганьба переді мною, і соромом покрилося моє обличчя 17 від голосу того, хто поносить і пліткує, від обличчя ворога і гонителя. 18 Усе це прийшло на нас, та ми Тебе не забули і не порушили Твого завіту. 19 Наше серце не відступило назад, і Ти допустив, щоб наші стежки звернули з Твоєї дороги. 20 Адже Ти нас упокорив на місці, де нам чинили зло, і нас покрила тінь смерті. 21 Якщо би ми забули Ім’я нашого Бога і почали здіймати наші руки до чужого бога, 22 то хіба Бог цього не дослідить? Адже Він знає таємниці серця. 23 Тож за Тебе вбивають нас щодня, нас вважають за овець, призначених на заріз. 24 Устань, чому спиш, Господи? Підіймись, не відкинь назавжди! 25 Чому відвертаєш Своє обличчя, не пам’ятаєш про нашу убогість і наше поневолення? 26 Адже нашу душу втоптали в порох, наше нутро прилипло до землі. 27 Устань, Господи, допоможи нам, визволи нас — задля Свого Імені!

Новий Переклад Українською

1 Керівнику хору. Повчання синів Корея. 2 Боже, ми чули своїми вухами, батьки наші розповідали нам про величні діяння, що вчинив Ти у давні дні. 3 Ти вигнав Своєю рукою народи, а предків наших насадив на цій землі, Ти вразив племена і вислав їх геть. 4 Адже не мечем своїм батьки наші взяли у спадок землю і не їхня міцна рука принесла їм перемогу, а Твоя правиця, Твоя міць і світло Твого обличчя, бо Ти вподобав їх. 5 Ти – Цар мій, Боже. Накажи дати перемогу Якову! 6 З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших, в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас. 7 Бо не на лук свій я покладаю надію і не меч мій дарує мені перемогу. 8 Але Ти рятуєш нас від супротивників наших і ненависників наших вкриваєш ганьбою. 9 Богом ми хвалимось цілий день і Твоє ім’я прославлятимемо повік. Села 10 Тепер же Ти покинув і посоромив нас, і більше не виходиш разом із воїнствами нашими на битву. 11 Ти змусив нас втікати назад від супротивника, і ненависники наші грабують нас. 12 Ти віддав нас, як овець, на поїдання і розсіяв нас серед народів. 13 Ти продав народ Твій за безцінь, не отримавши від його продажу жодного зиску. 14 Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими, глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас. 15 Приказкою глузливою Ти зробив нас серед народів, племена хитають насмішливо головами в наш бік. 16 Щодня безчестя моє переді мною, і сором вкриває моє обличчя 17 через те, що голос лихослова й глузія я чую, через ворога й месника. 18 Усе це лихо спіткало нас, хоча ми не забули Тебе й не зрадили Завіту Твого. 19 Серця наші не відступили назад, і наші стопи не збочили з Твоєї стежки. 20 Але Ти вразив нас у пустельному місці, де мешкають шакали, і вкрив нас тінню смерті. 21 Якби ми забули ім’я Бога нашого й простягнули долоні наші до чужого бога, 22 хіба Бог не виявив би цього? Адже Він знає приховані глибини серця. 23 Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення. 24 Прокинься! Чому Ти спиш, Владико? Пробудись! Не покидай нас навіки. 25 Чому Ти ховаєш Своє обличчя, забуваючи про приниження й гніт наш? 26 Адже до пороху земного зведена душа наша, до землі прилинуло нутро наше. 27 Повстань, будь нам допомогою! Визволи нас заради милості Твоєї.