Псалом 30 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 На закінчення. Псалом Давида. Захоплення. 2 Господи, я покладаю надію на Тебе, тож хай не буду засоромлений навіки. Спаси мене у Своїй праведності й визволи мене. 3 Прихили до мене Своє вухо, поспіши спасти мене. Будь для мене Богом-оборонцем, місцем притулку, щоби спасти мене. 4 Бо Ти — моя сила і моє пристановище, тож задля Свого Імені Ти поведеш мене й опікуватимешся мною. 5 Ти виведеш мене із цієї пастки, яку мені наставили, бо Ти є моїм захисником. 6 У Твої руки передам свій дух. Ти викупив мене, Господи, Боже правди. 7 Ти незлюбив тих, які даремно плекають марноту. Я ж надію покладаю на Господа. 8 Я буду радіти й веселитися Твоєю милістю, бо Ти побачив моє приниження і визволив із недолі душу мою; 9 Ти не замкнув мене в руках ворога, а поставив мої ноги на просторому місці. 10 Помилуй мене, Господи, бо страждаю. Стривожилися з журби мої очі, моя душа і нутро моє. 11 Моє життя проминуло в стражданнях, а мої роки — у стогонах. У біді пропала моя сила, а мої кості стали дрижати. 12 Для всіх моїх ворогів я став посміховищем, особливо для моїх сусідів, і страховищем для моїх знайомих: вони, коли бачили мене надворі, втікали від мене геть. 13 Мене забули, наче померлого, викинули із серця; я став, як розбитий глечик, 14 бо я чув наклепи багатьох, які живуть навколо. Коли вони зібралися разом проти мене, зробили змову, щоб узяти мою душу. 15 Я ж на Тебе, Господи, покладаю надію. Я сказав: Ти — Бог мій. 16 У Твоїх руках моя доля. Спаси мене від руки моїх ворогів, від моїх гонителів. 17 Засяй світлом Свого обличчя на Твого раба, спаси мене у Своєму милосерді. 18 Господи, хай не буду я засоромлений, адже я волав до Тебе. А безбожні хай засоромляться — хай будуть зведені в ад. 19 Хай заніміють обманливі уста, які в погорді й зневазі говорять проти праведного беззаконне. 20 Яка безмірно велика Твоя доброта, Господи, котру Ти заховав для тих, які Тебе бояться, котру Ти перед людськими синами виявив тим, хто на Тебе надіється! 21 Ти будеш оберігати їх у потаємному місці Своєї присутності від людської гризні, Ти захистиш їх у наметі від нарікань язиків. 22 Благословенний Господь, бо виявив до мене Свою дивовижну милість в оточеному місті. 23 Тож у своєму подиві я сказав: Я вже відкинений від присутності Твоїх очей, але Ти прислухався до голосу мого благання, коли я закликав до Тебе. 24 Любіть Господа, усі Його праведні, бо Господь шукає правду, а пихатим віддає з надлишком. 25 Тож усі ви, які надієтеся на Господа, будьте мужні, і нехай загартовується ваше серце!

Новий Переклад Українською

1 Керівнику хору. Псалом Давидів. 2 На Тебе, я ГОСПОДИ, покладаю надію, тож нехай не посоромлюся повіки! Врятуй мене у Своїй праведності! 3 Схили до мене вухо Твоє, поспіши визволити мене, будь для мене скелею пристановища, домом твердині, щоб врятувати мене. 4 Бо Ти моя скеля й твердиня моя; заради імені Твого веди мене й керуй мною. 5 Витягни мене з тенет, які вони для мене таємно розставили, адже ти моє пристановище. 6 У руки Твої я ввіряю дух мій; визволи мене, ГОСПОДИ, Боже істини. 7 Ненавиджу тих, що шанують марних ідолів; я ж надію покладаю на ГОСПОДА. 8 Веселитимусь і радітиму Твоєму милосердю, бо Ти побачив моє пригнічення, дізнався про скорботи мого серця 9 й не віддав мене в руки ворога мого на поталу, але поставив мої ноги на просторому місці. 10 Помилуй мене, ГОСПОДИ, бо тісно мені, згасли від смутку мої очі, моя душа й нутро моє. 11 Бо життя моє згасає в журбі, і роки мої – у зітханнях. Моя сила спіткнулася через гріхи мої, і кістки мої виснажилися. 12 Через усіх супротивників моїх став я ганьбою для своїх сусідів і страхом для тих, хто добре знав мене; хто бачить мене на вулиці – тікає від мене. 13 Забутий я в серцях їхніх, немов померлий; став я немов розбитий глек. 14 Бо чую я наклепи від багатьох, жах навколо. Змовляються вони разом проти мене, задумують життя моє забрати. 15 Але я на Тебе надію покладаю, ГОСПОДИ! Кажу я: «Ти мій Бог!» 16 У Твоїй руці час мого життя; визволи мене від руки ворогів моїх і від тих, хто мене переслідує. 17 Нехай засяє обличчя Твоє над рабом Твоїм, врятуй мене в милості Твоїй. 18 ГОСПОДИ, нехай не буде мені соромно, що я до Тебе кличу. Нехай соромно стане нечестивим, нехай замовкнуть вони в царстві смерті. 19 Нехай оніміють вуста брехливі, що проти праведника говорять зухвало, пихато й з презирством. 20 Які ж великі Твої блага, котрі приховав Ти для тих, хто боїться Тебе, які Ти здійснюєш на очах синів людських^[1] для тих, хто надію покладає на Тебе! 21 Ти вкриваєш їх покровом Свого обличчя^[2] від підступних змов людських, ховаєш їх у наметі Своєму від лайливих язиків. 22 Благословенний ГОСПОДЬ, Що з’явив мені дивовижну Свою милість, коли я був в оточеному ворогами місті. 23 Я ж сказав у тривозі моїй: «Я вигнаний геть від очей Твоїх!» Але Ти почув голос благань моїх, коли я волав до Тебе. 24 Любіть ГОСПОДА, усі вірні Його! Оберігає ГОСПОДЬ відданих Йому та відплачує сповна гордим. 25 Будьте мужніми й зміцніться серцем, усі, хто на ГОСПОДА сподівається.