Псалом 143 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Давид — про Голіафа. Благословенний Господь, Бог мій, Який вишколює мої руки до бою, а мої пальці — до війни. 2 Він — моя милість, моя охорона, мій помічник, мій визволитель і мій захисник. На Нього я покладаю надію, Він підпорядковує мені мій народ. 3 Господи, хто така людина, що Ти об’явився їй, і людський син, що поважаєш його? 4 Людина схожа до марноти, — її дні проминають, як тінь. 5 Господи, нахили Своє небо, зійди, доторкнися до гір — і задимляться. 6 Блисни блискавицею — і розпорошиш їх, пошли Свої стріли — і затрясеш ними. 7 Пошли Свою руку з висоти, визволи мене, врятуй мене від великих бід, від руки чужих синів, 8 уста яких говорили марне, а їхня правиця — це правиця неправди. 9 Боже, заспіваю Тобі пісню нову, на десятиструнному псалтирі заграю Тобі, 10 що даєш царям порятунок, спасаєш Давида, Свого раба, від згубного меча. 11 Визволи мене і спаси мене з рук синів чужинців, уста яких промовляли марне, а їхня правиця — це правиця неправди. 12 Їхні сини, як нові саджанці, посаджені в їхній молодості, а дочки їхні — гарні, подібні до храму. 13 Їхні покої заповнені, вони видають найрізноманітніше; їхні вівці дуже плодючі, вони плодяться у своїх дворах; 14 їхні воли ситі, нема поваленої огорожі, нема переходу, ні крику на їхніх площах. 15 Блаженним названо народ, якому так ведеться. Блаженний народ, в якого Господь — його Бог.

Новий Переклад Українською

1 Псалом Давидів. Благословенний ГОСПОДЬ, скеля моя, Що привчає руки мої до битви й пальці мої – до війни. 2 Він – милість моя, твердиня моя, пристановище моє й визволитель мій, щит мій, на Нього я надію покладаю; Він підкорює мені народ мій. 3 ГОСПОДИ, хто така людина, що Ти знаєш про неї, і син людський, що Ти думаєш про нього? 4 Людина – немов подих вітру; дні її – немов тінь, що минає. 5 ГОСПОДИ, нахили небеса і зійди, торкнися гір – і вони задимляться. 6 Блисни блискавкою й розсій їх, випусти стріли Свої й нажахай їх. 7 Простягни руку Твою з висоти, визволи мене й врятуй від великих вод, від рук чужинців, 8 що вустами своїми марне промовляють і чия правиця діє неправедно.^[1] 9 Боже, пісню нову заспіваю Тобі, на лірі десятиструнній Тобі заграю – 10 Тому, Хто дає перемогу царям, визволяє Давида, слугу Свого, від лютого меча. 11 Визволи мене й врятуй від рук чужинців, що вустами своїми марне промовляють і чия правиця діє неправедно. 12 Тоді будуть сини наші немов молоді пагони, що розрослися, а наші доньки – наче різьблені колони майстерно збудованого палацу; 13 комори будуть повні різноманітним збіжжям; дрібної худоби нашої будуть тисячі, десятки тисяч на пасовищах наших; 14 бики наші будуть витривалими; не буде ні пролому в стіні, ні виходу в полон, ані зойку на вулицях наших.^[2] 15 Блаженний народ, що так йому ведеться; блаженний народ, чий Бог – ГОСПОДЬ!