1На закінчення. Псалом Давида. Безумний у своєму серці сказав: Нема Бога! Вони піддалися розтлінню і стали огидними у своїх діяннях; нема того, хто би чинив добро, — навіть одного нема.2Господь поглянув із неба на людських синів, щоби побачити, чи є хтось здатний розуміти або такий, що шукає Бога.3Усі збилися з дороги, усі стали непридатними; нема такого, хто робив би добро, нема ні одного. [Їхня гортань — гріб відкритий; своїми язиками кажуть неправду. Отрута зміїна — під їхніми язиками; їхні уста повні прокляття і гіркоти. Їхні ноги швидкі, щоби проливати кров. На їхніх дорогах — руїни й нещастя; шлях миру їм невідомий. Немає Божого страху перед їхніми очима].4Невже не схаменуться всі ті, хто чинить беззаконня? Ті, які поглинають мій народ, як хліб, але до Господа не закликали?5Там, де страху не було, вони жахнулися від страху, адже Бог — із праведним родом.6Ви зганьбили раду убогого, однак Господь є його надією.7Хто принесе Ізраїлеві спасіння із Сіону? Коли Господь поверне полонених зі Свого народу, нехай зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль.
Псалом 13
Новий Переклад Українською
1Керівнику хору. Давидів. Промовив безумний[1] у своєму серці: «Немає Бога». Розбестились вони, огидними стали їхні вчинки, немає нікого, хто б чинив добро. (Пс 52:1)2ГОСПОДЬ із небес поглядає на синів людських, щоб побачити, чи є серед них розумний, що шукає Бога.3Усі як один вони збочили з дороги, зіпсувалися; немає того, хто робив би добро, жодного немає.4Невже не схаменуться всі ті, хто чинить беззаконня, хто пожирає народ мій, немов хліб, хто ГОСПОДА не кличе?5Там, на шляху їхньому, охопить їх страх, адже Бог серед праведного роду.6Ви глузуєте зі сподівань пригнобленого, але ГОСПОДЬ – його притулок.7О, хто дав би із Сіону порятунок Ізраїлеві! Коли ГОСПОДЬ поверне з полону народ Свій, веселитиметься Яків, радітиме Ізраїль!