1І я глянув, — і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним — сто сорок чотири тисячі, які мають Його Ім’я та Ім’я Його Отця, написані на їхніх чолах. (Об 3:12; Об 7:3; Об 7:4; Об 22:4)2І я почув голос із неба, наче шум бурхливих потоків або як гуркіт великого грому; почув і голос, наче гуслярів, які грали на своїх гуслах. (Об 1:15; Об 5:8; Об 6:1; Об 10:4; Об 19:6)3І вони наче співають нову пісню перед престолом та перед чотирма живими істотами і старцями. І ніхто не міг навчитися тієї пісні, крім цих ста сорока чотирьох тисяч, викуплених від землі. (Пс 32:3; Пс 39:4; Пс 95:1; Пс 97:1; Пс 143:9; Пс 149:1; Об 4:4; Об 4:6; Об 5:9; Об 7:4)4Це ті, які не опоганилися з жінками, які чисті. Вони йдуть слідом за Агнцем, куди б Він не йшов. Вони викуплені від людей — перші плоди для Бога та Агнця. (Мт 10:38; Мт 25:1; Ів 10:4; 2Кор 11:2; Як 1:18; Об 5:9)5В їхніх устах не знайдено лукавства, [бо] вони непорочні. (Пс 31:2; Еф 5:27; Кол 1:22)
Настає година Божого суду
6І я побачив іншого ангела, який летів серед неба. Він мав вічне Євангеліє, щоби звіщати його жителям землі, — усякому народові, поколінню, племені й народності, — (Мт 24:14; Об 5:9; Об 8:13; Об 14:8; Об 14:9; Об 14:15; Об 14:17; Об 14:18)7проголошуючи гучним голосом: Побійтеся Бога й віддайте Йому славу, бо прийшла година Його суду! Поклоніться Тому, Хто створив небо, землю, море і джерела вод! (Дії 4:24; Об 15:4; Об 18:2)8Ще інший ангел, другий, слідував за ним, проголошуючи: Упав, упав великий Вавилон, який напоїв усі народи лютим вином своєї розпусти! (Об 14:6; Об 14:10; Об 16:19; Об 17:2; Об 17:5; Об 18:2; Об 18:3; Об 18:10; Об 18:21)9А ще інший ангел, третій, слідував за ними, промовляючи гучним голосом: Якщо хтось поклоняється звірові та його образові й приймає знак на своє чоло або на свою руку, (Об 13:15; Об 13:16; Об 14:6; Об 18:2)10то питиме вино Божого гніву, вино нерозбавлене, змішане в чаші Його гніву, і буде покараний у вогні та сірці перед святими ангелами та перед Агнцем. (Пс 10:6; Пс 74:9; Мт 25:41; Об 14:8; Об 15:7; Об 16:19; Об 19:20; Об 20:10; Об 20:14; Об 21:8)11І дим їхніх мук підіймається навіки-віків. І не мають спокою ні вдень, ні вночі, — ті, хто поклоняється звірові та його образові, або коли хто приймає знак його імені! (Об 13:15; Об 13:16; Об 13:17; Об 19:3)12Тут терпіння святих, які бережуть Божі заповіді та віру Ісуса! (Об 2:13; Об 12:17; Об 13:10)
Блаженний, хто вмирає в Господі
13І я почув голос із неба, що промовляв: Напиши: блаженні ті мертві, які віднині помирають у Господі. Дух промовляє: Так, нехай вони спочинуть від своїх трудів, а їхні діла йдуть слідом за ними. (Євр 4:9; Об 1:3; Об 6:11; Об 10:4; Об 19:9)
Земні жнива та збір винограду
14І я глянув: і ось біла хмара, а на хмарі сидить Той, Хто подібний до Сина Людського; Він мав на Своїй голові золотий вінець, а у Своїй руці — гострий серп. (Мт 24:30; Мр 4:29; Об 1:13; Об 14:16; Об 14:17)15А інший ангел вийшов із храму, гукаючи сильним голосом до Того, Хто сидів на хмарі: Пусти Свій серп і жни, адже прийшла пора жнив, і достигло жниво на землі! (Мр 4:29; Ів 4:35; Об 7:15; Об 14:6; Об 14:18; Об 18:2)16І Той, Хто сидить на хмарі, пустив Свого серпа на землю, і земля була вижата. (Об 14:14)17А інший ангел вийшов із небесного храму; він також мав гострий серп. (Об 7:15; Об 14:6; Об 14:14)18І ще один ангел, який мав владу над вогнем, вийшов від жертовника й закликав гучним голосом до того, хто мав гострий серп, проголошуючи: Пусти свого гострого серпа й обріж грона винограду на землі, бо його грона дозріли! (Об 6:9; Об 8:3; Об 8:5; Об 9:13; Об 11:1; Об 14:6; Об 14:15; Об 16:7)19І ангел пустив свого серпа на землю — і зібрав виноград землі, і вкинув до великої давильні[1] Божого гніву. (Об 19:15)20І вичавлене було в давильні поза містом — і потекла кров із давильні аж коням до вуздечок, на тисячу шістсот стадій[2].
Об’явлення 14
Новий Переклад Українською
Агнець і сто сорок чотири тисячі
1Потім я подивився, і ось переді мною Агнець. Він стояв на горі Сіон, і з Ним – сто сорок чотири тисячі, у яких на чолі написане Його ім’я та ім’я Його Отця.2І я почув голос із неба, наче гуркіт бурхливих вод і наче гучний грім. Голос, який я почув, був схожий на звучання арф, на яких грають арфісти.3Вони заспівали нову пісню перед престолом і перед чотирма живими істотами та старцями. Ніхто не міг вивчити тієї пісні, окрім ста сорока чотирьох тисяч викуплених із землі.4Це ті, хто не опоганився жінками, залишившись незайманими. Вони йдуть за Агнцем, куди б Він не пішов. Вони були викуплені від людства – як первісні плоди Богові та Агнцю.5В їхніх устах не було знайдено брехні. Вони – непорочні.
Три ангели
6Потім я побачив іншого ангела, який летів посеред неба. Він мав проголосити вічну Добру Звістку тим, хто живе на землі: кожній нації, племені, мові та народу.7Він сказав гучним голосом: «Бійтеся Бога й віддайте Йому славу, бо прийшов час Його суду. Поклоніться Тому, Хто створив небо, землю, море та джерела вод!»8За ним слідував інший ангел, кажучи: «Упав! Упав Великий Вавилон! Він напоїв усі народи вином своєї статевої розпусти».[1]9Третій ангел слідував за ними, кажучи гучним голосом: «Якщо хтось поклоняється звіру та його образу й отримує його знак на чоло або руку,10той буде пити нерозведене вино Божого гніву, приготовлене в чаші Його гніву. Він буде мучитися у вогні та сірці перед святими ангелами й Агнцем.11І дим їхнього страждання буде підійматися навіки-віків. Не буде спокою ні вдень, ні вночі для тих, хто поклоняється звіру та його образу, або для тих, хто отримує знак його імені».12У цьому терпіння святих, які виконують заповіді Божі й залишаються вірними Ісусу.13Потім я почув голос із неба, який сказав: «Напиши це: блаженні мертві, які відтепер помирають у Господі!». «Так, – каже Дух, – вони відпочинуть від своєї праці, бо їхні діла йдуть за ними».
Жнива на землі
14Тоді я подивився, і ось переді мною була біла хмара, а на хмарі сидів Хтось, подібний до Сина Людського.[2] На голові Він мав золоту корону, а в руці – гострий серп.15І ще один ангел вийшов із Храму й гучним голосом промовив до Того, Хто сидів на хмарі: «Візьми Свій серп і жни, бо прийшов час жнив і врожай землі дозрів».[3]16І Той, Хто сидів на хмарі, кинув Свого серпа на землю, і врожай на землі був зібраний.17Потім інший ангел вийшов із Храму на небі, і він теж мав гострий серп.18І ще один ангел, який мав владу над вогнем, вийшов від жертовника й гучним голосом промовив до того, що мав гострий серп: «Надішли свій гострий серп і збери грона винограду на землі, бо його виноград дозрів».19Ангел кинув свого серпа на землю й, зібравши виноград, вкинув його до великої давильні Божого гніву.20Виноград було почавлено в давильні за містом. З неї потекла кров, яка піднялася аж по вудила коней і розлилась на тисячу шістсот стадіїв.[4]