Зареєструватися безкоштовно

Матвія 27

Українська Біблія LXX УБТ



1 Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду проти Ісуса, щоб убити Його; (Мт 21:23; Мр 15:1; Лк 22:66; Лк 23:1; Ів 18:28) 2 і, зв’язавши Його, повели й передали правителеві Пилату. 



3 Тоді Юда, який Його видав, побачивши, що Він засуджений, розкаявся і повернув тридцять срібних монет первосвященикам і старшим, (Мт 26:15; Дії 1:18) 4 кажучи: Я згрішив, видавши невинну кров. Вони ж сказали: А що нам до того? Сам дивися. (Мт 27:24) 5 Тоді він кинув срібняки в храмі, пішов геть і повісився. 6 А первосвященики, узявши срібняки, сказали: Не годиться класти їх до скарбниці, бо це ціна крові. (Мр 7:11) 7 Порадившись, вони купили на них гончарське поле, щоб хоронити там чужинців. 8 Тому те поле досі зветься Полем крові. 9 Тоді сповнилося сказане через пророка Єремію, який говорив: І взяли вони тридцять срібняків — вартість Оціненого, — Того, Кого оцінили сини Ізраїля, (Мт 26:15) 10 і дали їх за гончарське поле, як наказав мені Господь. 



11 Ісус же став перед правителем. Правитель запитав Його: Чи ти юдейський Цар? Ісус відповів: Ти кажеш! (Мт 26:64; Мр 15:2; Лк 23:2; Ів 18:29; 1Тим 6:13) 12 Коли первосвященики і старші Його звинувачували, Він нічого не відповідав. (Лк 23:9; Лк 23:10; Дії 24:2) 13 Тоді Пилат каже Йому: Хіба не чуєш, скільки проти Тебе свідчать? 14 Але Він не відповідав йому на жодне слово, так що правитель дуже дивувався. (Мт 26:63; Ів 19:9) 15 На кожне свято правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого бажали. (Мр 15:6; Лк 23:17; Ів 18:39) 16 Був же тоді відомий в’язень, якого звали Вараввою. 17 Коли вони зібралися, Пилат сказав їм: Кого хочете, щоб я відпустив вам, Ісуса Варавву чи Ісуса, Котрий зветься Христос? (Мт 1:16; Мт 27:22) 18 Адже знав, що через заздрощі видали Його. 19 Коли ж він сидів на судилищі, послала до нього його дружина сказати: Не май нічого до Того Праведника, бо я багато натерпілася нині вві сні через Нього! (Лк 23:47; Дії 3:14; Дії 25:17) 20 А первосвященики й старші підмовили людей, аби просити за Варавву, а Ісуса щоб убити. 21 Правитель озвався і сказав їм: Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву. 22 Пилат їм відповів: А що я маю зробити з Ісусом, Який зветься Христос? Усі закричали: Нехай буде розп’ятий! (Мт 27:17; Дії 3:13; Дії 13:27) 23 Він же сказав: А який злочин Він скоїв? Та вони ще дужче кричали: Нехай буде розп’ятий! 24 Побачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі посилюється, Пилат узяв воду, вмив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові Цього Праведника! Дивіться самі! (Пс 25:6; Пс 72:13; Мт 27:4; Мр 15:15; Лк 23:24; Ів 19:16; Дії 20:26) 25 У відповідь весь народ закричав: Кров Його на нас і на наших дітях! (Мт 23:35; Дії 5:28; Дії 18:6) 26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття. 



27 Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторію[1], зібрали через Нього весь підрозділ. (Мр 15:16; Ів 19:2) 28 І, роздягнувши Його, накинули на Нього багряницю 29 та, сплівши вінок з тернини, поклали Йому на голову, а тростину дали в праву руку і, упавши на коліна перед Ним, глузували з Нього, кажучи: Радій, Царю юдейський! (Пс 21:8; Мт 20:19; Мт 26:49) 30 І плювали на Нього та, взявши тростину, били Його по голові. (Мт 26:67) 



31 А коли наглузувалися з Нього, стягли з Нього багряницю, надягли на Нього Його одяг і повели на розп’яття. 32 Виходячи, зустріли чоловіка з Киринеї на ім’я Симон, якого примусили нести Його хрест. (Мр 15:21; Лк 23:26; Ів 19:17; Дії 6:9) 33 Коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що в перекладі означає Череповище, 34 дали Йому випити вина, змішаного з жовчю, але Він, покуштувавши, не схотів пити. (Пс 68:22) 35 А ті, які розіп’яли Його, кидаючи жереб, поділили Його одяг (Пс 21:19) 36 і, посідавши, стерегли Його там. 37 Над Його головою прибили напис Його провини: Це Ісус — Цар юдейський. 38 Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного — праворуч, другого — ліворуч. (Мр 15:27; Лк 23:35) 



39 А ті, хто проходив повз Нього, лихословили Його, похитуючи своїми головами (Пс 21:8; Пс 108:25) 40 і кажучи: Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого! Якщо Ти є Син Божий, то зійди з хреста! (Мт 4:3; Мт 26:61) 41 Так само й первосвященики з книжниками та старшими, глузуючи, говорили: 42 Інших спасав, а Себе Самого не може спасти?! Він, Цар ізраїльський, нехай зійде тепер з хреста — і повіримо в Нього. (Лк 4:23) 43 Він покладав надію на Бога; нехай тепер Його визволить, якщо хоче, бо Він сказав: Я — Божий Син! (Пс 21:9; Мт 16:16) 44 Так само і розбійники, розп’яті з Ним, насміхалися з Нього. (Мр 15:32; Лк 23:39) 



45 Від шостої години по всій землі тривала темрява — аж до дев’ятої години. (Мр 15:33; Лк 23:44; Ів 19:28) 46 А о дев’ятій годині Ісус скрикнув гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лема савахтані? Тобто: Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув? (Пс 21:2) 47 Деякі з тих, які там стояли, почувши це, говорили, що Він кличе Іллю[2]. 48 І зараз же один із них, підбігши, взяв губку, наповнив її оцтом, настромив на очеретину і дав Йому пити. (Пс 68:22) 49 Інші ж казали: Облиш, подивимося, чи прийде Ілля Його спасати. 50 Ісус же, знову голосно скрикнувши, віддав духа. 51 І ось завіса храму роздерлася надвоє — згори додолу; земля затряслася, скелі порозпадалися, (Євр 6:19; Євр 12:26) 52 гроби повідкривалися, багато тіл померлих святих устали 53 і, вийшовши з гробів після Його воскресіння, ввійшли до святого міста і явилися багатьом. (Мт 4:5; 1Кор 15:20) 54 А сотник і ті, які з ним стерегли Ісуса, побачивши землетрус і те, що сталося, дуже злякалися й говорили: Справді, Він був Божий Син! (Мт 16:16) 55 Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони йшли за Ісусом з Галилеї, прислуговуючи Йому. (Мр 15:40; Лк 23:49; Ів 19:25) 56 Поміж ними була Марія Магдалина, Марія — мати Якова та Йосифа, мати Зеведеєвих синів. (Мт 4:21; Мт 27:61; Мт 28:1; Мр 15:40) 



57 Коли настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї на ім’я Йосиф, який і сам був учнем Ісуса; (Мр 15:42; Лк 23:50; Ів 19:38) 58 він прийшов до Пилата й попросив тіло Ісуса. Після чого Пилат наказав дати. 59 Взявши тіло, Йосиф обгорнув Його чистим полотном 60 і поклав Його до своєї нової гробниці, яку висік у скелі, та, прикотивши до отвору гробниці великий камінь, відійшов. (Мр 16:4) 61 Була ж там Марія Магдалина і друга Марія, які сиділи напроти гробу. (Мт 27:56) 



62 Наступного дня, що після п’ятниці[3], зібралися первосвященики та фарисеї до Пилата (Мт 21:45) 63 і кажуть: Пане, ми пригадали, що той обманщик сказав ще за життя: Через три дні Я воскресну! (Мт 12:40; Мт 27:40; Лк 23:5; Лк 23:14; Ів 7:12; Ів 7:47) 64 Тож накажи стерегти гробницю до третього дня, щоби часом Його учні, прийшовши вночі, не викрали Його та не сказали народові: Він воскрес із мертвих! — бо буде цей останній обман гірший від першого. (Мт 12:45; Мт 28:13) 65 Пилат сказав їм: Маєте варту, ідіть і забезпечте, як знаєте. (Мт 28:11) 66 Вони пішли й забезпечили гробницю: опечатали камінь і поставили варту. 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Матвія 27

Новий Переклад Українською



1 Рано-вранці всі первосвященники та старійшини народу зібралися, щоб винести Ісусові смертельний вирок. 2 Вони зв’язали Ісуса та повели й передали Його Пилатові, наміснику. 3 Коли Юда-зрадник побачив, що Ісуса засуджено, він розкаявся й повернув тридцять срібників первосвященникам та старійшинам. 4 Він сказав: ―Я згрішив, видавши Невинного Чоловіка. А вони відповіли: ―Що нам до того? Твоє діло. 5 Тоді, кинувши срібло в Храмі, він вийшов та пішов і повісився. 6 Первосвященники взяли срібло та сказали: «Не годиться ставити ці гроші в Храмову скарбницю, бо вони є платою за кров». 7 Порадившись, вони купили поле гончаря для похорону чужинців. 8 Тому те поле називається«Полем крові» до сьогоднішнього дня. 9 Тоді виповнилось сказане через пророка Єремію: «І взяли тридцять срібників – ціну Оціненого синами Ізраїля, 10 і віддали за поле гончаря, як наказав мені Господь».[1] 



11 Ісус представ перед намісником, і той запитав Його: ―Ти Цар юдеїв? Ісус відповів: ―Ти кажеш це! 12 Коли первосвященники та старійшини звинувачували Його, Він нічого не відповідав. 13 Тоді Пилат запитав Його: ―Не чуєш, скільки проти Тебе свідчать? 14 Але Він не відповідав йому на жодне слово, так що намісник дуже здивувався. 15 На кожне свято намісник мав звичай відпускати народові одного з в’язнів, якого вони бажали. 16 Був тоді один відомий в’язень, на ім’я Ісус[2] Варавва. 17 Коли вони зібралися, Пилат запитав: ―Кого з двох бажаєте, щоб я відпустив вам: Ісуса[3] Варавву чи Ісуса, Який називається Христом? 18 Бо він знав, що через заздрощі видали Ісуса. 19 Поки Пилат сидів на місці для судді, його дружина надіслала до нього сказати: «Не роби нічого цьому Праведникові, бо сьогодні уві сні я багато страждала через Нього». 20 Але первосвященники й старійшини переконали людей, щоб просили відпустити їм Варавву й вбити Ісуса. 21 Намісник запитав: ―Кого з цих двох хочете звільнити? Вони відповіли: ―Варавву! 22 Тоді Пилат звернувся до них: ―А що мені робити з Ісусом, Який зветься Христом? Вони всі сказали: ―Хай буде розіп’ятий! 23 Він спитав: ―Яке ж зло Він скоїв? Але вони ще сильніше закричали: ―Хай буде розіп’ятий! 24 Коли Пилат побачив, що нічого не може зробити й що заворушення в народі тільки зростає, він узяв воду та вмив руки перед натовпом, кажучи: ―Я не винний в Його крові! Дивіться самі! 25 Увесь народ відповів: ―Нехай Його кров буде на нас і на наших дітях! 26 Тоді Пилат відпустив їм Варавву, а Ісуса наказав бичувати та віддав на розп’яття. 



27 Після цього воїни намісника відвели Ісуса в преторію, де біля Нього зібрали всю когорту. 28 Вони роздягли Його й накинули на Нього багряницю. 29 Сплели та поклали на голову вінок із тернини, а в праву руку дали тростину. І, вклонивши коліна перед Ним, глузували з Нього, кажучи: «Вітаємо Тебе, Царю юдеїв!» 30 Потім вони плювали на Нього й, узявши тростину, били нею Ісуса по голові. 31 Коли закінчили знущатися, зняли з Ісуса плащ, надягнули на Нього Його одяг і відвели на розп’яття. 



32 Коли вони виходили, то зустріли чоловіка з Кирени, на ім’я Симон, і змусили його нести хрест Ісуса. 33 Коли прийшли на місце, яке називалося Голгофа (що означає«місце Черепа»), 34 дали Йому випити вина, змішаного з жовчю. Але, скуштувавши, Він не захотів випити. 35 Розіп’явши Ісуса, вони розділили між собою Його одяг, кидаючи жереб. 36 А потім сіли там і стерегли Його. 37 Над Його головою прибили напис, на якому була Його провина: це ісус, цар юдеїв. 38 Тоді ж разом із Ним розіп’яли і двох розбійників: одного – праворуч, а іншого – ліворуч від Нього. 39 Ті, що проходили повз, богохульствували проти Нього. Вони хитали головами 40 й казали: «Ти ж збирався зруйнувати Храм і відбудувати його за три дні. Спаси Себе Самого. Якщо Ти Син Божий, то зійди з хреста!» 41 Первосвященники разом із книжниками та старійшинами також насміхалися з Нього, кажучи: 42 «Інших рятував, а Себе не може врятувати! Якщо Він насправді Цар Ізраїля, то нехай зараз зійде з хреста, і ми повіримо в Нього! 43 Він покладався на Бога, тож нехай тепер Бог врятує Його, якщо хоче. Адже Він казав: „Я Син Божий!“». 44 Розбійники, розіп’яті разом із Ним, також насміхалися з Нього. 



45 Від шостої години настала темрява по всій землі – аж до дев’ятої години[4]. 46 Десь о дев’ятій годині Ісус закричав гучним голосом: «Елі, Елі, лема савахтані?», що означає: «Боже Мій, Боже Мій, чому Ти покинув Мене?»[5] (Пс 21:2) 47 Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: «Він кличе Іллю!» 48 Один із них одразу ж побіг, узяв губку, наповнив її кислим вином, настромив на тростину й дав Йому пити. 49 А інші казали: «Облиш, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його!» 50 Але Ісус, знову голосно скрикнувши, віддав духа. 51 І ось завіса в Храмі розірвалася надвоє зверху донизу, земля затряслася, і скелі розкололися. 52 Гроби відкрилися, і багато тіл померлих святих воскресло. 53 І, вийшовши з гробів після воскресіння Ісуса, увійшли до святого міста та явилися багатьом. 54 Коли сотник і ті, що з ним стерегли Ісуса, побачили землетрус і те, що сталося, вони дуже злякалися й сказали: «Цей чоловік справді був Сином Божим!» 55 Там було багато жінок, які стояли поодаль і дивилися. Вони прийшли за Ісусом із Галілеї та служили Йому. 56 Серед них були Марія Магдалина, Марія – мати Якова та Йосифа, і мати синів Зеведеєвих. 



57 Коли настав вечір, прийшов багатий чоловік з Ариматеї, на ім’я Йосиф, який теж був учнем Ісуса. 58 Він пішов до Пилата та попросив тіло Ісуса, і тоді Пилат наказав віддати тіло Йосифові. 59 Йосиф узяв тіло Ісуса, обгорнув у чисту льняну тканину 60 й поклав до своєї нової гробниці, яку висік у скелі. До входу в гробницю привалив великий камінь. 61 А були там Марія Магдалина та друга Марія, які стояли навпроти гробниці. 



62 Наступного дня, що після дня Приготування, первосвященники та фарисеї зібралися разом у Пилата 63 й сказали: ―Володарю, ми пригадали, що Той обманщик, коли ще був живий, казав: «Через три дні Я воскресну!» 64 Тож накажи стерегти гробницю до третього дня. Щоб Його учні, прийшовши, не вкрали Його й не сказали народові, що Він воскрес із мертвих. І останній обман буде гірший від першого. 65 Тоді Пилат відповів: ―Ви маєте охорону, ідіть та охороняйте, як знаєте. 66 Вони пішли, поставили охорону біля гробниці та закріпили камінь печаткою. 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.