Зареєструватися безкоштовно

Матвія 21

Українська Біблія LXX УБТ



1 Коли вони наблизилися до Єрусалима і прийшли у Витфагію, до Оливної гори, Ісус послав двох учнів, (Мр 11:1; Лк 19:28; Ів 12:12) 2 повелівши їм: Ідіть у село, що перед вами; відразу знайдете ослицю на прив’язі й осля з нею; відв’яжіть і приведіть до Мене. (Мт 26:18) 3 А коли хтось вам щось скаже, то відповісте, що Господь потребує їх і що відразу ж їх поверне. (Ів 13:13) 4 Сталося це, щоби збулося сказане пророком, який промовляв: 5 Скажіть сіонській дочці: Ось, твій Цар іде до тебе — лагідний і верхи на ослиці та осляті, яке народжене від під’яремної! (Мт 11:29) 6 Учні пішли і зробили так, як звелів їм Ісус: 7 привели ослицю та осля, поклали на них одяг, і Він сів на них. 8 І багато людей стелили свій одяг по дорозі, інші зрізували гілля з дерев і клали на шляху. 9 Люди, які йшли перед Ним і слідом за Ним, вигукували, проголошуючи: Осанна Синові Давидовому! Благословенний Той, Хто йде в Ім’я Господнє! Осанна на висотах! (Пс 117:26; Пс 148:1; Мт 3:11; Мт 9:27) 10 Коли Він увійшов у Єрусалим, захвилювалося ціле місто, питаючи: Хто це Такий? (Мт 2:3) 11 А натовп відповідав: Це — Пророк Ісус, Той, Котрий із Назарета галилейського. (Мт 16:14; Мт 21:46; Мр 6:15; Лк 7:16; Лк 7:39; Лк 24:19; Ів 7:40; Ів 7:52) 



12 Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, хто продавав і купував у храмі, перекинув столи міняльників грошей і ослони тих, які продавали голубів, (Мр 11:15; Лк 2:24; Лк 19:45; Ів 2:13) 13 і каже їм: Написано: Мій дім буде названий домом молитви, ви ж робите його печерою розбійників. 14 Підійшли до Нього сліпі та кульгаві в храмі, і Він оздоровив їх. (Мт 11:5) 15 Первосвященики та книжники, побачивши чудеса, які Він чинив, і дітей, які вигукували в храмі: Осанна Синові Давидовому! — 16 обурилися і сказали Йому: Чи чуєш, що вони кажуть? А Ісус відповів їм: Так! Хіба ви не читали ніколи, що з уст немовлят і тих, які ссуть, Ти приготував хвалу? (Пс 8:3; Мт 11:25; Мр 2:25) 17 Залишивши їх, Він пішов геть з міста до Витанії і замешкав там. (Лк 21:37) 



18 Уранці, повертаючись до міста, зголоднів. (Мр 11:12) 19 Побачивши одну смоківницю при дорозі, Він підійшов до неї і нічого на ній не знайшов, крім самого листя, тож сказав їй: Хай довіку не буде від тебе плоду! І смоківниця враз усохла. (Лк 13:6) 20 Учні, коли побачили це, здивувалися і кажуть: Як швидко ця смоківниця засохла! (Мт 8:27; Мр 11:20) 21 У відповідь Ісус сказав їм: Запевняю вас: якщо матимете віру і не будете сумніватися, то не лише зробите те, що сталося зі смоківницею, але коли й цій горі скажете: Піднесися і кинься в море! — так і станеться. (Мт 17:20; Рим 4:20; Як 1:6) 22 І все, що попросите в молитві з вірою, — одержите. (Мт 7:7) 



23 Коли Він увійшов у храм, до Нього, як Він навчав, підійшли первосвященики та старші народу і запитали: Якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав цю владу? (Мт 26:3; Мт 26:47; Мт 27:1; Мр 11:27; Лк 20:1; Дії 4:7) 24 У відповідь Ісус сказав їм: Задам і Я вам одне запитання. Якщо на нього відповісте Мені, то і Я вам скажу, якою владою Я це чиню: 25 Хрещення Іванове звідки було? З неба чи від людей? Вони ж міркували між собою: Якщо скажемо: З неба, Він відкаже нам: То чому ви не повірили йому? (Мт 21:32; Ів 1:25; Ів 1:33; Дії 5:38) 26 Якщо ж скажемо: Від людей, то боїмося народу, бо всі вважають Івана за пророка. (Мт 14:5; Мт 21:46; Лк 22:2; Дії 5:26) 27 Тож у відповідь вони Ісусові сказали: Не знаємо! Тоді й Він промовив до них: І Я не скажу вам, якою владою Я це чиню! 



28 Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. І прийшовши до першого, сказав: Сину, іди попрацюй сьогодні у винограднику! (Лк 15:11) 29 Той же у відповідь сказав: Не хочу! Та пізніше, розкаявшись, пішов. (Мт 7:21) 30 Підійшовши до другого, сказав так само. А той у відповідь промовив: Я іду, пане, — але не пішов. 31 Котрий із двох виконав волю батька? Кажуть: Перший! Промовляє до них Ісус: Запевняю вас, що митники й розпусниці випереджають вас до Царства Божого. (Лк 3:12; Лк 7:29; Лк 7:36; Лк 18:14; Лк 19:1) 32 Бо прийшов до вас Іван дорогою праведності, та ви не повірили йому, а митники й розпусниці повірили йому; ви ж, побачивши це, не покаялися, щоб хоч потім повірити йому! (Мт 21:25; Лк 7:29; Ів 7:48; 2Пет 2:21) 



33 Слухайте іншу притчу. Був чоловік-господар, який насадив виноградник, обгородив його огорожею, викопав у ньому виноградну давильню[1], збудував башту, найняв робітників і відійшов. (Мт 13:52; Мт 20:1; Мр 12:1; Лк 20:9) 34 Коли ж достигли плоди, послав він своїх рабів до робітників, щоб узяти свою частку врожаю. (Мт 22:3) 35 Та робітники, схопивши його рабів, кого побили, кого вбили, кого закидали камінням. (Мт 22:6) 36 Тоді він послав інших рабів, більше, ніж перед тим, але й з ними вчинили так само. (Мт 22:4) 37 Нарешті послав до них свого сина, кажучи: Посоромляться мого сина. (Євр 1:1) 38 Робітники ж, побачивши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець; ходімо, вб’ємо його і одержимо його спадщину. 39 І схопивши його, викинули геть із виноградника і вбили. (Євр 13:12) 40 Тож коли прийде господар виноградника, то що він зробить тим робітникам? 41 Кажуть йому: Злих люто вигубить, а виноградник передасть іншим робітникам, які будуть вчасно віддавати його частку. 42 Каже їм Ісус: Хіба ви не читали ніколи в Писаннях: Камінь, який будівничі відкинули як непридатний, саме він став наріжним. Від Господа це сталося, і це дивовижне в очах наших? (Пс 117:22; Лк 9:22; Дії 4:11; Рим 9:33; Еф 2:20; 1Пет 2:4; 1Пет 2:6) 43 Тому й кажу це вам, що буде забране від вас Царство Боже і дане народові, який буде приносити його плоди. 44 І хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить. 45 Почувши його притчі, первосвященики та фарисеї зрозуміли, що Він говорить про них, (Мт 27:62) 46 і намагалися Його схопити, та побоялися людей, котрі вважали Його за пророка. (Мт 21:11; Мт 21:26) 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Матвія 21

Новий Переклад Українською



1 Коли наблизились до Єрусалима й прийшли у Вітфагію, до Оливної гори, Ісус надіслав двох учнів 2 та сказав їм: «Ідіть у село, яке перед вами, і відразу знайдете прив’язану ослицю й осля з нею; відв’яжіть їх та приведіть до Мене. 3 І якщо хтось спитає вас, скажіть, що Господь потребує їх і відразу ж їх поверне». 4 Це сталося, щоб сповнились слова, сказані пророком: 5 «Скажіть дочці Сіону: „Ось Цар твій їде до тебе, покірний, верхи на ослиці та осляті, синові під’яремної“».[1] 6 Учні пішли й зробили, як наказав їм Ісус. 7 Привели ослицю й осля, поклали на них свій одяг, і Він сів верхи. 8 Багато людей стелили свій одяг по дорозі, інші ж різали гілки з дерев і також стелили по дорозі. 9 Люди, ідучи попереду та позаду Нього, викрикували: «Осанна Синові Давидовому!» «Благословенний Той, Хто йде в ім’я Господа!» «Осанна на Небесах!»[2] (Пс 117:26) 10 Коли Він увійшов у Єрусалим, усе місто заворушилося питаючи: «Хто Він такий?» 11 Народ же казав: «Це Ісус, пророк із Назарета, що в Галілеї». 



12 Ісус увійшов у Храм та вигнав усіх тих, хто продавав і купував у Храмі, перевернув столи тих, хто міняв гроші, та місця тих, хто продавав голубів. 13 Він казав їм: «Написано: „Дім Мій буде називатися Домом Молитви“,[3] а ви зробили з нього „притулок розбійників!“»[4] 14 І приходили до Нього в Храм сліпі та криві, і Він зцілив їх. 15 Але первосвященники та книжники, побачивши чудеса, які Він робив, та дітей, які кричали в Храмі: «Осанна Синові Давидовому!» – обурилися 16 й сказали Йому: ―Чуєш, що вони говорять? Ісус же відповів їм: ―Так! А хіба ви ніколи не читали: «Із вуст малих дітей і немовлят Ти приготував Собі хвалу».[5] (Пс 8:3) 17 Залишивши їх, Він вийшов із міста, пішов до Віфанії та заночував там. 



18 Вранці, повертаючись до міста, Ісус зголоднів. 19 І, побачивши біля дороги смоковницю, підійшов до неї, але нічого, окрім листя, не знайшов. Тоді промовив до неї: «Нехай же повік не буде плоду від тебе!» І смоковниця відразу всохла. 20 Побачивши це, учні здивувалися й запитали: ―Як смоковниця відразу всохла? 21 Ісус сказав у відповідь: ―Істинно кажу вам: якщо ви матимете віру й не будете сумніватися, то зробите не тільки те, що сталося зі смоковницею, але навіть якщо скажете цій горі: «Піднесися та кинься в море!» – станеться. 22 Усе, про що попросите в молитві з вірою, отримаєте. 



23 Коли Він увійшов у Храм і навчав, до Нього підійшли первосвященники та старійшини народу й запитали: ―Якою владою Ти це робиш? І хто дав Тобі таку владу? 24 У відповідь Ісус сказав їм: ―Запитаю і Я вас про одне, і якщо відповісте Мені, Я скажу вам, якою владою це роблю. 25 Звідки було Іванове хрещення? З Неба чи від людей? Вони ж стали міркувати між собою, кажучи: ―Якщо скажемо: «З неба», Він запитає нас: «Чому ж ви не повірили йому?» 26 Якщо ж ми скажемо: «Від людей», то боїмося людей, бо всі вважають Івана пророком. 27 Тож вони відповіли Ісусові: ―Не знаємо. Ісус сказав їм: ―Тоді і Я не скажу, якою владою це роблю. 



28 «Як ви вважаєте? В одного чоловіка було двоє синів. Він прийшов до першого й сказав: „Сину, іди та попрацюй сьогодні в моєму винограднику“. 29 Той відповів: „Не хочу!“ Але потім, розкаявшись, пішов. 30 Пішовши до другого, сказав так само. Той відповів: „Я піду, господарю!“ Але не пішов. 31 Хто з цих двох виконав волю батька?» Вони відповіли: ―Перший. Тоді Ісус сказав їм: ―Істинно кажу вам: митники та блудниці випереджають вас до Царства Божого. 32 Прийшов Іван до вас дорогою праведності, і ви не повірили йому, а митники та блудниці повірили. Ви ж, навіть побачивши це, все одно не розкаялися й не повірили йому. 



33 Послухайте іншу притчу. Один чоловік-господар посадив виноградник, обвів його огорожею, вкопав у ньому давильню, збудував башту, здав його в оренду виноградарям та вирушив у подорож. 34 Коли настав час врожаю, він надіслав своїх рабів до виноградарів отримати свій прибуток. 35 Однак виноградарі схопили рабів, одного побили, іншого вбили, а ще іншого закидали камінням. 36 Тоді він надіслав інших рабів, більше, ніж раніше, але виноградарі вчинили з ними так само. 37 Нарешті надіслав до них свого сина, кажучи: «Мого сина поважатимуть!» 38 Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: «Це спадкоємець, ходімо та вб’ємо його, і спадщина дістанеться нам!» 39 Вони схопили його, вивели з виноградника та вбили. 40 Коли прийде господар виноградника, що він зробить із цими виноградарями? 41 Вони відповіли: ―Тих злодіїв жорстоко покарає, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які сплатять його прибуток вчасно. 42 Ісус сказав їм: ―Хіба ви ніколи не читали в Писанні: «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем. Господь зробив це, і воно є дивним у наших очах»?[6] (Пс 117:22) 43 Тому кажу вам: Царство Боже буде відібране від вас та дане народові, який буде приносити його плоди. 44 Хто впаде на цей камінь, буде розбитий, а той, на кого він впаде, буде розчавлений. 45 Почувши ці притчі, первосвященники та фарисеї зрозуміли, що Він говорить про них, 46 і шукали нагоди схопити Ісуса, але боялися народу, який вважав Його пророком. 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.