Зареєструватися безкоштовно

Луки 4

Українська Біблія LXX УБТ



1 Ісус, сповнений Духа Святого, повернувся з-над Йордану, і Дух повів Його в пустелю; (Мт 4:1; Мр 1:12; Об 17:3) 2 сорок днів він був спокушуваний дияволом. І не їв нічого в ті дні, і коли вони скінчилися, Він зголоднів. 3 І сказав Йому диявол: Якщо Ти — Син Божий, скажи цьому каменеві, щоби став хлібом! 4 Та Ісус йому відповів: Написано, що не самим хлібом житиме людина, [але кожним Божим словом]. 5 І [диявол], повівши Його [на високу гору], показав Йому на мить усі царства світу, 6 і сказав Йому диявол: Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передано, і я, кому тільки хочу, тому й даю її; (Об 13:2) 7 отже, коли Ти поклонишся переді мною, то все це буде Твоїм! 8 А Ісус у відповідь сказав йому: [Іди геть від Мене, сатано!] Написано: Господу, Богові своєму, поклонятимешся і Йому одному служитимеш! 9 Повів Його в Єрусалим, і поставив на краю храмового даху, та сказав Йому: Якщо Ти — Син Божий, кинься звідси додолу, 10 бо написано: Своїм ангелам накаже про Тебе, щоби берегли Тебе, (Пс 90:11) 11 і вони на руках понесуть Тебе, аби Ти часом не спіткнувся об камінь Своєю ногою! (Пс 90:12) 12 А Ісус у відповідь промовив йому: Сказано: Не спокушуватимеш Господа, Бога Свого! (1Кор 10:9) 13 Закінчивши всі спокушування, диявол залишив Його до часу. (Лк 22:3; Дії 13:11; Євр 4:15) 



14 Ісус повернувся в силі Духа до Галилеї. Чутка про Нього розійшлася по всій околиці. (Мт 4:12; Мт 9:26; Мр 1:14; Лк 5:17; Ів 4:1; Ів 4:43) 15 Він навчав у їхніх синагогах, і всі Його прославляли. (Мт 4:23) 



16 І прибув Він у Назарет, де був вихований, увійшов за Своєю звичкою в день суботній до синагоги та встав, щоби читати. (Мт 2:23; Мт 13:53; Мр 6:1; Мр 10:1; Дії 13:15; Дії 13:27; Дії 17:2; Дії 22:3) 17 Дали Йому книгу пророка Ісаї. І, розгорнувши книгу, Він знайшов місце, де було написано: 18 Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене благовістити убогим, послав Мене [зціляти розбитих серцем], проповідувати полоненим визволення, сліпим — прозріння, і пригноблених відпустити на волю; (Мт 5:3; Дії 10:38) 19 звіщати рік Господнього помилування! (2Кор 6:2) 20 Згорнувши книгу, Він віддав її слузі, та й сів, а очі всіх у синагозі пильно стежили за Ним. (Дії 6:15) 21 І Він почав говорити до них: Сьогодні, коли ви чуєте, виконалося це Писання. (Мт 5:17) 22 Усі були свідками Йому, дивуючись словам благодаті, які линули з Його уст. Тож вони казали: Хіба це не син Йосифа? (Лк 3:23; Еф 4:29) 23 А Він промовив до них: Напевно, скажете Мені цю приказку: Лікарю, оздоров самого себе! Зроби й тут, на Своїй батьківщині, те, що, чули ми, сталося в Капернаумі. (Мт 9:1; Мт 27:42; Лк 4:31) 24 І Він промовив: Запевняю[1] вас, що жодний пророк не приймається на своїй батьківщині. (Ів 4:44) 25 Запевняю вас, що багато вдів було у дні Іллі в Ізраїлі, коли небо замкнулося на три роки й шість місяців, і був тоді великий голод по всій землі. (Як 5:17; Об 11:6) 26 Та до жодної з них Ілля не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську — до жінки-вдови. 27 І багато було прокажених за пророка Елісея в Ізраїлі, але ніхто з них не очистився, тільки Неєман — сирієць! 28 Почувши це, усі в синагозі сповнилися гнівом. 29 І, вставши, вигнали Його геть з міста, і повели Його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб Його з неї скинути; (Дії 7:58) 30 та Він, пройшовши поміж ними, віддалився. (Ів 8:59) 



31 І прийшов Він у Капернаум, місто галилейське, і навчав їх щосуботи. (Мт 9:1; Мр 1:21; Лк 13:10) 32 І дивувалися з Його вчення, бо слова Його мали владу. (Мт 7:28; Лк 2:48; Лк 9:43) 33 А в синагозі був чоловік, який мав нечистого духа — демона. І він закричав гучним голосом: (Мр 1:23) 34 Облиш! Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Чи Ти прийшов вигубити нас? Я знаю, хто Ти, — Святий Божий! (Мр 1:24) 35 Та Ісус заборонив йому, кажучи: Замовкни й вийди з нього! І демон, кинувши його на саму середину, вийшов з нього, зовсім не заподіявши йому шкоди. 36 І всіх охопив жах. І вони говорили одне одному, кажучи: Що це за вчення, яке владою і силою наказує нечистим духам, і вони виходять? (Лк 5:9) 37 І розходилася чутка про Нього по всіх місцях околиці. (Мт 9:26) 



38 Вийшовши із синагоги, Він увійшов у дім Симона. А Симонова теща була у великій гарячці. І Його просили за неї. (Мт 8:14; Мр 1:29) 39 Ставши над нею, Він наказав гарячці, і вона залишила її. Відразу ж, уставши, вона служила їм. (Мт 8:15; Лк 13:13) 40 Коли ж заходило сонце, усі, які мали хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, а Він, покладаючи на кожного з них руки, оздоровляв їх. (Мт 8:16; Мт 9:18; Мр 1:32; Дії 28:9) 41 З багатьох виходили біси, викрикуючи й гукаючи: Ти — Син Божий! Та Він їм забороняв і не давав говорити, бо вони знали, що Він Христос. (Мт 8:4; Мр 3:11; Дії 16:17; Дії 19:15) 



42 Коли ж настав день, Він вийшов і пішов у пустинне місце. А люди шукали Його, і коли знайшли, стримували Його, щоб Він не залишав їх. (Мр 1:35) 43 Та Він сказав їм: І іншим містам Мені належить благовістити Боже Царство, бо на те Я посланий. (Лк 8:1) 44 І Він проповідував по юдейських синагогах. (Мт 4:23; Мр 1:39; Лк 7:17; Лк 23:5) 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Луки 4

Новий Переклад Українською



1 Ісус, сповнений Духа Святого, повернувся від Йордану, і Дух повів Його в пустелю. 2 Сорок днів спокушав Його диявол, і увесь цей час Ісус нічого не їв. Коли ж ці дні закінчилися, Він зголоднів. 3 Тоді диявол промовив до Нього: ―Якщо Ти Син Божий, скажи ось цьому каменю, щоб став хлібом! 4 Ісус відповів йому: ―Написано: «Не одним тільки хлібом буде жити людина, але кожним словом Божим».[1] 5 Тоді, вивівши Його на високу гору, диявол в одну мить показав Йому всі царства світу 6 й сказав Йому: ―Тобі віддам усі ці царства, всю владу й славу, бо вони передані мені, і кому я хочу, тому й віддаю їх. 7 Якщо Ти тільки поклонишся переді мною, усе буде Твоїм! 8 Ісус відповів: ―Написано: «Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому єдиному служи».[2] 9 Тоді диявол повів Його до Єрусалима й, поставивши на покрівлю Храму, сказав Йому: ―Якщо Ти Син Божий, кинься вниз із цього місця, 10 бо написано: «Ангелам Своїм Він віддасть наказ про Тебе, щоб охороняли Тебе». 11 А також: «На своїх долонях вони понесуть Тебе, щоб не спіткнулася нога Твоя об камінь».[3] (Пс 90:11; Пс 90:12) 12 Ісус сказав у відповідь: ―Сказано: «Не спокушай Господа Бога твого!»[4] 13 Закінчивши всі ці спокушання, диявол залишив Його до певного часу. 



14 Ісус повернувся в силі Духа до Галілеї, і чутка про Нього розійшлася по всій околиці. 15 Він навчав у їхніх синагогах, і всі Його прославляли. 



16 Ісус прийшов до Назарета, у місто, де Він виріс. У день Суботній, за Своїм звичаєм, увійшов у синагогу й встав, щоб читати. 17 Йому дали книгу пророка Ісаї, і Він, розгорнувши її, знайшов місце, де було написано: 18 «Дух Господній на Мені, тому що Він помазав Мене, щоб звіщати Добру Звістку бідним, послав Мене проголосити свободу полоненим і сліпим прозріння, визволити зневолених, 19 проповідувати рік Господнього милосердя».[5] 20 І, згорнувши книгу, віддав її служителю та сів. Очі всіх у синагозі були звернені на Нього. 21 Тоді Він почав говорити до них: ―Сьогодні здійснилося Писання, яке ви чули. 22 Усі присутні говорили добре про Нього й дивувалися словам благодаті, які Він казав. Вони запитували: ―Хіба це не син Йосифа? 23 Він сказав їм: ―Ви, безперечно, скажете Мені це прислів’я: «Лікарю, спочатку зцілися Сам! Зроби тут, на своїй батьківщині, те, що, ми чули, було в Капернаумі». 24 І продовжив: ―Істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають на своїй батьківщині. 25 Та істинно кажу вам: багато вдів було за днів Іллі в Ізраїлі, коли небо замкнулося на три роки й шість місяців і коли настав великий голод на всій землі, 26 але до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки до вдови в Сарепту Сидонську. 27 І багато прокажених було в Ізраїлі за часів пророка Єлисея, але жоден із них не очистився, окрім Неємана-сирійця.[6] 28 Почувши це, усі в синагозі наповнилися гнівом. 29 Вони піднялися, вивели Його з міста та повели до краю гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоби скинути Його. 30 Але Ісус, пройшовши крізь натовп, віддалився. 



31 І прийшов Він до галілейського міста Капернаума та навчав людей у Суботу. 32 Усі дивувалися Його вченню, бо слова Його мали владу. 33 У синагозі був чоловік, котрий мав демона, нечистого духа, і він голосно закричав: 34 ―Облиш! Що Тобі до нас, Ісусе з Назарета? Ти прийшов знищити нас? Я знаю, Хто Ти – Святий Божий! 35 Але Ісус наказав йому: ―Замовкни та вийди з нього! І демон, кинувши його на середину, вийшов із нього, не заподіявши йому жодної шкоди. 36 Усіх охопило здивування, і казали одне до одного: «Що це за вчення таке, що владою та силою наказує нечистим духам, і вони виходять?» 37 І розійшлася чутка про Ісуса по всіх навколишніх місцях. 



38 Вийшовши з синагоги, Ісус пішов у дім Симона. А теща Симона була в сильній гарячці; і попросили Його за неї. 39 Підійшовши до неї, Він наказав гарячці відійти, і хвороба залишила її. Жінка негайно встала та почала прислуговувати їм. 40 Коли заходило сонце, усі, хто мав хворих на різні недуги, приводили їх до Ісуса, і, покладаючи руки на кожного, Він зцілив їх. 41 З багатьох вигнав демонів, але вони викрикували: «Ти – Син Божий!» Він же не дозволяв демонам говорити, бо вони знали, що Він – Христос. 



42 На світанку Він вийшов та пішов у пустинне місце. Люди шукали Його й, коли знайшли, намагалися затримати, щоб Він не йшов від них. 43 Але Він казав їм: «І в інших містах Я повинен звіщати Добру Звістку про Царство Боже, адже для цього Я посланий». 44 І продовжував проповідувати в синагогах Юдеї. 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.