Зареєструватися безкоштовно

Луки 22

Українська Біблія LXX УБТ



1 Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою. (Мт 26:2; Мр 14:1) 2 Первосвященики та книжники шукали, як убити Його, але боялися народу. (Мт 21:26) 3 Та сатана ввійшов у Юду, якого звали Іскаріотом, котрий був із числа дванадцятьох, (Мт 26:14; Мр 14:10; Ів 6:70; Ів 13:2; Ів 13:27) 4 і він пішов, домовився з первосвящениками та начальниками варти, як Його видати їм. (Дії 4:1) 5 Ті зраділи й погодилися дати йому срібняків. 6 І він пристав та шукав нагоди, щоб видати Його їм не при народі. (Мр 14:2; Дії 24:18) 



7 Настав день Опрісноків, коли належало приносити в жертву пасху. (Мт 26:17; Мр 14:12) 8 І послав Він Петра й Івана, сказавши: Підіть і приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили. 9 Вони сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували? 10 А Він відповів їм: Ось, як будете входити до міста, зустріне вас чоловік, який у глечику нестиме воду; йдіть за ним до того дому, куди він увійде, 11 і скажіть господареві дому: Учитель питає тебе: Де світлиця, в якій споживатиму пасху зі Своїми учнями? (Лк 2:7) 12 І він вам покаже велику прибрану світлицю, там приготуйте. 13 Пішовши, вони знайшли, як Він сказав їм, і приготували пасху. (Лк 19:32) 14 І коли настав час, Він сів при столі й апостоли з Ним. (Лк 17:5) 15 І Він сказав їм: Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму; (Мт 26:26; Мр 14:22; 1Кор 5:7; 1Кор 11:23) 16 кажу вам, що вже не буду споживати її, аж поки вона не сповниться в Божому Царстві. (Лк 13:29) 17 Взявши чашу та віддавши подяку, Він сказав: Візьміть її і поділіть між собою. (1Кор 10:16) 18 Кажу вам, що не питиму відтепер з плоду виноградного, аж доки не прийде Царство Боже. 19 І взявши хліб та віддавши подяку, переломив і дав їм, кажучи: Це тіло Моє, яке за вас віддається; це робіть на спомин про Мене. (Лк 24:30; Дії 27:35) 20 Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається. (2Кор 3:6; Євр 7:22) 21 Ось і рука того, хто видає Мене, зі Мною на столі. (Мт 26:21; Мр 14:18; Ів 13:21) 22 Хоча Син Людський іде, як призначено, але горе тій людині, яка Його видає. 23 І вони почали з’ясовувати між собою, хто з них міг би бути тим, хто це зробить. 



24 Була й суперечка між ними, хто з них більший. (Мт 11:11; Мт 20:24; Мр 10:41) 25 А Ісус сказав їм: Царі народів панують над ними, а ті, хто володіє ними, звуться доброчинцями. 26 Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і начальник — як слуга. (Лк 9:48; Євр 13:7) 27 Хто більший: той, хто сидить, чи той, хто обслуговує? Хіба не той, хто сидить? Я ж серед вас як Той, Хто обслуговує. (Ів 13:4) 



28 Ви є ті, які залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях; (Мт 19:28; Євр 4:15) 29 як заповів Мені Мій Отець Царство, так і Я заповідаю вам, — (Лк 12:32) 30 щоб ви їли й пили за Моїм столом у Моєму Царстві, щоб сиділи на престолах і судили дванадцять племен Ізраїля. (Мт 19:28) 



31 [Сказав же Господь]: Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоби пересіяти, як пшеницю; (Мт 26:31; Мр 14:27; Ів 13:37; 2Кор 2:11) 32 Я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів! (Пс 50:15; Ів 17:9; Ів 17:11; Ів 17:15; Ів 21:15) 33 Той відказав Йому: Господи, з Тобою я готовий іти і до в’язниці, і на смерть. (Мт 14:28; Дії 5:18; Дії 12:3) 34 Ісус же мовив: Кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся Мене, стверджуючи, що не знаєш Мене! (Лк 22:61) 



35 І сказав їм: Коли Я послав вас без гаманця, без торби і без взуття, то хіба чогось вам бракувало? Вони ж сказали: Нічого. (Лк 10:4) 36 А Він сказав їм: Але тепер, хто має гаманця, нехай візьме також і торбу, а хто не має, нехай продасть свій одяг і купить меча. (Мт 10:34) 37 Кажу вам, що в Мені має збутися те, що написано: До злочинців зараховано Його, бо те, що сказане про Мене, звершується! (Лк 18:31; Лк 22:52) 38 Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. А Він відповів їм: Достатньо. 



39 Вийшовши, Він попрямував за звичаєм на Оливну гору, а за Ним пішли учні. (Мт 26:30; Мт 26:36; Мр 14:26; Мр 14:32; Лк 21:37) 40 Прийшовши на місце, Він сказав їм: Моліться, щоб не потрапили ви у спокусу. 41 А Сам відійшов від них на віддаль, як кинути каменем, упав на коліна й молився, (Дії 7:60; Дії 9:40) 42 промовляючи: Отче, коли хочеш, зроби, щоб минула Мене чаша ця; однак не Моя хай буде воля, але Твоя! (Мт 6:10) 43 З’явився Йому ангел з неба, який додав Йому сили. (Лк 1:11) 44 Перебуваючи у великій тривозі, Він ще ревніше молився; піт Його став, як краплини крові, що капали на землю. (Ів 12:27) 45 Уставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули від смутку. 46 І сказав їм: Чому спите? Устаньте й моліться, щоб ви не потрапили у спокусу. 



47 Він ще говорив, як з’явилася юрба і з нею той, хто зветься Юдою, один із дванадцятьох; він ішов перед ними і наблизився до Ісуса, щоби поцілувати Його, [бо дав їм цей знак: Кого поцілую, — Той і є]. (Мт 26:47; Мр 14:43; Ів 18:3; Дії 1:16) 48 Ісус сказав йому: Юдо, то ти поцілунком видаєш Сина Людського? 49 Ті, хто був з Ним, коли побачили те, що відбувається, сказали: Господи, чи не вдарити нам мечем? (Лк 22:36) 50 І один з них вдарив раба первосвященика і відтяв йому праве вухо. 51 Та Ісус озвався і сказав: Облиште, вже досить; і доторкнувшись до вуха, зцілив його. 52 А до тих, які виступили проти Нього, — до первосвящеників, начальників варти храму та старших, — Ісус сказав: Наче проти розбійника вийшли ви з мечами і киями. (Лк 22:37; Дії 4:1) 53 Жодного дня, коли Я був з вами у храмі, ви не підняли руки на Мене. Але це ваш час і влада темряви. (Лк 19:47; Ів 7:30; Ів 19:11; Кол 1:13) 



54 Вони ж схопили Його, повели й привели у двір первосвященика. А Петро йшов слідом на віддалі. (Мт 26:57; Мт 26:69; Мр 14:53; Мр 14:66; Ів 18:13; Ів 18:25) 55 Коли розклали вогонь серед двору і разом сиділи, Петро сидів серед них. 56 Коли він сидів при світлі, помітила його якась служниця і, поглянувши на нього, сказала: І цей був з Ним! (Дії 4:13) 57 Він же відрікся, кажучи: Жінко, я не знаю Його! 58 Невдовзі другий, побачивши його, сказав: І ти — один з них! Петро ж сказав: Чоловіче, я — ні! 59 Минула приблизно одна година, і ще якийсь твердив, кажучи: Справді, і цей був з Ним, бо він — галилеєць. 60 Та Петро промовив: Чоловіче, не знаю, про що ти говориш! І тут же, як він говорив, заспівав півень. 61 Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слова Господа, коли Він йому сказав: Перше ніж півень сьогодні заспіває, відречешся від Мене тричі! (Лк 22:34) 62 І, вийшовши геть, він гірко заплакав. 



63 А мужі, які тримали Ісуса, глумилися з Нього, б’ючи; (Мт 26:67; Мр 14:65) 64 вони, зав’язавши Йому очі, [били Його в обличчя і] запитували Його, кажучи: Пророкуй, хто Тебе вдарив? 65 І багато іншого, зневажливого, наговорювали на Нього. 



66 Коли почався день, зібралася рада старших народу, первосвящеників і книжників, і повели Його на свої збори, (Мт 26:63; Мт 27:1; Мр 14:61; Мр 15:1; Ів 18:19) 67 кажучи: Якщо Ти — Христос, то скажи нам! Він відповів їм: Якщо Я вам скажу, не повірите; (Ів 3:12; Ів 8:45; Ів 10:24) 68 якщо ж запитаю, не відповісте [Мені й не відпустите]. (Лк 20:7) 69 Віднині ж буде, що Син Людський сидітиме по правиці Божої сили. (Пс 109:1; Мт 22:44) 70 Тоді всі запитали: Чи Ти — Син Божий? А Він їм відповів: Ви самі говорите, що Я є. 71 Вони ж сказали: Навіщо нам потрібне ще якесь свідчення? Адже ми самі почули з Його вуст! 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Луки 22

Новий Переклад Українською



1 Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою. 2 Первосвященники та книжники шукали, як убити Ісуса, але боялися народу. 3 Тоді увійшов сатана в Юду, званого Іскаріот, що був із числа дванадцяти. 4 Він пішов та зговорився з первосвященниками та начальниками храмової охорони, як видати їм Ісуса. 5 Вони зраділи та обіцяли дати йому грошей. 6 Юда погодився та шукав слушної нагоди, щоб Його видати без народу. 



7 Настав день свята Опрісноків, коли належало принести пасхальну жертву. 8 І надіслав Ісус Петра та Івана, кажучи: ―Ідіть та приготуйте для нас Пасху, щоб ми спожили. 9 Вони спитали: ―Де Ти хочеш, щоб ми приготували? 10 Він відповів їм: ―Коли ввійдете в місто, вас зустріне чоловік, який нестиме глечик із водою. Ідіть за ним до дому, куди він увійде, 11 та скажіть господареві дому: «Учитель питає тебе: „Де кімната, у якій Я буду споживати Пасху з Моїми учнями?“» 12 Він покаже вам нагорі велику прибрану кімнату – там і приготуйте. 13 Вони пішли й знайшли все саме так, як казав їм Ісус, та приготували там Пасху. 



14 Коли настав час, Ісус з апостолами сіли за стіл. 15 Він сказав їм: «Я дуже хотів їсти цю Пасху разом із вами перед Моїм стражданням. 16 Кажу вам: уже не їстиму її, доки вона не звершиться в Царстві Божому». 17 І, узявши чашу та подякувавши Богу, сказав: «Візьміть її та поділіть між вами. 18 Кажу вам: віднині не питиму більше з цього виноградного плоду, доки не прийде Царство Боже». 19 Потім узяв хліб та, подякувавши, розламав і дав їм, кажучи: «Це є тіло Моє, що за вас віддається. Чиніть це на згадку про Мене». 20 Так само після того, як поїли, узяв і чашу, кажучи: «Ця чаша – Новий Завіт у Моїй крові, що проливається за вас. 21 Однак рука того, хто зраджує Мене, зі Мною за столом. 22 Бо Син Людський іде, як і було призначено, але горе тому чоловікові, через якого зраджено Його». 23 Вони почали питати один одного, хто з них міг би таке зробити. 



24 Потім знялась між ними суперечка, хто з них найбільший. 25 Ісус же сказав їм: ―Царі народів володіють ними, і тих, що керують ними, називають благодійниками. 26 Але ви не будьте такими! Навпаки: найбільший між вами нехай буде як найменший, і той, хто керує, нехай буде як слуга. 27 Бо хто більший: той, що сидить за столом, чи той, хто прислуговує? Чи не той, хто сидить за столом? Я ж серед вас як слуга. 28 Ви ті, що залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях. 29 І Я заповідаю вам Царство, як Мені заповів Мій Отець, 30 щоб ви їли та пили за столом у Царстві Моєму. Ви сядете на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля. 



31 Симоне, Симоне! Ось сатана просив просіяти вас, як пшеницю. 32 Але Я молився за тебе, щоб ти не загубив віри та після навернення зміцнив твоїх братів. 33 Петро сказав Йому: ―Господи, з Тобою я готовий іти у в’язницю й на смерть. 34 Але Ісус відповів: ―Кажу тобі, Петре, що півень ще не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене. 35 Потім промовив до них: ―Коли Я вас посилав без гаманця, без торби та взуття, чи бракувало вам чогось? Вони сказали: ―Нічого. 36 ―Але тепер хто має гаманець, нехай візьме його, так само й торбу; хто ж не має меча, хай продасть свій одяг та купить меч. 37 Кажу вам: на Мені має здійснитися те, що написано: «Його зараховано до злочинців».[1] Бо все, що про Мене записано, збувається. 38 Вони сказали: ―Господи, дивись, у нас два мечі. Він відповів: ―Цього достатньо. 



39 Ісус, за своїм звичаєм, пішов на Оливну гору, і Його учні пішли за Ним. 40 Дійшовши до того місця, Він сказав їм: ―Моліться, щоб не впасти в спокусу! 41 А Сам відійшов від них на відстань кинутого каменя, став на коліна та молився 42 кажучи: «Отче, якщо бажаєш, нехай ця чаша обмине Мене. Однак нехай буде не Моя воля, а Твоя». 43 Тоді з неба з’явився ангел та зміцнював Його. 44 В агонії Він почав молитися ще старанніше. І піт Його став, мов краплі крові, що падали на землю. 45 Вставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули, виснажені смутком. 46 Він сказав їм: ―Чому ви спите? Прокиньтеся та моліться, щоб не впасти в спокусу! 



47 Коли Він ще говорив, ось підійшов натовп, і той, кого звали Юда, один із дванадцятьох, ішов перед ними. Він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. 48 Ісус сказав йому: ―Юдо, ти поцілунком видаєш Сина Людського? 49 Коли ті, що були з Ісусом, побачили, що має статися, сказали: ―Господи, чи не вдарити нам мечем? 50 І один із них мечем ударив раба первосвященника й відрубав йому праве вухо. 51 Але Ісус сказав: ―Облиште, досить! І, торкнувшись його вуха, зцілив його. 52 Потім Ісус звернувся до первосвященників, начальників храмової охорони та старійшин: «Ви вийшли проти Мене, як проти розбійника, з мечами та киями, щоб заарештувати. 53 Щодня Я був із вами в Храмі, і ви не підняли на Мене рук, але зараз ваш час і влада темряви». 



54 Тоді вони схопили Його та привели в дім первосвященника. Петро ж ішов за ними на відстані. 55 Коли вони розклали вогонь посеред двору та сіли навколо, Петро також сів між ними. 56 Одна зі служниць, побачивши, що він сидить біля вогню, придивилася до нього пильно та промовила: ―І цей був із Ним! 57 Але Петро заперечив кажучи: ―Я не знаю Його, жінко! 58 Трохи пізніше хтось інший побачив його й сказав: ―Ти теж один із них! Але Петро відповів: ―Ні, чоловіче! 59 Близько години пізніше інший почав твердити кажучи: ―Справді, і цей був із Ним, бо він галілеянин. 60 Петро відповів: ―Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш! І тієї ж миті, коли він ще говорив, заспівав півень. 61 Господь, обернувшись, глянув на Петра. Тоді Петро згадав слова Господа, які Він сказав: «Перед тим, як сьогодні заспіває півень, ти тричі зречешся Мене». 62 І, вийшовши геть, він гірко заплакав. 



63 Люди, які охороняли Ісуса, почали насміхатися з Нього та бити Його. 64 Вони зав’язали Йому очі й питали кажучи: «Пророкуй! Хто Тебе вдарив?» 65 І багато інших богохульств казали проти Нього. 



66 На світанку старійшини народу, первосвященники та книжники зібралися разом і повели Його на свій Синедріон. 67 Вони сказали: ―Якщо Ти – Христос, то скажи нам! Ісус відповів: ―Навіть якщо скажу, ви не повірите. 68 І якщо Я спитаю вас, ви не відповісте. 69 Але віднині Син Людський сидітиме праворуч від Всемогутнього Бога. 70 Тоді всі вони стали запитувати: ―То, значить, Ти – Син Божий? Ісус відповів: ―Ви самі кажете, що то Я! 71 Тоді вони сказали: ―Навіщо нам потрібні свідчення? Ми чули це з Його вуст! 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.