1Увійшовши в місто, Ісус переходив через Єрихон.2І ось чоловік, якого звали Закхей, — це був старший над митниками і був багатий, —3прагнув побачити Ісуса, хто Він, але не міг через натовп, бо був малого зросту. (Мт 21:31; Ів 12:21)4Побігши наперед, він виліз на смоківницю, щоби Його побачити, коли Він там проходитиме.5Прийшовши на те місце, Ісус поглянув, [побачив його і] звернувся до нього: Закхею, негайно злізай, бо сьогодні потрібно Мені бути у твоєму домі!6І він швидко зліз, і прийняв Його, радіючи. (Лк 5:29)7А всі, побачивши це, нарікали, кажучи: Навіщо зайшов Він, щоби зупинитися в грішної людини! (Мт 9:11; Лк 5:30; Лк 15:2)8Устав Закхей і сказав Господу: Ось, Господи, даю бідним половину свого майна, і якщо кого чим скривдив, повертаю вчетверо! (Лк 3:14)9А Ісус промовив до нього: Сьогодні завітало спасіння до цього дому, бо й він — син Авраама; (Лк 3:8; Ів 4:53)10Син Людський прийшов знайти та спасти те, що загинуло! (Мт 9:13; Лк 15:4; Ів 3:17; 1Тим 1:15)
Притча про десять мін
11Коли вони слухали це, Він розповів ще одну притчу, оскільки був близько до Єрусалима, і вони сподівалися, що ось-ось має об’явитися Боже Царство. (Мт 25:14; Лк 9:27; Лк 17:20; Лк 21:31; Лк 24:21; Дії 1:6)12Отже, — сказав Він, — один чоловік шляхетного роду пішов у далеку країну, щоби прийняти царство і повернутися. (Мр 13:34)13Він покликав десятьох своїх рабів, дав їм десять мін[1] і сказав їм: Торгуйте, доки прийду!14Та громадяни ненавиділи його і послали посланців слідом за ним, кажучи: Не хочемо, щоби цей панував над нами! (Лк 19:27)15І сталося, що, одержавши царство, він повернувся і звелів покликати до себе тих рабів, яким дав гроші, аби довідатися, що вони вторгували.16Приходить перший і каже: Пане, міна твоя принесла десять мін.17І відказав йому: Гаразд, добрий рабе, так як в малому ти був вірний, володій десятьма містами. (Лк 16:10)18Прийшов другий, кажучи: Пане, міна твоя принесла п’ять мін.19Сказав і цьому: І ти будь над п’ятьма містами.20І ще один прийшов, кажучи: Пане, ось твоя міна, яку мав я відкладену в хусточці. (Ів 11:44)21Адже я боявся тебе, бо ти жорстока людина: береш те, чого не поклав, і жнеш те, чого не посіяв!22Каже йому: Устами твоїми суджу я тебе, лукавий рабе. Ти знав, що я жорстока людина, що беру те, чого не поклав, і що жну те, чого не посіяв. (Мт 12:37)23Чому ж не дав ти моїх грошей купцям, і я, повернувшись, узяв би своє з прибутком?24А тим, які стояли поряд, сказав: Візьміть від нього міну і дайте тому, хто має десять мін!25І відповіли йому: Пане, він же десять мін вже має!26Кажу вам: кожному, хто має, дасться, а від того, хто не має, і те, що має, буде забране [від нього]. (Мт 13:12)27А тих моїх ворогів, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте їх переді мною! (Лк 19:14; 1Кор 15:25)28Сказавши це, Він пішов попереду, прямуючи в Єрусалим. (Мт 21:1; Мр 11:1; Лк 9:51; Ів 12:12)
Славний в’їзд у Єрусалим
29І сталося, як наблизився Він до Витфагії і Витанії, до гори, що зветься Оливна, то послав двох учнів,30кажучи: Ідіть у село, що навпроти, а ввійшовши до нього, знайдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’яжіть його і приведіть. (Лк 23:53)31Коли хто запитає вас, навіщо відв’язуєте, то скажете [йому], що Господь потребує його.32Посланці пішли й знайшли все так, як Він їм сказав. (Лк 22:13)33Коли відв’язували осля, запитали його господарі: Навіщо відв’язуєте осля?34Вони ж відказали, що Господь потребує його.35Тож вони привели осля до Ісуса і, накинувши на нього свою одіж, посадили Ісуса.36А коли Він їхав, стелили свою одежу на дорозі.37Як наблизився Він до підніжжя Оливної гори, багато учнів почали з радістю хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які побачили, (Лк 6:17; Лк 18:43)38вигукуючи: Благословенний Цар, Який іде в Ім’я Господнє! Мир на небі і слава на висотах! (Пс 117:26; Мт 3:11; Лк 2:14)39Та деякі фарисеї з натовпу сказали Йому: Учителю, заборони це Своїм учням! (Мт 21:15; Ів 12:16)40У відповідь Він сказав: Кажу вам, коли вони замовкнуть, кричатиме каміння.
Плач над Єрусалимом
41А коли Він наблизився і побачив місто, то заплакав над ним, (Ів 11:35)42кажучи: Якби ти зрозуміло хоч у цей день, що потрібне для [твого] миру! Тепер же це сховано від очей твоїх. (Мт 11:25; Мт 13:13; Лк 14:32)43Адже прийдуть на тебе дні, — і твої вороги оточать тебе валом, візьмуть тебе в облогу, тіснитимуть тебе звідусіль, (Лк 23:29)44поб’ють тебе й твоїх дітей у тобі, не залишать каменя на камені в тобі, бо не зрозуміло ти часу своїх відвідин! (Пс 136:9; Мт 24:2; Лк 1:68; Лк 21:6; 1Пет 2:12)
Ісус звільняє храм від торговців
45Увійшовши в храм, Він почав виганяти тих, котрі продавали [в ньому й купували], (Мт 21:12; Мр 11:15; Ів 2:13)46кажучи їм: Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви зробили його печерою розбійників!47І навчав щодня в храмі. А первосвященики, книжники та старші народу прагнули Його погубити, (Мр 11:18; Лк 20:19; Лк 21:37; Лк 22:53; Ів 7:14; Ів 18:20; Дії 28:17)48але не знаходили, як це зробити, оскільки всі люди, слухаючи, не відходили від Нього. (Мр 12:37; Лк 21:38)
Луки 19
Новий Переклад Українською
Ісус та Закхей
1Ісус зайшов у Єрихон та проходив через місто.2І ось один багатий чоловік, на ім’я Закхей, який був старший над митниками,3бажав бачити Ісуса, але через натовп не міг, оскільки був малого зросту.4Тоді побіг уперед та заліз на шовковицю, щоб побачити Ісуса, бо тією дорогою Він мав проходити.5Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору та промовив до нього: ―Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Я повинен залишитись у твоєму домі.6Той поспішно зліз і радо прийняв Його.7Побачивши це, усі почали нарікати говорячи: ―Він зайшов у гостину до грішного чоловіка.8Закхей же встав та сказав Господеві: ―Господи! Половину свого майна я віддаю бідним і, якщо когось чимось обманув, повертаю вчетверо.9Тоді Ісус сказав йому: ―Сьогодні спасіння прийшло в цей дім, адже й він син Авраама.10Бо Син Людський прийшов знайти та спасти загублене.
Притча про десять мін
11Тим, хто це слухав, Ісус розповів притчу, бо Він був недалеко від Єрусалима, і вони думали, що Царство Боже має з’явитися негайно.12Отже, Він сказав: —Один знатний чоловік вирушив у далеку країну, щоб отримати царство та повернутися.13Покликавши десятьох рабів, він роздав їм десять мін[1] і сказав їм: «Вкладіть ці гроші в діло, доки я не повернуся!»14Але жителі цієї країни ненавиділи його й надіслали посланців слідом за ним, щоб сказати: «Не бажаємо, щоб він царював над нами!»15Отримавши царську владу, він повернувся та покликав до себе рабів, котрим роздав гроші, аби дізнатися, який вони отримали прибуток.16Перший прийшов і сказав: «Господарю, твоя міна принесла десять мін!»17Господар сказав: «Добре, хороший та вірний рабе! За те, що ти був вірний у малому, отримай владу над десятьма містами!»18Прийшов другий та сказав: «Господарю, твоя міна принесла п’ять мін!»19Господар сказав: «І ти володій п’ятьма містами!»20Прийшов третій і сказав: «Господарю, ось твоя міна, яку я зберігав, загорнувши в хустину.21Я боявся тебе, бо ти жорстока людина: ти береш те, чого не клав, і жнеш там, де не сіяв!»22Господар відповів: «Зі слів твоїх тебе судитиму, лукавий рабе! Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру те, чого не поклав, і жну там, де не сіяв?23Чому ж ти не вклав мого срібла в банк, щоб я, повернувшись, отримав своє з прибутком?»24І сказав присутнім: «Заберіть від нього міну й віддайте тому, хто має десять мін».25Вони відповіли: «Господарю, він має десять мін!»26Кажу вам, – сказав Він, – тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться.27А ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте переді мною.
Тріумфальний вхід в Єрусалим
28Сказавши це, Ісус пішов далі в Єрусалим[2].29Коли наблизився до Вітфагії та Віфанії, до гори, що зветься Оливною, Він надіслав двох учнів30та сказав: «Ідіть у село, яке перед вами, і як зайдете, то знайдете прив’язане осля, на яке ще ніхто з людей не сідав; відв’яжіть його й приведіть.31Якщо хтось спитає вас: „Чому ви відв’язуєте його?“, скажіть: „Господь потребує його“».32Посланці пішли й знайшли все так, як Ісус сказав їм.33Коли вони відв’язували осля, господарі спитали їх: ―Чому відв’язуєте осля?34Вони відповіли: ―Господь потребує його!35І привели осля до Ісуса та, накинувши на нього свій одяг, посадили Ісуса.36Коли Він їхав, люди стелили свій одяг по дорозі.37А коли Він наблизився до схилу Оливної гори, безліч учнів почали радісно та голосно прославляти Бога за всі чудеса, які вони бачили.38Вони викрикували: «Благословенний Цар, Який іде в ім’я Господа!»[3] «Мир на небі й слава на висоті!» (Пс 117:26)39Деякі фарисеї з натовпу казали Ісусові: ―Учителю, заборони Своїм учням!40Але Він відповів: ―Кажу вам: якщо вони замовкнуть, кричатиме каміння!41Коли вони наблизились до Єрусалима й побачили місто, Ісус заплакав над ним.42Він сказав: «Коли б зрозуміло ти сьогодні, що могло принести тобі мир! Але тепер це приховано від очей твоїх!43Прийдуть дні, коли вороги твої оточать тебе валом, обляжуть та стиснуть тебе звідусюди!44Вони знищать тебе та вб’ють твоїх дітей, не залишать каменя на камені в тобі, бо ти не впізнало часу твоїх відвідин».
Очищення Храму
45Ісус увійшов у Храм та вигнав усіх тих, хто продавав і купував там.46Він казав їм: «Написано: „Дім Мій буде Домом Молитви“,[4] а ви зробили з нього „притулок розбійників!“»[5]47Ісус навчав у Храмі щодня. А первосвященники, книжники та старійшини народу шукали нагоди вбити Його.48Однак не знали, як це зробити, бо весь народ тримався біля Нього, слухаючи Його уважно.