Зареєструватися безкоштовно

Луки 18

Українська Біблія LXX УБТ



1 Він розповів їм притчу, що треба завжди молитися і не занепадати духом, (Лк 5:36; Лк 21:36; Рим 12:12) 2 кажучи: В якомусь місті був один суддя, який Бога не боявся і людей не соромився. 3 Була в тому місті й вдова, яка приходила до нього й говорила: Захисти мене від мого супротивника! (Як 1:27; Об 6:10) 4 А він певний час не хотів, та згодом сказав собі: Хоч я і Бога не боюся, і людей не соромлюся, (Лк 16:3) 5 але через те, що мені докучає ця вдова, захищу її, щоб не приходила й не надокучала мені! (Лк 11:7) 6 І промовив Господь: Слухайте, що каже неправедний суддя. (Лк 16:8) 7 То хіба Бог не захистить вибраних Своїх, які кличуть до Нього день і ніч? Чи буде Він зволікати щодо них? (Пс 21:3; 2Пет 3:9) 8 Кажу вам: Він оборонить їх негайно! Однак, як прийде Людський Син, то чи знайде Він віру на землі? (Лк 7:9) 



9 А для тих, які надіються на себе, ніби вони праведні й за ніщо мають інших, розповів таку притчу: (Лк 16:15; Рим 10:3) 10 Два чоловіки ввійшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митник. (Дії 3:1) 11 Фарисей, ставши, про себе так молився: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, — грабіжники, несправедливі, перелюбники, або як оцей митник; (Лк 16:15; Рим 1:29; 2Кор 2:17) 12 я пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю. (Мт 9:14; Мт 23:23) 13 А митник, здалека стоячи, не смів навіть очей звести до неба, але бив себе в груди, промовляючи: Боже, будь милосердний до мене, грішного! (Пс 24:11; Пс 78:9; Лк 23:48) 14 Кажу вам, що цей повернувся до свого дому оправданий більше, ніж той, бо кожний, хто підноситься, — буде понижений, а хто себе понижує, — піднесений буде! (Мт 21:31; Лк 14:11) 



15 Приносили ж до Нього й немовлят, щоби до них доторкнувся; учні, побачивши, забороняли їм. (Мт 19:13; Мр 10:13; Лк 18:39) 16 А Ісус покликав їх, та й каже: Пустіть дітей, хай приходять до Мене, не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже! 17 Запевняю вас: хто не прийме Божого Царства, як дитина, той не ввійде до нього! (Мт 18:3) 



18 І запитав Його якийсь знатний, кажучи: Учителю добрий, що мені робити, аби успадкувати вічне життя? (Мт 19:16; Мр 10:17; Лк 10:25) 19 Ісус же йому відповів: Чому звеш Мене добрим? Ніхто не є добрий, тільки Сам Бог. 20 Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідчи неправдиво, шануй батька свого та матір [свою]? 21 Він же сказав: Усе це я зберіг змолоду. 22 Почувши це, Ісус сказав йому: Ще одного бракує тобі: усе, що маєш, продай і роздай бідним — і будеш мати скарб на небесах, та приходь і слідуй за Мною. (Мт 6:20; Лк 12:33) 23 Він же, почувши це, зажурився, бо був дуже багатий. 24 Коли Ісус побачив, що той зажурився, то сказав: Як тяжко багатим увійти до Божого Царства! (Мт 19:23; Мр 10:23) 25 Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Божого Царства. 26 А ті, які слухали, запитали: То хто ж тоді може спастися? 27 Він же відповів: Неможливе для людей є можливе для Бога. 



28 І промовив Петро: Ось ми, залишивши своє, пішли за Тобою. 29 Він же сказав їм: Запевняю вас, що немає нікого, хто, залишивши дім, або дружину, або братів, або батьків, або дітей заради Божого Царства, (Лк 14:26) 30 не одержав би значно більше тепер, а в прийдешньому віці — вічне життя! 



31 Узявши дванадцятьох, Він промовив до них: Ось ідемо в Єрусалим, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського, (Мт 20:17; Мр 10:32; Лк 9:51; Лк 12:50; Лк 22:37; Ів 5:39) 32 бо Він буде виданий язичникам, буде висміяний, зневажений, опльований; (Лк 9:22; Дії 14:5) 33 після бичування вб’ють Його, але третього дня Він воскресне! 34 Та вони нічого того не збагнули; це слово було приховане від них, — і вони не розуміли сказаного. (Лк 2:50) 



35 І сталося, коли Він наближався до Єрихона, якийсь сліпий сидів при дорозі й жебрав. (Мт 9:27; Мт 20:29; Мр 10:46) 36 Почувши юрбу, яка проходила, він запитав, що це таке. 37 Йому відказали, що проходить Ісус Назарянин. (Мт 2:23) 38 І він закричав, гукаючи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене! 39 А ті, які йшли попереду, погрожували йому, щоби замовк, та він ще дужче кричав: Сину Давидів, помилуй мене! (Лк 18:15) 40 Спинившись, Ісус наказав привести його до Себе. Коли він наблизився, запитав його: 41 Що ти хочеш, щоб Я для тебе зробив? Він же сказав: Господи, щоб я знову бачив! 42 Ісус сказав йому: Прозрій, твоя віра спасла тебе! (Мт 9:22) 43 І він враз почав бачити і пішов за Ним, прославляючи Бога. А весь народ, побачивши це, віддав хвалу Богові. (Лк 2:20; Лк 19:37) 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Луки 18

Новий Переклад Українською



1 Тоді Ісус розповів їм притчу про те, що їм треба завжди молитися та не занепадати духом. 2 Він сказав: ―В одному місті був суддя, який не боявся Бога та не соромився людей. 3 У тому ж місті була вдова, котра приходила до нього й просила: «Захисти мене від мого кривдника!» 4 Деякий час він відмовлявся, але потім промовив до себе: «Хоч я і Бога не боюся, і людей не соромлюся, 5 але через те, що ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила безперестанку й не докучала мені». 6 І сказав Господь: ―Почуйте, що каже неправедний суддя! 7 Так невже Бог не захистить Своїх обраних, котрі взивають до Нього день і ніч? Чи забариться Він? 8 Кажу вам: Він негайно захистить їх. Але коли прийде Син Людський, чи знайде Він віру на землі? 



9 Тим, хто був упевнений в особистій праведності та принижував інших, Ісус розповів таку притчу: 10 ―Двоє чоловіків прийшли в Храм помолитися. Один був фарисеєм, а інший – митником. 11 Фарисей стояв і так собі молився: «Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші люди, – грабіжники, неправедні, невірні або як цей митник. 12 Я пощу двічі на тиждень, даю десятину зі всякого прибутку!» 13 А митник стояв здалека й не смів навіть очей звести на небо, але бив себе в груди та казав: «Боже, змилуйся наді мною, грішним!» 14 Кажу вам: цей чоловік повернувся додому виправданий, а не той; бо кожний, хто себе підносить, буде принижений, а хто себе принижує, буде піднесений. 



15 Деякі люди приносили до Нього також і дітей, щоб Він доторкнувся до них та благословив, але учні, побачивши це, забороняли їм. 16 Ісус покликав їх до себе й сказав: «Пустіть дітей приходити до Мене й не забороняйте їм, бо таким, як вони, належить Царство Боже. 17 Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде до нього!» 



18 Один із керівників сказав: ―Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне. 19 Ісус відповів йому: ―Чому ти називаєш Мене добрим? Ніхто не є Добрий, окрім Самого Бога. 20 Ти знаєш заповіді: «Не чини перелюбу», «Не вбивай», «Не вкради», «Не обманюй», «Шануй твого батька та матір».[1] 21 Він же сказав: ―Усе це я зберіг змалку. 22 Почувши це, Ісус сказав йому: ―Одного тобі ще бракує: продай усе, що маєш, та роздай бідним, і матимеш скарб на небесах; а тоді приходь та слідуй за Мною. 23 Почувши це, він глибоко засмутився, адже був дуже багатий. 24 Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: ―Як важко багатому ввійти в Царство Боже! 25 Адже легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже. 26 Ті, що почули це, запитали: ―Хто ж тоді може бути спасенний? 27 Ісус відповів: ―Неможливе для людей – можливе для Бога. 28 Тоді Петро сказав: ―Ось ми залишили, що в нас було, та пішли за Тобою. 29 Він відповів: ―Істинно кажу вам: немає нікого, хто б залишив дім, дружину, дітей, батьків і братів заради Царства Божого 30 й не отримав би значно більше в цей час, а в майбутньому віці – вічне життя. 



31 Ісус узяв дванадцятьох та сказав їм: «Ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського. 32 Він буде виданий язичникам, і насміхатимуться з Нього, і зневажатимуть Його, і плюватимуть на Нього. 33 Будуть бичувати Його та вб’ють, але третього дня Він воскресне». 34 Та вони нічого з цього не зрозуміли. Ці слова були приховані від них, і вони не розуміли сказаного. 



35 Коли ж Він наближався до Єрихона, один сліпий сидів біля дороги та просив милостиню. 36 Почувши, що проходить натовп, він запитав, що відбувається. 37 Йому сказали, що Ісус із Назарета проходить. 38 Тоді він закричав: ―Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною! 39 Ті, що йшли попереду, почали докоряти йому, щоб він мовчав, але він ще голосніше закричав: ―Сину Давидів, змилуйся наді мною! 40 Ісус зупинився та звелів привести сліпого до Себе. Коли той наблизився до Нього, Ісус спитав його: 41 ―Що хочеш, щоб Я зробив для тебе? Той відповів: ―Господи, щоб я знову бачив! 42 Ісус сказав йому: ―Прозрій! Віра твоя спасла тебе! 43 І він умить прозрів та пішов за Ісусом, прославляючи Бога. І весь народ, побачивши це, теж славив Бога. 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.