Луки 15:1 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

Притча про заблудлу вівцю

1 Підходили до Ісуса всі митники та грішники, щоби послухати Його. (Лк 5:29) 2 І нарікали фарисеї та книжники, говорячи, що Він грішників приймає і з ними їсть. (Мт 9:11; Лк 19:7; Гал 2:12)

Мт 9:11Лк 19:7Гал 2:12

3 А Він розповів їм ось таку притчу, кажучи: 4 Який чоловік із вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не лишає дев’яносто дев’ять у пустелі та не йде за тією, що загубилася, доки не знайде її? (Мт 18:12; Лк 19:10; Ів 10:11)

Мт 18:12Лк 19:10Ів 10:11

5 І, знайшовши, бере на свої плечі, радіючи, 6 і, прийшовши до хати, він скликає друзів і сусідів, кажучи їм: Радійте зі мною, бо я знайшов мою вівцю, яка загубилася! 7 Кажу вам, що за одного грішника, який кається, радість на небі буде більша, ніж за дев’яноста дев’ятьма праведниками, які не потребують покаяння. (Мр 2:17)

Притча про загублену драхму

8 Або яка жінка, маючи десять драхм^[1], якщо загубила одну драхму, не запалює світильника і не замітає хати, шукаючи пильно, доки не знайде? 9 А знайшовши, скликає приятельок і сусідок, кажучи: Радійте зі мною, бо я знайшла драхму, що загубилася! 10 Такою, кажу вам, буває радість у Божих ангелів за одного грішника, який кається.

Притча про блудного сина

11 І Він розповів: Один чоловік мав двох синів. (Мт 21:28) 12 І молодший з них сказав батькові: Батьку, дай мені належну частину майна! І він поділив між ними майно. 13 А через декілька днів, забравши все, молодший син подався до далекого краю і там розтратив своє майно, живучи розпусно. (Лк 16:1) 14 Як витратив усе, настав великий голод у тому краї, і він став бідувати. 15 Пішов він, та й пристав до одного з громадян тієї землі, а той послав його на свої поля пасти свиней. 16 І бажав він насититися стручками, які їли свині, але ніхто йому не давав. (Лк 16:21) 17 Опам’ятавшись, він сказав: Скільки наймитів мого батька мають у надлишку хліба, а я тут гину з голоду… (Лк 16:3) 18 Устану, піду до свого батька і скажу йому: Батьку, я згрішив перед небом і перед тобою (Пс 50:6; Лк 15:21) 19 і вже не гідний зватися твоїм сином; прийми ж мене як одного з твоїх наймитів! 20 Тож він, підійнявшись, пішов до свого батька. Коли він був ще далеко, батько побачив його й змилосердився; побігши, кинувся йому на шию і поцілував його. 21 А син сказав йому: Батьку, я згрішив перед небом і перед тобою; я вже не гідний зватися сином твоїм! (Лк 15:18) 22 Та батько сказав своїм рабам: Негайно принесіть найкращий одяг і зодягніть його, дайте перстень йому на руку і взуття на ноги; 23 приведіть відгодоване теля та заколіть; будемо їсти й веселитися, 24 бо цей син мій був мертвий — і ожив, пропав — і знайшовся! І почали веселитися. (Лк 15:32; Лк 19:10; Еф 2:1)

Лк 15:32Лк 19:10Еф 2:1

25 А його старший син був на полі. Коли, ідучи, наблизився до хати, почув співи й танці. 26 Закликавши одного зі слуг, він запитав: Що це таке? 27 Той сказав йому: Твій брат повернувся, і твій батько заколов відгодоване теля, бо здоровим його прийняв. 28 Тож він розгнівався і не хотів увійти. Його батько вийшов і вмовляв його. 29 Та він у відповідь сказав своєму батькові: Ось, стільки років я тобі служу, ніколи не переступав твоєї заповіді, а ти мені не дав і козеняти, щоб я повеселився з моїми друзями. 30 Коли ж цей син твій, який розтратив твоє майно з блудницями, повернувся, ти заколов йому відгодоване теля! (Лк 15:13) 31 А той відказав йому: Сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє. (Ів 17:10) 32 Тут треба таки веселитися і радіти, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, пропав — і знайшовся! (Лк 15:24)

Новий Переклад Українською

Притча про втрачену вівцю

1 Усі митники та грішники приходили до Ісуса, щоб послухати Його. 2 Але фарисеї та книжники нарікали кажучи: ―Він грішників приймає та їсть разом із ними. 3 Тоді Він розповів їм притчу: 4 ―Який чоловік із вас, маючи сто овець та загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі та не піде шукати загублену, доки не знайде її? 5 І, знайшовши, з радістю покладе її на свої плечі. 6 Прийшовши додому, він покличе своїх друзів та сусідів, кажучи їм: «Радійте зі мною, бо я знайшов мою загублену вівцю». 7 Кажу вам: на небі буде більше радості за одного грішника, що кається, ніж за дев’яноста дев’ятьох праведників, які не потребують покаяння.

Притча про загублену монету

8 Або яка жінка, маючи десять драхм^[1] та загубивши одну з них, не запалює світильника й не замітає в хаті, шукаючи уважно, доки не знайде? 9 А знайшовши, кличе приятельок та сусідок і каже: «Радійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму». 10 Такою, кажу вам, є радість ангелів Божих за одного грішника, який кається.

Притча про блудного сина

11 Він також сказав: ―Один чоловік мав двох синів. 12 Молодший із них сказав батькові: «Батьку, дай мені мою частину спадщини». І той поділив між ними майно. 13 Через декілька днів молодший син, зібравши все, відправився в далекий край і там розтратив усе своє майно, живучи розпусно. 14 Коли ж він усе витратив, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати. 15 І пішов та пристав до одного з жителів того краю, а той послав його на свої поля пасти свиней. 16 Він бажав би наїстися хоча б стручками ріжкового дерева, які їли свині, але ніхто не давав йому. 17 Опам’ятавшись, він сказав: «Скільки наймитів мого батька мають хліба вдосталь, а я тут помираю з голоду! 18 Встану, піду до свого батька та скажу йому: „Батьку, согрішив я проти Неба та проти тебе 19 і вже не достойний називатися твоїм сином. Прийми мене, як одного з твоїх наймитів!“» 20 І, вставши, пішов до свого батька. Коли він був ще далеко, батько побачив його, змилосердився над ним та побіг до нього, обійняв його та почав цілувати. 21 Син промовив до нього: «Батьку! Я согрішив проти Неба й проти тебе і вже недостойний називатися твоїм сином!» 22 Батько ж промовив до своїх рабів: «Принесіть швидко найкращу одежу, одягніть його і дайте перстень йому на руку та взуття на ноги! 23 Приведіть відгодоване теля та заколіть його! Будемо їсти та веселитись, 24 бо цей син мій був мертвий та ожив, пропав та знайшовся!» І почали веселитися. 25 А старший його син був у полі; і коли, повертаючись із поля, наблизився до дому, почув музику й танці. 26 Покликавши одного зі слуг, запитав: «Що це таке?» 27 «Твій брат прийшов, – сказав той, – і твій батько заколов відгодоване теля, бо його син повернувся живий та здоровий». 28 Він розлютився та не схотів увійти в дім. Батько ж його, вийшовши, став його просити. 29 Але він відповів своєму батькові: «Я стільки років служив тобі й ніколи не нехтував твоїм наказом, а ти жодного разу не дав мені й козенятка, щоб я повеселився з моїми друзями. 30 Але коли прийшов цей син твій, що розтратив твоє майно з блудницями, ти заколов для нього відгодоване теля». 31 Батько відповів йому: «Дитино, ти завжди зі мною, і все, що в мене є, – твоє. 32 Веселитися ж і радіти треба тому, що цей брат твій був мертвий та ожив, пропав та знайшовся».