Зареєструватися безкоштовно

Луки 10

Українська Біблія LXX УБТ



1 Після того призначив Господь інших сімдесят двох і послав їх по два попереду Себе до кожного міста й місцевості, куди Сам мав іти. (Мт 10:7; Лк 9:1; Лк 9:52) 2 І Він промовив до них: Жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнив, щоби послав робітників на Свої жнива. (Мт 9:37) 3 Ідіть: Я посилаю вас, як ягнят між вовків! 4 Не беріть ні торби, ні палиці, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте. (Лк 9:3; Лк 22:35) 5 До якого тільки дому ввійдете, спочатку кажіть: Мир цьому дому! (Лк 9:4; Ів 20:19) 6 І коли буде там син миру, спочине на ньому мир ваш; коли ж ні, — до вас повернеться. (1Пет 4:14) 7 У тому ж домі перебувайте, їжте й пийте, що там є, бо робітник гідний своєї платні. Не переходьте з дому в дім. (1Кор 9:4; флп 4:18; 1Тим 5:18) 8 І в яке тільки місто ввійдете, і де приймуть вас, їжте те, що покладуть вам; (1Кор 10:27) 9 оздоровляйте недужих, які там є, кажіть їм: Наблизилося до вас Боже Царство! (Мт 3:2; Лк 9:2) 10 А коли в якесь місто прийдете і вас не приймуть, вийдіть на вулицю його, та й скажіть: (Лк 9:5) 11 Навіть пил із вашого міста, що припав нам до ніг, струшуємо. Але знайте: наблизилося [до вас] Боже Царство! (Дії 13:51; Дії 18:6) 12 Кажу вам, що жителям Содома того дня буде легше, ніж тому місту. (Мт 11:24) 



13 Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Витсаїдо: бо якби в Тирі й Сидоні сталися чудеса, які сталися у вас, вони вже давно покаялися б, сидячи у волосяниці та в попелі. (Мт 11:21; Мр 6:2; Лк 9:10) 14 Однак Тиру й Сидону на суді буде легше, ніж вам. 15 А ти, Капернауме, хіба до неба піднесешся? До аду зійдеш! (Мт 11:23; Лк 4:31) 16 Хто слухає вас, — той Мене слухає, а хто гордує вами, — Мною гордує; хто ж гордує Мною, — гордує Тим, Хто послав Мене. (Мт 10:40; Ів 5:23; Ів 12:48; Ів 15:23; 1Сол 4:8; 1Ів 2:23) 



17 Повернулися сімдесят два з радістю, кажучи: Господи, навіть біси коряться нам через Твоє Ім’я! (Мр 16:17; Лк 9:10; Лк 9:49) 18 А Він сказав їм: Бачив Я сатану, який, наче блискавка, з неба впав. (Ів 12:31; Об 12:8) 19 Ось дав Я вам владу наступати на зміїв і скорпіонів, на всю ворожу силу, — і ніщо вам не пошкодить. (Пс 90:13; Мр 16:18; Дії 28:6; Рим 16:20) 20 Однак не радійте з того, що вам підкоряються духи, але радійте, що імена ваші записані на небесах! (флп 4:3; Євр 12:23; Об 3:5) 



21 Тієї години [Ісус] звеселився Святим Духом і сказав: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба і землі, бо приховав Ти це від премудрих та розумних і відкрив це немовлятам. Так, Отче, бо так було Тобі до вподоби! (Пс 135:26; Мт 11:25; Лк 2:14; 1Кор 2:7) 22 [Звернувшись до учнів, Він сказав]: Усе передав Мені Мій Отець; і ніхто не знає, Хто Син, — один тільки Отець; і Хто Отець, — один тільки Син, — і кому Син захоче відкрити. 23 Звернувшись до учнів наодинці, Він сказав: Блаженні очі, які бачать те, що ви бачите. (Мт 13:16) 24 Кажу вам, що численні пророки й царі бажали бачити те, що ви бачите, але не побачили, і почути те, що ви чуєте, але не почули! 



25 І ось, один законник підвівся і сказав, випробовуючи Його: Учителю, що маю зробити, аби осягнути вічне життя? (Мт 22:35; Мр 12:28; Лк 18:18) 26 Він же відповів йому: Що в Законі написано? Як читаєш? 27 Той у відповідь сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всією думкою своєю, і ближнього свого, як самого себе. 28 Сказав же йому: Правильно ти відповів. Роби це, — і житимеш! (Лк 7:43) 



29 А той, бажаючи виправдати себе, запитав Ісуса: А хто є моїм ближнім? (Лк 16:15) 30 У відповідь Ісус промовив: Один чоловік ішов з Єрусалима в Єрихон і потрапив до рук розбійників, які його пограбували й завдали йому ран, та відійшли, залишивши його ледь живим. 31 Та випадково тією дорогою проходив один священик і, побачивши його, обминув; 32 так само і левіт, прийшовши на те місце, поглянув — і оминув. 33 А якийсь самарієць, проходячи, підійшов до нього і, побачивши, змилосердився. (Лк 7:13; Лк 9:52) 34 Він підійшов, перев’язав його рани, поливши на них олії та вина, посадив його на худобину, привіз до гостиниці й подбав про нього. (Мр 6:13) 35 А другого дня, [як відходив], вийняв два динарії[1], дав власникові гостиниці та сказав: Подбай про нього, а якщо більше витратиш, то віддам тобі, коли повертатимуся. 36 Кого з цих трьох ти вважаєш ближнім тому, який попався розбійникам? 37 Він відповів: Того, хто змилосердився над ним! Тож сказав йому Ісус: Іди і ти чини так само. 



38 А коли вони подорожували і Він Сам увійшов до якогось села, то одна жінка на ім’я Марта прийняла Його [до свого дому]. (Ів 11:1; Ів 12:2) 39 Мала вона сестру, котра звалася Марією, яка, сівши біля ніг Господа, слухала Його слова. (Дії 22:3) 40 А Марта клопоталася різним приготуванням; тож спинившись, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що моя сестра залишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла! (Мр 4:38; Ів 12:2; 1Кор 7:35) 41 У відповідь Господь сказав їй: Марто, Марто, ти журишся і клопочешся багато чим, 42 а потрібне — одне. Марія ж вибрала кращу частку, яка не відбереться від неї! 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Луки 10

Новий Переклад Українською



1 Після того Господь призначив інших сімдесятьох[1] учнів і надіслав їх по двоє перед Собою в усі міста та місцевості, куди Він мав іти. (Лк 10:17) 2 І сказав їм: «Жнива насправді великі, а робітників мало, тож просіть Господа жнив, щоб послав робітників на жнива Свої. 3 Ідіть! Ось Я посилаю вас, як ягнят між вовків. 4 Не беріть ні гаманця, ні торбини, ні взуття й нікого в дорозі не вітайте. 5 Коли ж увійдете в якийсь дім, то спочатку скажіть: „Мир цьому дому!“ 6 І якщо там є син миру, то спочине на ньому ваш мир, а коли ні, то повернеться до вас. 7 Залишайтеся в тому ж домі, їжте та пийте те, що дадуть вам, бо робітник достойний своєї платні. Не переходьте з дому в дім. 8 А коли зайдете в якесь місто та приймуть вас, то їжте все, що покладуть перед вами. 9 Зціляйте в ньому хворих і кажіть їм: „Наблизилось до вас Царство Боже!“ 10 А коли зайдете в якесь місто і не приймуть вас, то, виходячи на вулиці його, кажіть: 11 „Навіть пил із вашого міста, який прилип до наших ніг, ми обтрушуємо на свідчення проти вас, але знайте, що наблизилось Царство Боже!“ 12 Кажу вам: легше буде Содомові в той день суду, ніж тому місту. 13 Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Віфсаїдо! Бо якби в Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то вони давно би покаялися, сидячи в мішковині та попелі. 14 Проте Тиру та Сидону легше буде на суді, ніж вам. 15 І ти, Капернауме, чи будеш піднесений до неба? Ні, ти до пекла зійдеш![2] 16 Той, хто слухає вас, той Мене слухає, і хто відмовляється від вас, від Мене відмовляється. Хто ж відмовляється від Мене, той відмовляється від Того, Хто надіслав Мене». 



17 Сімдесят учнів повернулися й радісно сказали: ―Господи, навіть демони підкоряються нам в ім’я Твоє. 18 А Він сказав їм: ―Я бачив сатану, котрий падав із неба, наче блискавка. 19 Ось даю вам владу наступати на змій і скорпіонів, і на всяку силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить. 20 Однак не радійте, що духи вам підкоряються, а радійте тому, що імена ваші записані на небесах. 



21 У той час Ісус зрадів Святим Духом та промовив: «Славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, за те, що Ти приховав це від мудрих та розумних і відкрив дітям. Так, Отче, бо такою була Твоя добра воля. 22 Усе Мені було доручено Моїм Отцем. Ніхто не знає, Хто є Син, окрім Отця, і Хто є Отець, окрім Сина й того, кому Син хоче відкрити». 23 І, повернувшись до учнів, промовив тільки до них: ―Блаженні очі, які бачать те, що ви бачите. 24 Бо кажу вам: багато пророків та царів бажали побачити те, що ви бачите, і не побачили, та почути те, що ви чуєте, і не почули. 



25 І ось один учитель Закону піднявся та, спокушаючи Його, сказав: ―Учителю, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне? 26 Ісус відповів йому: ―Що в Законі написано? Як читаєш? 27 Він відповів: ―«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією своєю душею, і всією силою своєю, і всім розумом своїм»[3] і«ближнього свого – як самого себе».[4] 28 Ісус же сказав: ―Правильно ти відповів, роби так і будеш жити! 29 Але той, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: ―А хто мій ближній? 30 Ісус відповів: ―Один чоловік ішов з Єрусалима в Єрихон та потрапив до рук розбійників, котрі роздягли його, побили та пішли далі, залишивши його напівмертвим. 31 Випадково тією ж дорогою проходив священник і, побачивши його, пройшов повз нього. 32 Також і левіт, прийшовши на те місце, подивився й пішов далі. 33 Але один самарянин, який був у подорожі, підійшов і, побачивши його, зглянувся над ним. 34 Він підійшов, перев’язав йому рани, намастивши їх олією та вином, поклав його на свою худобину та привіз до заїжджого двору, де доглядав за ним. 35 Наступного дня, від’їжджаючи, дав два динарії господареві та сказав: «Подбай про нього, а якщо витратиш на нього більше, я поверну тобі, коли вертатимусь». 36 Хто з цих трьох, на твою думку, був ближнім того, хто потрапив до рук розбійників? 37 Він відповів: ―Той, хто зглянувся над ним. Ісус сказав: ―Іди та роби так само. 



38 Коли вони подорожували далі, то зайшли до одного села, де жінка, на ім’я Марта, прийняла Його у свій дім. 39 У неї була сестра, на ім’я Марія, яка сіла біля ніг Господа та слухала Його слова. 40 Марта була зайнята багатьма приготуваннями й, підійшовши, сказала: ―Господи, чи Тобі байдуже, що моя сестра залишила мене саму служити? Скажи їй, щоб допомогла мені. 41 Господь відповів їй: ―Марто, Марто, ти турбуєшся та клопочешся багатьма речами, 42 але потрібне одне. Марія обрала кращу частку, яка не відбереться від неї. 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.