Зареєструватися безкоштовно

Луки 1

Українська Біблія LXX УБТ



1 Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас, 2 і як нам передали їх ті, які з самого початку були очевидцями й служителями Слова, (Ів 15:27; Дії 6:4; Євр 2:3) 3 то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле, (Дії 1:1; Дії 11:4; Дії 24:3) 4 щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився. 



5 У дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета. (Мт 2:1) 6 Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови. (флп 3:6) 7 Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх. 8 Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом, 9 за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити. 10 А весь народ під час кадіння молився знадвору. 11 І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника. (Лк 22:43) 12 Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх. 13 Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван. (Мт 28:5; Мт 28:10; Лк 1:30; Лк 1:60; Лк 2:10; Дії 10:31) 14 І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження. (Лк 1:58) 15 Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері. (Мт 11:11; Лк 1:32; Лк 1:41; Лк 1:67; Лк 7:28; Лк 7:33) 16 І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога; 17 і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ. (Мт 11:14) 18 І промовив Захарія до ангела: Із чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх. 19 У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це. (Лк 1:26; Євр 1:14) 20 І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу! (Дії 13:11) 21 Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався у храмі. 22 Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим. 23 І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому. 24 А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи: 25 Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми. 



26 А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом, (Мт 2:23; Лк 1:19) 27 до діви, зарученої із чоловіком на ім’я Йосиф, із дому Давида, а ім’я діви — Марія. (Мт 1:18; Лк 2:4; Лк 2:5; Лк 3:23) 28 І, прийшовши до неї, сказав: Радій[1], сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками]. 29 Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання. 30 Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога. (Лк 1:13) 31 І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус. (Мт 1:21) 32 Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида, (Мр 11:10; Лк 1:15; Лк 1:76) 33 і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця! (Євр 7:24) 34 І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю? 35 У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим. (Мт 1:18; Лк 2:23; Ів 10:36; Дії 1:8) 36 Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці; 37 тому що жодне слово не буває у Бога безсилим! (Мт 19:26) 38 А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї. 



39 Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного. 40 Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету. 41 Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом (Лк 1:15) 42 і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби! (Лк 11:27) 43 І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа? 44 Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі. 45 Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом! (Лк 1:48; Євр 11:11) 



46 А Марія промовила: Величає душа моя Господа, (Пс 33:3; Пс 34:9) 47 і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм, 48 бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди, (Пс 71:17) 49 бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його, (Пс 43:4; Пс 43:6; Пс 71:19; Пс 110:9) 50 і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його. (Пс 88:2; Пс 99:5; Пс 102:11; Пс 102:13; Пс 102:17) 51 Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх, (Пс 88:11; Пс 117:15) 52 скинув сильних з престолів і підняв покірних, 53 голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим. (Пс 106:9) 54 Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість, (Пс 97:3) 55 як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку! 56 Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому. 



57 А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина. (Лк 2:6) 58 Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею. (Лк 1:14) 59 Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією. (Лк 2:21; флп 3:5) 60 Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном! 61 А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям. (Лк 1:13) 62 Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати. 63 Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися. 64 У ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога. (Лк 1:20) 65 І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події. (Лк 5:26; Лк 7:16; Лк 8:37; Дії 2:43) 66 Усі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею! (Лк 2:19; Лк 9:44; Дії 11:21) 



67 Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи: (Лк 1:15) 68 Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ, (Пс 40:14; Пс 71:18; Пс 105:48; Пс 110:9) 69 Він підніс нам ріг[2] спасіння у домі Свого слуги Давида, (Пс 17:1; Пс 17:3; Пс 131:17) 70 як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків, (Дії 3:21; Рим 1:2; Об 10:7) 71 що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас, (Пс 17:18; Пс 105:10) 72 щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт, (Пс 104:8; Пс 105:45) 73 Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові, 74 щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху (Пс 96:10) 75 служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити. (Еф 4:24) 76 І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу; (Мр 1:2; Лк 1:32; Лк 6:35; Лк 7:26; Лк 20:6) 77 щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів; (Лк 3:3) 78 аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти, (2Пет 1:19) 79 освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру! (Пс 106:10; Пс 106:14; Мт 4:16; Рим 3:17; Тит 2:11) 80 А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем. (Мт 3:1; Лк 2:40; Лк 3:2) 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Луки 1

Новий Переклад Українською



1 Оскільки багато хто вже намагався скласти розповідь про події, які сталися між нами, 2 у такий спосіб, як їх передали нам люди, що від самого початку були свідками й котрі стали служителями Слова, 3 то і я вирішив, дослідивши все ретельно від самого початку, написати тобі, поважний Теофіле, усе послідовно, 4 щоб ти міг досконало пізнати достовірність слів, яких був навчений. 



5 За днів Ірода, царя Юдеї, був один священник, на ім’я Захарія, із черги Авія,[1] та його дружина, на ім’я Єлизавета, одна з дочок Аарона. 6 Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконуючи всі заповіді та настанови Господа. 7 У них не було дітей, бо Єлизавета була безплідна, і обоє були похилого віку. 8 Одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом, 9 згідно зі звичаєм священства, випало йому через жереб зайти до Храму Господнього та кадити. 10 Усе зібрання народу молилося зовні, коли прийшов час кадити. 11 Тоді ангел Господній з’явився перед ним, стоячи з правого боку жертовника для кадіння. 12 Коли Захарія побачив його, то жахнувся, і страх охопив його. 13 Але ангел сказав йому: ―Не бійся, Захаріє, твоя молитва почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і назвеш його Іван. 14 Ти будеш радісним та щасливим, і багато хто радітиме його народженню. 15 Він буде великий перед Господом, вина та міцного напою не питиме; і Дух Святий наповнить його ще з лона його матері. 16 І багатьох синів Ізраїлю він наверне до Господа Бога свого. 17 Він ітиме перед Ним у дусі й силі Іллі, наверне серця батьків до дітей та непокірних до мудрості праведних, щоб підготувати народ до приходу Господа.[2] 18 Захарія відповів ангелу: ―Як я дізнаюся про це? Я вже старий, і дружина моя в похилих літах. 19 Ангел у відповідь сказав йому: ―Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано сказати тобі цю добру звістку, 20 але тепер ти будеш мовчати й не зможеш говорити до дня, коли все це станеться, бо ти не повірив моїм словам, котрі здійсняться свого часу! 21 Народ же чекав на Захарію та дивувався, чому він затримується в Храмі. 22 Коли ж він вийшов, то вже не міг говорити, і всі зрозуміли, що в Храмі він бачив видіння. Захарія звертався до них знаками та залишався німим. 23 Після закінчення днів його служіння, він повернувся додому. 24 Невдовзі після цього Єлизавета, його дружина, завагітніла й п’ять місяців ховалася, кажучи: 25 «Ось що для мене зробив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти ганьбу мою між людьми». 



26 Шостого місяця Бог надіслав ангела Гавриїла в галілейське місто, яке називалося Назарет, 27 до діви, що була заручена з чоловіком, на ім’я Йосиф, з дому Давида. Ім’я діви було Марія. 28 Прийшовши до неї, ангел промовив: ―Радій, та, що отримала благодать! Господь із тобою! Благословенна ти між жінками. 29 Ці слова здивували її, і вона почала роздумувати, що може означати це привітання. 30 Ангел відповів їй: ―Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога. 31 Ось завагітнієш та народиш Сина, і назвеш Його Ісус. 32 Він буде великий, і Його називатимуть Сином Всевишнього. Господь Бог дасть Йому престол Давида, батька Його.[3] 33 Він царюватиме над домом Якова повіки, і Його Царству не буде кінця. 34 Марія відповіла ангелу: ―Як же це станеться, якщо я не була з чоловіком? 35 У відповідь ангел сказав: ―Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього обгорне тебе, тому Святий, Який народиться, назветься Сином Божим. 36 Ось Єлизавета, твоя родичка, завагітніла у своїй старості й чекає на сина; і оце вже шостий місяць тій, що її звуть безплідною, 37 бо у Бога ніяке слово не буває безсилим. 38 Марія відповіла: ―Ось я, раба Господня, нехай усе станеться за словом твоїм. І ангел відійшов від неї. 



39 Тими днями Марія зібралася й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, в одне з міст Юдиних. 40 Вона зайшла в дім Захарії і привітала Єлизавету. 41 Коли Єлизавета почула привітання Марії, то дитя в її лоні заворушилося від радості, а Єлизавета наповнилася Духом Святим. 42 Вона голосно промовила: ―Благословенна ти між жінками, і благословенна Дитина, Яку ти народиш! 43 І звідкіля мені це, що мати Господа мого прийшла до мене? 44 Як тільки я почула голос твого привітання, дитина в моєму лоні заворушилася від радості. 45 Блаженна та, яка повірила, що здійсниться все сказане їй від Господа! 



46 І сказала Марія: «Величає душа моя Господа, 47 та радіє дух мій у Бозі, Спасителі моєму, 48 бо зглянувся Він на покору раби Своєї. Ось чому віднині всі покоління називатимуть мене блаженною, 49 бо велике вчинив мені Всемогутній. Святе ім’я Його! 50 Милість Свою Він показує з роду в рід тим, хто боїться Його. 51 Він зробив велику справу Своєю рукою, розсіяв гордих у думках сердець їхніх. 52 Скинув сильних з престолу та підняв принижених. 53 Голодних нагодував благами, а заможних відіслав ні з чим. 54 Допоміг Ізраїлеві, слузі Своєму, згадавши милість, 55 так, як обіцяв батькам нашим, Авраамові та нащадкам його повіки!» 56 Марія залишилася з Єлизаветою три місяці, а потім повернулася до себе додому. 



57 Коли настав час, Єлизавета народила сина. 58 І почули сусіди та родичі, що Господь проявив Свою велику милість до неї, та раділи разом із нею. 59 Восьмого дня, коли прийшли обрізати немовля, хотіли назвати його ім’ям батька – Захарія. 60 Але мати його відповіла: ―Ні! Він буде називатися Іван. 61 А вони сказали їй: ―У твоїй родині немає нікого, названого таким ім’ям. 62 Знаками запитали його батька, як він бажає його назвати. 63 Він попросив дощечку для запису та написав: «Його ім’я – Іван!» І всі дивувалися. 64 Тієї ж миті відкрилися його вуста: він почав говорити, благословляючи Бога. 65 І страх охопив усіх сусідів, і всюди в гірській частині Юдеї говорили про ці події. 66 Кожен, хто чув це, говорив у своєму серці: «Ким же стане це дитя?» Бо рука Господа була з ним. 



67 Захарія, батько його, наповнився Духом Святим і почав пророкувати: 68 «Благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він на допомогу та визволив народ Свій. 69 Він підняв нам ріг спасіння у домі Давида, слуги Свого, 70 як заповів колись у давнину через вуста Своїх святих пророків, 71 що визволить нас від ворогів наших та від усіх, хто ненавидить нас. 72 Він проявив милість до батьків наших, пам’ятаючи про Свій святий заповіт, 73 обітницю, яку Він дав нашому батькові Аврааму,[4] – 74 визволити нас від руки ворогів, щоб ми служили Йому без страху 75 у святості й праведності перед лицем Його в усі дні наші. 76 І ти, дитино, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед Господом, готуючи шляхи Йому, 77 щоб дати пізнання спасіння народові Його, через прощення гріхів їхніх. 78 Через велику милість Бога нашого, з якою прийде нам на допомогу, як Вранішня Зоря з висоти, 79 щоб засіяти над тими, що живуть у темряві й у тіні смерті, спрямовуючи наші кроки на шлях миру». 80 Дитина ж росла та зміцнювалась духом і перебувала в пустелі до дня, коли з’явилася перед Ізраїлем. 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.