Зареєструватися безкоштовно

Дії 15

Українська Біблія LXX УБТ



1 Та деякі, прийшовши з Юдеї, навчали братів: Якщо ви не будете обрізані за звичаєм Мойсея, не зможете спастися! (Дії 15:24; Дії 21:20) 2 Коли ж виникло протистояння і чималі диспути Павла та Варнави з ними, то постановили, аби Павло й Варнава та деякі інші з них пішли до апостолів і старших у Єрусалим із цим питанням. (Дії 11:30; Дії 15:4; Дії 15:6; Дії 15:22; Дії 16:4; Дії 19:40; Дії 23:7; Дії 23:10; Дії 24:5; Гал 2:1; 2Тим 2:23) 3 Тож вони, послані Церквою, проходили Фінікію і Самарію, розповідали про навернення язичників і приносили велику радість усім братам. (Дії 8:1; Дії 11:19; Дії 20:38; Дії 21:5) 4 Прийшовши в Єрусалим, були прийняті Церквою, апостолами і старшими. Вони розповіли, що Бог зробив через них. (Дії 14:27; Дії 15:2; Дії 15:12; Дії 21:19) 5 Та піднялися деякі з партії фарисеїв[1], які повірили, і говорили, що їм треба обрізатись і наказати, аби вони зберігали Закон Мойсея. (Дії 11:2; Дії 15:1) 6 Тож зібралися апостоли та старші, щоб розглянути цю справу. (Дії 15:2) 7 Після тривалого обговорення Петро, уставши, сказав їм: Мужі-брати, ви знаєте, що з перших днів Бог зробив серед нас вибір, щоб моїми устами язичники почули слово Євангелія і повірили. (Дії 10:1; Дії 10:45) 8 І Серцезнавець Бог засвідчив їм, давши [їм], як і нам, Святого Духа; (Дії 1:24; Дії 11:17) 9 жодної різниці не зробив між нами й ними, вірою очистивши їхні серця. (Дії 11:12; Рим 10:12) 10 То чому ж тепер випробовуєте Бога, намагаючись накласти учням на шию ярмо, якого не змогли понести ні наші батьки, ні ми? (Мт 23:4; Дії 15:28; Гал 5:1) 11 Але віримо, що ми, як і вони, спасемося благодаттю Господа Ісуса. (Гал 2:15; Еф 2:5; Еф 2:8) 12 Замовкли всі люди й слухали Варнаву та Павла, які розповідали, скільки через них зробив Бог ознак і чудес між язичниками. (Дії 5:12; Дії 10:45; Дії 13:1; Дії 14:1; Дії 15:4; Рим 15:19) 13 Коли вони закінчили, Яків у відповідь сказав: Мужі-брати, послухайте мене. (Дії 12:17; Гал 2:9) 14 Симон розповів, як від самого початку навідався Бог, щоб вибрати з язичників народ для Свого Імені. (Лк 1:68; Дії 15:7) 15 І з цим узгоджуються слова пророків, як написано: 16 Після цього повернуся і відбудую зруйнований намет Давида, і руїну його відбудую, і підніму його, 17 щоб решта людей і всі язичники, над якими закликається Моє Ім’я, шукали Господа, — говорить Господь, Який чинить це [все]; 18 відомі від віку [Богові всі Його діла]! 19 Тому я вважаю, що не треба завдавати турбот тим язичникам, які навертаються до Бога, (Дії 14:15; Дії 26:20) 20 але застерегти їх, щоби стримувалися від ідольських жертв, розпусти, задушеного і крові. (Дії 15:29; Дії 16:4; 1Кор 6:18; 1Кор 10:7; 1Кор 10:14; 1Тим 4:3) 21 Адже Мойсей з давніх поколінь має своїх проповідників у містах, і вони читають його книги в синагогах щосуботи. (Дії 13:15; Дії 13:27) 



22 Тоді апостоли, старші й уся Церква вважали за потрібне послати в Антіохію з Павлом і Варнавою обраних з-поміж себе мужів: Юду, якого називали Варсавою, і Силу, — провідних мужів між братами. (Дії 14:26; Дії 15:2; Дії 15:27; Євр 13:7) 23 І написали [таке] своєю рукою: Апостоли і старші, [і] брати, — вітання тим, хто в Антіохії, Сирії і Килікії, братам, які з язичників! (Мт 26:49; Дії 14:26; Дії 15:2; Дії 15:41; Дії 23:26; Як 1:1) 24 Ми почули, що деякі, кого ми не посилали, пішовши від нас, викликали у вас замішання вченням, яке схвилювало ваші душі, [навчаючи, що треба обрізатися і зберігати Закон]; (Гал 1:7) 25 ми, однодушно вибравши мужів, вважали за потрібне послати їх до вас із нашими улюбленими Варнавою і Павлом — 26 людьми, які посвятили свої душі Імені нашого Господа Ісуса Христа. (Дії 5:41; Рим 16:4) 27 Отже, послали ми Юду й Силу, і вони словами перекажуть те саме. (Дії 15:22; 2Кор 1:19; 1Сол 1:1; 2Сол 1:1; 1Пет 5:12) 28 Сподобалося Духові Святому і нам не накладати на вас жодного більшого тягаря, за винятком цього необхідного: (Дії 5:32; Дії 10:19; Дії 15:10) 29 стримуватися від жертв ідолам, крові, задушеного і розпусти. Добре зробите, як цього будете уникати. Бувайте здорові! (Дії 15:20; Дії 21:25; 1Кор 8:1; Об 2:14; Об 2:20) 30 Посланці прийшли до Антіохії і, зібравши людей, передали послання. 31 Прочитавши, ті зраділи від цієї потіхи. 32 Юда і Сила, будучи самі пророками, багатьма словами втішали і зміцнювали братів. (Дії 11:27; Дії 13:15; Дії 14:22; Дії 15:27) 33 А коли вони перебули деякий час, брати їх відпустили з миром до тих, хто їх послав. 34 [Але Сила захотів залишитися там, а Юда сам повернувся в Єрусалим]. 35 Павло ж і Варнава жили в Антіохії, навчаючи та разом з багатьма іншими благовістячи Господнє Слово. (Дії 4:36; Дії 5:42; Дії 14:26) 



36 А через декілька днів Павло сказав Варнаві: Ходімо знову, відвідаймо братів у всіх містах, де ми проповідували Господнє Слово, щоби побачити, як поживають. 37 Варнава забажав узяти із собою й Івана, прозваного Марком, (Дії 12:12) 38 а Павло вважав за краще не брати того, хто покинув їх у Памфилії і не пішов разом з ними на працю. (Дії 13:13) 39 І постала незгода, так що розійшлися вони один з одним. Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру, (Дії 4:36; Дії 13:4; Дії 17:16) 40 а Павло, переданий братами благодаті Божій, вибравши Силу, пішов. (Дії 14:26; Дії 15:27) 41 І проходив він Сирією та Килікією, зміцнюючи Церкви. (Дії 14:22; Дії 15:23) 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Дії 15

Новий Переклад Українською



1 Тим часом прийшли з Юдеї деякі люди та навчали братів: «Якщо не будете обрізані за звичаєм Мойсеєвим, то не можете спастися». 2 Це призвело до чималого конфлікту та суперечки між Павлом та Варнавою й тими, хто прийшов. Тоді вирішили, щоб Павло та Варнава й деякі інші з них пішли разом в Єрусалим із цією справою до апостолів та старійшин. 3 Тоді вони, послані церквою, пішли через Фінікію та Самарію, розповідаючи про навернення язичників. Це викликало велику радість серед усіх братів. 4 Прибувши в Єрусалим, вони були прийняті церквою, апостолами та старійшинами й розповіли, як багато Бог зробив через них. 5 Але деякі віруючі з угрупування фарисеїв казали, що язичників потрібно обрізати та наказати їм, щоб дотримувалися Закону Мойсея. 6 Апостоли та старійшини зібралися для розгляду цього питання. 7 Після тривалого обговорення Петро піднявся та звернувся до них: «Брати, ви знаєте, що від перших днів Бог обрав мене з-поміж вас, щоби з моїх уст язичники почули слово Доброї Звістки та увірували. 8 І Бог, Який знає серця, засвідчив їм, давши Духа Святого, як і нам. 9 Він не зробив жодної різниці між нами й ними, очистивши вірою їхні серця. 10 То чому ж ви випробовуєте Бога, накладаючи на шиї учнів ярмо, якого ні ми, ні наші батьки не могли нести? 11 Адже ми віримо, що отримуємо спасіння через благодать Господа Ісуса так само, як і вони». 12 Тоді все зібрання стихло й почало слухати Варнаву й Павла, що розповідали про чудеса та знамення, які Бог зробив через них серед язичників. 13 Коли вони закінчили, Яків сказав: «Брати, послухайте мене! 14 Симон розповів нам, як спочатку Бог прийшов обрати з-поміж язичників народ для Свого імені. 15 І з цим узгоджуються слова пророків, як написано: 16 „Після цього Я повернуся та відбудую занепалий дім Давида. Я відбудую його руїни та відновлю його, 17 щоб решта людей шукали Господа, навіть і всі язичники, над якими закликано Моє ім’я. Так каже Господь, Який робить усе це[1] 18 і Якому відомо все споконвіку“. 19 Тому, я вважаю, ми не повинні створювати труднощів для язичників, які навертаються до Бога. 20 Натомість ми повинні написати їм і застерегти від оскверненого ідолами, від статевої розпусти, від задушених тварин та крові. 21 Бо Закон Мойсея з давніх-давен проповідується в кожному місті й читається в синагогах щосуботи». 



22 Тоді апостоли та старійшини разом зі всією церквою вирішили обрати з-поміж себе кількох людей та надіслати їх до Антіохії разом із Павлом та Варнавою. Вони обрали Юду, званого Варсавою, та Силу, які були проводирями серед братів. 23 Через них передали такого листа: «Брати апостоли та старійшини до братів з язичників, які знаходяться в Антіохії, Сирії та Килікії. Вітаємо вас! 24 Оскільки ми почули, що деякі люди, які вийшли від нас, без нашого дозволу потурбували вас своїми словами й засмутили ваші душі, кажучи, що вам потрібно обрізатись та дотримуватися Закону, 25 ми одностайно вирішили обрати деяких чоловіків та надіслати їх до вас разом з улюбленими нашими Варнавою й Павлом, 26 людьми, які віддали своє життя заради імені Господа нашого Ісуса Христа. 27 Ми надсилаємо до вас Юду та Силу, щоб вони словами сповістили вам те, що ми написали. 28 Бо угодно Святому Духові й нам не накладати на вас більше ніякого тягаря, окрім цього необхідного: 29 утримуйтеся від їжі, яка приносилась ідолам, від крові, від задушених тварин та від статевої розпусти. Дотримуючись цього, ви зробите добре. Будьте здорові!» 30 Отже, посланці прийшли в Антіохію та, скликавши все зібрання, передали листа. 31 Прочитавши його, брати зраділи цьому підбадьорюванню. 32 Юда та Сила, які самі були пророками, багатьма словами підбадьорювали та зміцнювали братів. 33 Вони провели там деякий час, і брати відпустили їх із миром до тих, хто їх надіслав. 34 Однак Сила вирішив залишитися, а Юда повернувся до Єрусалима.[2] 35 Павло та Варнава залишились в Антіохії, де вони з багатьма іншими братами навчали та проповідували Добру Звістку Слова Господнього. 



36 Через декілька днів Павло сказав Варнаві: «Повернімося та відвідаймо братів із кожного міста, де ми проповідували Слово Господнє, побачимо, що вони роблять». 37 Варнава хотів взяти з собою Івана, якого звали Марком. 38 А Павло вважав, що не варто брати з собою того, хто залишив їх у Памфілії і не пішов із ними на служіння. 39 Незгода між ними була досить гострою, так що вони розділилися: Варнава взяв із собою Марка та відплив до Кіпру; 40 Павло ж обрав Силу й вирушив у дорогу, переданий братами благодаті Господа. 41 Він пройшов через Сирію та Килікію, зміцнюючи церкви. 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.